English German Polish Spanish

Сур’я

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

U5225525252ntitled-1“Сонечко лісове все живе любить!
Сонечко лісове твоє серце будить!…”
(Сур’я. З бесіди з Нею.)

— Була культура на Русі, коли сердечна любов була нормою життя, а не рідкісним винятком. Атмічна складова багатомірного організму людини включалася в її життя з народження. І стани гармонії і тонкості, в яких люди жили, дозволяли дуже швидко накопичувати цей безцінний потенціал душі.

 Так розвивався кожний у низці втілень до тієї пори, коли наставав час для повної реалізації цього потенціалу в Злитті з Богом-Отцем — Сварогом. І методи збагнення цього Злиття теж були відомі. Школи душі, де вчили збагненню Творця, існували поруч із поселеннями, і була “м’яка” взаємодія духовних подвижників — й інших людей.

Все це було природно. Так само, як хтось після закінчення середньої школи йде вчитися далі в університет, а інший настільки ж природно хоче створювати сім’ю й обробляти землю, — так і тут: хтось обирав земну любов, а хтось шукав збагнення Творця в любові до Нього. І при цьому ніколи не було презирства до того, хто “ще не доріс”, — як і в люблячій сім’ї всі діти будь-якого віку дружні і люблять своїх батьків і одне одного.

Життя людей не було “біблійним раєм”, де не буває труднощів і суму. Але от, подивіться: люди ненависті, коли їх застає горе, хочуть мститися, щоб іншим стало так само погано, як і їм. А люди протилежного полюсу — люди любові — якщо їх застає лихо, продовжують жити для того, щоб ні з ким більше такого не трапилося! У цьому-от — секрет щастя земного!

… Мій отець був старійшиною роду. Мудро і спокійно допомагав він людям, які жили під його керівництвом — під керівництвом не тирана, а люблячого, турботливого батька. До нього йшли за допомогою і порадою.

Коли Мені прийшов час вирішувати, до якого обранця схиляється Моє серце, — Мій погляд душі був звернений до Сонця. І Мій батько відвів Мене для навчання туди, де посвячували в пізнання світу Духа, світу Бога.

Сонце було символом Сварога. І кожний учень повинен був навчитися запалювати Сонячне Світло спочатку в масштабах тіла, потім у розмірах Землі, а потім наставав і етап Злиття з “Сонцем-Сварогом”.

Що може зрівнятися із Сяйвом Сварога в Обителі Його?!

… От і тепер Божественна Сур’я стоїть над поверхнею Землі в прекрасній жіночій постаті! І Її нематеріальне Сонце сяє — і з Її грудей, і з “Серця Абсолюту”. І звідти ж простягаються Її Сонячні Руки Любові!

— Сур’є, а Ти ще втілювалася потім — уже зі стану Божественності?

— Так, кілька разів, завжди на Русі...

Останній раз — тоді, коли від древніх традицій уже не залишилося пам’яті навіть у сказаннях і піснях...

Жила Я тоді в лісі, у невеликому будиночку. Дорогу до нього могла знайти тільки чиста душею людина… Займалася цілительством і небагатьох учила науці душі, намагалася відродити традицію лісових шкіл Ассиріса… Я із Себе-Світла створювала тонкі енергетичні поля, в яких Мої учні привчалися до нових для них станів… Так, будь-яке місце сили Я створювала Собою-Свідомістю. Потім навчала їх, як цих станів їм самим досягати, власними силами.

Учнів, які здатні це сприймати, було мало, всього кілька людей.

Я допомагала і тим, хто Мене не бачив. На будь-якій відстані Я могла з Океану Сварога проявити Себе на поверхню планети...

Багато уваги Я приділяла мамам і маленьким дітям: так хотілося допомагати тим, хто, можливо, зможе жити у Світлі Бога, в гармонії і любові...

Мене іноді прикликали приймати пологи. Анестезія, яку легко було застосовувати, — це підведення енергії кундаліні породіллі до її тіла й заповнення нею тіл і мами, і дитинки. Це не тільки робило пологи легкими, але й “вмикало” сплячі енергії душ. Тоді такі душі знаходили величезні можливості зростання...

Коли ж Я лікувала дітей, дорослих, старих, то завжди намагалася навчити їх найпростішим прийомам допомоги собі та іншим... Учила світити сонечком із грудей, учила любові до природи, великим її цілющим силам...

