СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Давні вірування Тотемізм ПІВЕНЬ - ХРАНИТЕЛЬ ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА, СИМВОЛ СОНЯЧНОГО СВІТАНКУ

ПІВЕНЬ - ХРАНИТЕЛЬ ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА, СИМВОЛ СОНЯЧНОГО СВІТАНКУ

e-mail Друк

Untitl242424422442ed-2Дуже шанованим птахом в українців здавна є півень – віщий провісник Зорі і Сонця, уособлення вогня і грозового полум'я, хранитель домашнього вогнища. Своїм голосним співом, він немов пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Не випадково народна назва півня - «будимир», тобто «буди світ». За народними віруваннями, крик півня відганяє усяке лихо. Після його співу злі духи втрачають активність і змушені повертатись у сферу свого існування. Мотив півня, що криком розганяє нечисту силу і відпугує мерців, є кульмінацією у багатьох українських казках. Природа півня - тісно поєднана зі станом Космосу: він співає у певний час дня і ночі, починаючи з опівночі, – «перші півні», «другі півні», і, нарешті, вранці – «треті півні». Таким чином, своєчасний спів півня сприймається як символ цілісності і гармонійності світобудови.

Магічні властивості аури півня такі, що вона здатна призводити до гармонії та рівноваги навколишній простір, структуруючи навколо себе різні потоки енергії, негативні перетворюючи у позитивні, приносячи спокій, добробут і благополуччя в будинок. Саме тому півня традиційно наділяли ознаками опікуна господарства. Селяни вірили, що без півня не буде плодитися і водитися їх худоба, у корови буде позбавленим смаку і молоко, і масло, та й узагалі господарство збідніє. Це вірування було настільки сильним, що навіть при розділі обидві родини обов'язково заводили собі нових птахів.

Зображення півня, котрий, як і Сонце, все бачить і знає, наші Пращури встановлювали на дахах будинків, жердинах, шпилях, флюгерах. Також не рідко у святодні випікалося печиво у вигляді птаха, варили карамелеві лизаки-когутики для дітей, робили дерев'яні іграшки та прикраси. Дитина вже з ранніх літ пізнавала Природу. Фігурками півня декорували і речі домашнього вжитку - ліжко, столи, скрині і ін. Такі зображення слугували оберегами від будь-якої шкоди, зокрема пожежі. Адже півень в язичницькій традиції асоціювався з вогнем, він оберігав будинок від удару грому чи блискавки. Волхви стверджували, що малюнок півня подібний магічному знаку - він захищає речі від злодіїв і грабіжників. Хлопчикам після ритуальної посвяти одягали срібні амулети у вигляді півня, поміщеного в коло. Таким чином, оберіг символізував заступництво Сонця-Дажбога. Батьки вірили, що з цим оберегом юнак набуде необхідних якостей сміливої і відважної людини.

Півня і курку активно використовували в цілительстві. Наприклад, істориками був зафіксований цікавий звичай: щоб захиститись від масових епідемій і захворювань, селяни закопували півня на кордоні села як його охранителя. За уявленнями, холера і чума насамперед намагаються позбавити півня здатності співати, так як при крику півня вони змушені забратись геть. З цієї причини у деяких слов'ян існував звичай під час епідемії холери купати півня в річці або колодязі, щоб відігнати хворобу. Застосовувалися й курячі яйця. Наприклад, для того, щоб у дитини краще росло волосся, щоб було густим, красивим і здоровим, слід було першим яйцем від курки покатати по її голівці. Для позбавлення від бородавок, особливо на обличчі, потрібно було потерти першим яєчком від білої курки. Яйцями викочували порчі, зглази і хвороби.

Наші Предки вважали, що півень, в силу свого зв'язку з Сонцем, володіє також даром пророцтва і передбачення. Його, як і курку, активно використовували  для передбачення, ворожіння. Сільські відьми часто передбачали пожежі саме за поведінкою півня. Так, невдовзі трапиться пожежа, якщо: півень кричить і б'ється у вікно; постійно співає на воротах (червоний півень).

З півнем пов'язується і символіка воскресіння з мертвих, вічного пробудження Природи, вічного відродження життя. Він символізує родючість, саме тому в аграрних обрядах грав першочергову роль. Після закінчення жнив з півня готували ритуальну страву, а після збирання зернових його заколювали на току і окроплювали його кров'ю зерно, яке першим кидали в землю при сівбі. Так як півень був пов'язаний з родючістю, то його нерідко використовували і для набуття удачі в торгівлі. Для цього достатньо було носити у волоссі кілька пір'їнок червоного півня. Вважалося, що вони сприятимуть інтенсивному припливу грошей до того, хто їх носить.

Півень пов'язувався з активним, чоловічим проявом сили, виступав символом войовничості. Людина з тотемом півня завжди проявляє кипучу енергію, це безстрашний лицар. Наприклад, ватажок війська бога індуїстської міфології Сканда мав такі головні атрибути: спис, лук, півень. Усім відомо, що войовничі кельти вшановували півня як священного птаха. Римляни називали своїх противників галлами (galli), тобто півнями, оскільки кельти полюбляли яскравий одяг і прикрашали шоломи пір'ям. Півень і зараз є одним з неофіційних символів Франції. Півень по-французьки - coq (ког), а в Галичині його традиційно називають когутом. Неважко помітити, що обидва слова мають спільний корінь. На Прикарпатті поширене прізвище Когут, традиція прикрашати національні головні убори (капелюшки) у бойків, лемків, гуцулів, півнячим пір'ям та наносити стилізовані зображення півнів на предмети домашнього ужитку (зокрема у фрагментах вишивок) - усе це багато про що говорить.

