English German Polish Spanish

Традиційна сексуальна культура українців

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 3

imgonline-com-ua-Shape-AHpRrSnMQrpЩо б там не стверджували, секс в Україні був завжди. До того ж секс по-українськи був різноманітним, на кшталт того, який декларували індуси своєю “Камасутрою”. Але цікаво, що в традиційній сексуальній культурі українців до XVI сторіччя не було гомосексуалізму та скотолозтва – ці явища привнесли опричники Івана Грозного. З приходом християнства лібідо українців затисли в релігійні лещата: церква виділяла на кохання лише 60 днів на рік і то лише для продовження роду. Але українці із задоволенням кохалися заради задоволення, наслідуючи традиції Київської Русі.

Авторитетних джерел, які б описували сексуальні вподобання наших язичницьких предків майже не існує, але є цікаві записки іноземних істориків, здебільшого візантійських. Так, Прокопій Кесарійський стверджує, що язичники Древньої Русі практикували багатоженство – кожен муж міг мати чотири дружини. Цікаво, що жінка за власним вибором могла вільно переходити від одного чоловіка до іншого, якщо вона не була “найулюбленішою”.

0 2ea5c7 fca2998 XXLВізантійський імператор Маврикій Стратег, який жив і царював у VI сторіччі, розповідає навіть про оргії давньоруської молоді. Такі свята зазвичай влаштовували біля річок чи озер, або ж на плотах посеред водойм. Цнотливість не цінувалася на Русі. У ті часи чоловік міг вигнати новоспечену дружину, якщо вона була незайманою. Мовляв, якщо нею досі ніхто не зацікавився, то з нею щось не так.

Наймасовіші гуляння відбувалися на честь богині Лади, яка, за віруваннями наших предків, опікувалася шлюбом, продовженням життя та весною. Такі гуляння проводили кілька разів на рік – з березня до середини вересня. Люди водили хороводи, палили вогнища, через які стрибали для очищення, молили про дощ, а, головне, кохалися з різними партнерами. Під час посівної наші предки, щоб захистити врожай від нечистої сили, також кидалися в обійми один одного. Головним тут було кататися полем під час процесу.

Аналогічні гуляння можна знайти і в культурах інших народів – кельтів, германців. У ніч на 1 травня вони святкували Белтейн, який під впливом християнства перетворився на Вальпургієву ніч, коли відьми влаштовують свої шабаші. Насправді ж відьом ніяких не було, на Белтейн усім заправляли друїди – кельтські жерці. Вони приносили символічні жертви богу сонця та плодючості Беленусу, щоб отримати врожай і дітей. Кельти та германці так само палили вогнища, стрибали через них, водили хороводи, з якими пов’язана традиція ставити так званий “майський шест”* .

І якщо ірландці та шотландці досі пишно святкують Белтейн – свято любові, першого дня літа, то у нас лишився лише Купайло, якого церква ніяк не доб’є.

Отже, сексуальна розкутість в язичницькій Європі, зокрема, на Русі була нормою. Секс не вважався чимось брудним, гріховним. Навпаки, він мав сакральне, тобто релігійне значення. Ну, а ще такі традиції забезпечували сталий приріст населення. Часи тоді були лихі – війни, хвороби, голод – середня тривалість життя обмежувалася 30-40 роками. Тож треба було встигнути лишити потомство. Можливо, нас би з вами не було, якби не масові гуляння наших предків.

Із приходом християнства все змінилося. Масових гулянь, де панували секс, наркотичні відвари з трав і грибів, більше не проводили. На Русі почалася тотальна заборона сексу. Кохатися можна було виключно в шлюбі, в одній позі (вона – знизу, він – зверху), і лише для того, щоб народжувати дітей. На це виділялося близько 60 днів на рік.

Вся справа у тому, що життя людей підпорядковувалось церковному календарю. У піст кохатися не дозволялося, утримуватися від плотських втіх треба було і на великі свята, яких не перелічити на пальцях рук. Заборонялися любощі в середу, п’ятницю та неділю. Цнотливість стала найвищою цінністю. Про секс узагалі ніхто не говорив, тому інколи доходило до абсурду, коли все кохання молодят зводилося до поцілунків та голого тертя на ліжку.

large 1В Україні існувала дивна і принизлива (з точки зору сучасності) традиція першої шлюбної ночі. У центральних, північних та східних регіонах вона називалася “комора”. Молодятам стелили в коморі, залишали їх там після весілля і відводили півгодини. Гості та родичі збиралися під дверима співали сороміцькі пісні, сміялися та грюкали у двері. Якщо молодий брав “калину” – дівочу незайманість, то гості вивішували скривавлене простирадло на подвір’ї. Чоловікові наливали чарку, плескали по плечах і усіляко його вітали. Якщо ж ні – дефлорувати молодицю мав або дружба**, або хтось із його кровних родичів – батько чи старший брат. Бувало, що дівчину робила займаною сваха своїми пальцями. Вже потім молодятам розповідали що, куди і як робити.