… Втілення Аватара — це завжди жертва: радісна, добровільна! Це — дарування Себе людям. Аватари приходять до тих, хто забув, що таке любов... Вони — як Лікарі — приходять зцілювати хворі душі...

Я й Сама навчилася тоді багато чому: придумувала багато прийомів, які дозволяють Мені і зараз допомагати тим, хто..., на жаль, майже не відчуває цієї допомоги...

… Моє лісове Сонечко світить завжди! Приходьте до Мене!

— Не йди, будь ласка! Розкажи детальніше: які прийоми роботи зі свідомістю використовувалися Тобою під час роботи з учнями?

— Ми дуже багато працювали на світанку, використовуючи схід сонця: училися бути сонячним світлом, світити сонячними променями з духовних сердець.

Що робить абсолютна більшість людей раннього ранку? Відповідь проста — спить! Але ж якби людина — хоч один раз у житті! — зустріла світанок свідомо, покинувши для цього теплу постіль і затишний будинок?! Якби вона, завмерши від захвату, сам на сам із сонцем, що сходить, навколишньою тишею і гармонією природи зустріла світанок — саме зустріла, а не просто побачила, — то вона вже, можливо, не даремно б прожила своє земне життя!

alt

Ми використовували методики і прийоми роботи зі свідомістю такі ж, як у вас, тільки надавали їм інше словесне оформлення.

— Розкажи, будь ласка, детальніше про те, як ви працювали?

— Найкращий час для початку такої роботи — весна і літо. Зазвичай місце для медитацій ми вибирали заздалегідь: це могла бути і галявинка в лісі, і беріг лісового озера або річки, і високий пагорб.

Ми виходили до початку світанку і не поспіхом ішли до місця зустрічі сходу сонця, поринаючи в ранкову тишу.

Ти помічала, яка дивна тиша — перед світанком? Майже всі живі істоти ще сплять чистим, світлим дитячим сном. Ніщо не порушує тишу раннього ранку…

Треба вміти слухати тишу, наповнюватися нею і бути нею! Це — найважливіша складова духовного розвитку людини!

Якщо на світанку в лісі, наприклад, почати слухати тишу навколишнього простору “вухами душі” або, точніше, “вухами духовного серця”, то можна стати абсолютною тишею.

Коли усередині тебе встановлюється тиша — нижче “я” перетворюється в ніщо: ніщо від нього не порушує більше тишу і гармонію навколишнього світу! У такій тиші можна почути все: від м’якої говірки лісового струмочка, шепоту листя на деревах, теплого подиху сплячих звірят… — до найсокровенніших таємниць Світобудови. І в такій тиші можна почути Голос Бога, можна ставити запитання і одержувати відповіді…

… Зливаюся із Сур’єю духовним серцем, відчуваю тільки ніжність і тепло Її Любові… Поринаю по Її Божественному Тілу Свідомості в Обитель Сварога… І потім, уже повністю розчинившись у Споконвічній Свідомості, починаю разом із Сур’єю сходити Світлом Любові Творця...

— Є, — говорить Вона мені після завершення медитації, — лише Єдине “Я” Океану Свідомості Споконвічного, де Всім все зрозуміле без слів, де єдина мова, якою Всі говорять, — це мова Любові. Кожний тут дарує Себе, Свою Любов — Усім: Єдиному Споконвічному!

Адже суть Божественного Буття дуже проста: Гармонія і Любов!

Але повністю як Одне зі Споконвічним стає Той, Хто не просто досяг Обителі Творця і навчився в ній жити, а Той, Хто виходить з неї до втілених істот, проявляючи Творця, будучи Ним. Це — завершення повного циклу розвитку. Багато з тих, хто досяг Обителі, втілювалися потім ще раз із Місією Служіння — саме для досягнення цієї повноти, завершеності Божественного Стану. Таких прикладів вам відомо безліч. Так востаннє втілювалась і Я.


Теги:     Предки      духовність      пробудження      Сур'я      Сонце      Дажбог      Сварог      язичництво      світогляд      сонцепоклонництво      Дажбог      світлодід      серце      просвітлення      прав      небеса      Бог      свідомість      мудрість      любов      споконвічне      культура

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus


RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...