Власне, такі традиції як “комора” зводилися до того, щоб пересвідчитись у цнотливості нареченої. Але життя бентежне – що робити, якщо дівчина вже встигла погуляти на тих самих вечорницях? Правильно – різати пальці. Нерідко цим займався молодий, щоб врятувати свою кохану, а заразом і свою родину від ганьби. А ще для цього використовували кров поросяти, якого кололи на весілля. У піст не одружувались – забороняла церква, а на свята в Україні завжди кололи порося, тому дістати кров було не так вже й проблематично.

І якщо вже говорити про кров, то не можна не згадати про забобони, пов’язані з менструацією. Дівчата підливали своє місячне в напої чи наїдки хлопців, щоб приворожити. Українці вірили, що жінка в ці особливі періоди – нечиста. Їй не дозволяли приходити до церкви, на поле, нерідко взагалі забороняли виходити з дому. Зрозуміло, що гігієна раніше була не та, що зараз, тому кров текла просто по ногам, вимазуючи сорочку. На тих сорочках потім чаклували відьми, а ще їх спалювали в печі, щоб не мати більше дітей.

Звісно, що народ не одразу відмовився від оргій. Просто ці секс-вечірки набули закритого характеру. Люди нишком збиралися та кохалися, наче тварини. Одним із таких таємних місць були лазні. Саме з них і вийшов український гомосексуалізм, бо секс тут був без розбору “чи то мужик, чи то баба”. До XVIII сторіччя чоловіки та жінки милися разом. Тільки в 1782 році Єкатерина II заборонила спільні лазні своїм “Статутом благочиння”. Десь у цей же час, стверджує історик Микола Костомаров, у нас з’явилися венеричні хвороби.

Не будемо брати до уваги грища імператорського двору, який наслідував Західну Європу з усіма оральними та анальними експериментами. Простий люд вів активне статеве життя, але воно вже було спрямоване на шлюб та створення сім’ї. Саме в цей час поняття “блудниця”, що в VII сторіччі означало жінку, яка шукає чоловіка, набуває негативного значення. Блуд – це один із семи смертних гріхів, але природний потяг залишався.

C-A1G57WAAEvb9V

Отже, українці кохалися, народжували дітей, але нерідко вони ходили “наліво”. Церква забороняла кохатися стоячи – мовляв, дітей не буде, а все, що без дітей – гріх. Наші предки злягалися стоячи в лісі, чи в хліву серед худоби. Але активно кохалися вони і до шлюбу. Головне було не завагітніти, бо відсутність цноти можна було приховати кров’ю на простирадлі, а от дитя куди дінеш? Найпопулярнішим контрацептивом був “висмик” – перерваний статевий акт. Його практикували всі: від селян до інтелігенції та духовенства. Звісно, такий спосіб не давав (і не дає) стовідсоткової гарантії від вагітності, тому на випадок непередбачених ситуацій жінки пили терте скло , чи коктейль з горілки, ртуті, селітри, сірки та пороху. А ще дівчата, щоб перервати вагітність, перев’язували собі животи ряднами, піднімали тяжкі відра з водою, стрибали з висоти. Але ці способи підходили тільки на перших тижнях.

На пізніх термінах дівчата вже зверталися до “професіоналів” – бабок, які веретеном чи гусячим пером викручували плід з матки. Чи треба говорити, що кровотеча після цього не спинялася кілька діб, і жінки вмирали від втрати крові? У XIX сторіччі кустарні аборти стали серйозною проблемою. З міських лікарень приїжджали санітарки, щоб зробити аборт, але їхніми послугами користувалися лише 10% жінок. Інші так і вдавалися до народної медицини.

Коли сім’я розросталася, секс набував ситуативного характеру. Кохалися на полі, в лісі, в хліві, на річці, у садку – де тільки доведеться. На церковні заборони подружжя вже особливої уваги не звертало, тому віддавались одне одному в найнеймовірніших позах. Жінки вірили: якщо займатись еротичними забавами на боці, животі чи як собаки – не завагітнієш. Питання контрацепції ставало ще актуальнішим, коли сім’я продовжувала зростати – дітей треба було годувати, а бідність ніхто не скасовував. Примітивна контрацепція давала осічки, тому народжували по вісім-дванадцять, чотирнадцять дітей. Виживали з них не всі.

ifue5yfqbc7thyj6xelalnmbmta2webm-696x516

Аборти робили веретеном чи гусячим пером. Фото: Хроніки Любарта

Окрім дивних традицій та пристрастей, українці мали багато забобонів, пов’язаних із сексом та шлюбом.

Так, до XVII сторіччя дівчата могли самостійно зробити хлопцеві пропозицію. Спогади про цю дивину у своєму “Описі України” залишив інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан. Так, дівчина збирала свої пожитки, посаг та приходила до хати, де жив її коханий. Дівчина в присутності батьків та інших родичів освідчувалась і чекала відповіді. Відмовити відчайдушній вважалося дурною прикметою. Якщо ж батьки парубка виганяли дівчину, то це розцінювалося як зневага до всього її роду, а церква накладала епітимію.

Окрім заборони кохатися на свята та під час посту, в Україні чоловіки мали утримуватися від сексу перед полюванням чи риболовлею, роботами в полі, перед чисткою криниці та перед тим, як колоти свиню. Люди вірили, що через порушення цих настанов народжуються каліки та починаються природні катаклізми. Етнограф Марко Грушевський розповідав про селянина, який оскопив себе, бо вірив, що через його нестримність у сексуальних поривах з дружиною почалася епідемія холери.

sex-na-rusi3 1

Деякі батьки знепліднювали своїх молодших дітей, щоб було менше онуків. Для цього вони перев’язували їм пуповини не матіркою – жіночими рослинами конопель, а її “чоловічим” аналогом – плоскінню. Як одне з іншим пов’язано – не зрозуміло, але люди і не в таке вірили. От, наприклад, на Великдень дівчата вмивалися водою з цибулевим лушпинням, у якому фарбували яйця, бо вірили, що це допоможе зберегти вроду. На крашанках робили привороти, хоч церква усіляко засуджувала чаклунство.

Виявляється, не такими вже й цнотливими були наші предки. Цікаво, що “причісувала” українців не тільки радянська цензура, а й сучасна. Про це свідчить, що з перевидання книжки Марка Грушевського 2006 року зникли всі частини про секс і дотичні теми. Мабуть, хтось досі плекає переконання, що “секса нєт”.

Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Статеве життя селянки

У 1931 році у Харкові (звісно ж — «харківським правописом») видано працю лікарів Гуревича та Ворожбита “Статеве життя селянки”. Як зазначає у передмові перший із авторів, вивчати особисте життя української радянської молоді вони з колегами розпочали у 1926-му. Діяльність цих науковців, знаних нині як Харківська сексологічна школа, задокументовано у серії монографій і статей. Серед них — “Сучасне статеве життя” (1928), “Проблеми статевого життя” (1931) і навіть “Соціяльні та психоневрологічні риси неповнолітніх проституток” (на момент публікації книги про селянок “наближалася до закінчення”).

Ґрунтовно вивчивши “полове життя жінки-робітниці та службовки”, харківські сексологи зважилися на соціологічне опитування у, здавалося б, цитаделі традиційної української духовності та моралі — “на селі”. Результати “польових досліджень українського сексу” зразка 1920-х, оприлюднені у “Статевому житті селянки”, вражають.

Clip2net 180302195259

Попри те, що “пересічний” вік початку місячних і “початок статевої дійшлості” у тогочасних українських селянок був “набагато старше проти інших груп жінок”, вони швидко надолужували згаяне. Зокрема, серед тих, що вийшов заміж у віці 15-19 років, досвід дошлюбного сексу мали 27, 1%. Понад чверть! А серед тих, хто “нагулявся” до 25—33, цей показник — 42,6%. Майже половина!

“Дуже позначилися на характері полових стосунків в нашій країні довгі літа війни імперіялістичної і громадянської… прищеплена нею психологія полових стосунків часто ще жива”, — міркували Гуревич і Ворожбит. Наводячи на підтвердження анкету 25-річного селянина: “Жив з багатьма женщинами. Не тому, що так подобалося, а з конечности. Несправедливо буде, коли це вважатимуть за розпусту, зрадливість. Нічого подібного. Умови, умови й умови. Бути на кількох фронтах, проїхати десятки тисяч верстов, безперестанку кочувати в найліпшому періоді молодости… Потреби задовольняв тоді, коли вони владно давали за себе знати. Хотілося кохати, та було не до кохання.”

Проте далеко не всі “робили крайньою” війну. Багато опитаних звинувачували у падінні моралі поведінку самих жінок. “Женщини, що ходять у панчохах кольору тіла, дуже впливають на мужчин. Я думаю, багато це умисно роблять для того, щоб розвивати полові пристрасті”, — жалівся ще один бідолаха. “Я так думаю — коли б не було таких фасонів, всіляких передягань одеж… і не красили б губи й обличчя, то було б легше мужському полові. Чи не можна знайти такий загальний план, більш одностайний фасон женщинам. Моди скоротити. Тоді урятували б мужчину від страшних хвороб, онанізмів, сифілісів і т.д.”, — пропонує властивий для 1920-х утопічний проект інший.

1426982425 sex-russia

Цікаво, що на примірнику “Статевого життя селянки”, копія якого виставлена на антикварний онлайн-аукціон “Віоліті” — печатка Національної академії наук США 1932 року. Транслітерація прямо на обкладинці (“Stateve Zhyttia”) свідчить, що американські вчені до статевого життя українських селянок були також небайдужими. До встановлення дипломатичних стосунків між СРСР та США залишався рік. А українському селу знову було не до кохання — примусова колективізація саме переростала у Голодомор…

Джерело: uain.press

 


Теги:     обрядовість      звичаї      традиції      культура      традиція

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...