У давніх римлян півень являв собою і символ запліднення, фалічний культ. Не став він виключенням серед слов'ян. Символізуючи сексуальність, півень, а згодом і курка стали невід'ємними атрибутами весільних обрядів. Так, на Станіславщині вершину весільного деревця прикрашали пір`ям півнів. На Житомирщині після шлюбної ночі на знак "чесності” нареченої її рідня привозила в будинок нареченого прикрашеного печеного півня. На Луганщині в цьому випадку запускали в будинок червоного півня, а потім варили його і з`їдали. Цікаво й те, що давньоруські знахарі за допомогою півня лікували чоловіче статеве безсилля. Для цього потрібно було носити при собі півнячі лапки і гребінь в спеціальному мішечку на рівні пояса, а протягом як мінімум місяця кожен полудень гладити півня. Вважалося, що в такому випадку сексуальні сили півня перейдуть до чоловіка і він позбудеться імпотенції або безліддя, а в деяких чаклунських трактатах говорилося, що подібний метод  сприяє лікуванню гінекологічних захворювань.

Якщо світлий, червоний півень був пов'язаний з сонцем та вогнем, то чорний півень - з водою, підземним царством. Козьма Празький в «Чеській хроніці» (XI -XII ст.) повідомляє про звичай ходити до джерел і душити чорних півнів і чорних курей з одночасним закликанням злого духа. Подібний звичай топити півнів і курей у водоймищах існував і в карпатських горян. З метою вберегти себе від повені, задобрити водних духів, гуцули кидали в річку курку чи півня.

Східні слов'яни намагалися не тримати в господарстві чорного півня, оскільки вважали, що в цьому випадку подружжя будуть часто сваритися. В Україні такого півня називали «царик» і вірили, що він починає співати ще в яйці, а коли виросте, стане найбільш сильним і сміливим півнем в окрузі. Різати його не можна, можливо, тому, що він першим співає опівночі і його боїться лихий. У деяких місцях вважали також, що такий півень відрізняється незвичайною силою і може бути «змієм» (пор. уявлення блискавки у вигляді змія). При наближенні градової хмари він забивається під поріг і там залишає своє тіло, а його дух йде боротися з ватагами хмар, яких звали - "халами" (зміюки). У цьому контексті буде цікавим повідомленням Костянтина Багрянородного: «Пройшовши це місце (переправу), вони досягали острова (Хортиця), званого святим Григорієм, і на цьому острові здійснювали свої жертвоприношення, так як там росте величезний дуб. Вони приносять у жертву живих півнів, кругом встромляють стріли ... » (Б.Рибаков, 1988). Дуб - дерево Громовержця, отже, півнів на Хортиці присвячували саме Богу грози, але не обов'язково Перуну. Про це ми дізнаємося з «Бесіди трьох святителів»: «Два ангела громная есть, ... Перунъ и Хорсъ …, два еста ангела молніина …». З іншого боку, болгари і серби щорічно в день Іллі-громовика різали на порозі старого півня, ворожили по ньому на здоров'я і родючість, й замінювали його новим. За повір'ями, півень оберігав оселю від грому і граду. (Толстой Н.И. Славянские древности.том 4. с.30). На Поліссі ще можна почути, як кажуть: «Б'є нас град, бо не носимо курчати» («Гром и град в Полесье». Н.И. Толстой «Очерки славянского язычества» М.2003. С.151).

З півнем тісно пов'язані будівельні традиції наших пращурів. Зокрема, існує ряд магічних ритуалів, у яких півень відіграє головну роль. Наприклад, на Бойківщині перед тим як заселитися до хати запускали домашню птицю - курку і когута, або лише курку чи лише когута. Птах мав не тільки переночувати, а й проспівати вранці. Причому, якщо півень не закукурікає або там здохне, тоді це віщує смерть господаря або інше лихо. Загалом, такий ритуал проводили, щоб якщо “сим, що замешкує місце, мало було попередніх жертв, то треба, щоб ця остання біда на когуту окошілася”, “...так щоби була яка злоба шоб переходила на них...”.

Існує повір’я, що півня не можна довго тримати в господарстві, так як старий півень може накликати на господаря смерть або перетворитися на демонічну істоту. Вважалося, що півень, що прожив три, п'ять, сім чи дев'ять років, знесе маленьке яйце, з якого можна вивести демонічну істоту (хованець, годованець, антипко, домовик), що приймає вигляд вогню, іскри, кота, маленького чоловічка, вужа або курчати. Ця істота також може бути духом далекого предка та допомагати господарю, виконувати його заповітні мрії. Харчується він молоком і яєчнею без солі. А в деяких місцевостях вважали, що півень загрібає своє яйце в гній і з нього вилуплюється демонічний змій. Власне, зв'язок півня і змія доволі розповсюджений в фольклорі. На цій підстваві сучасні дослідники схильні вважати півня птахом, що має відношення до войовничих Переможців Зміїв: Георгія Змієборця, Юра або Ярила. Ця перемога швидше за все являла собою перемогу Сонця над Темрявою, літа над зимою. Відзначимо реальні змієборчі функції півня: птахівники знають, що для хорошого розвитку курей їм необхідна невелика кількість м'ясної їжі. Зазвичай, півні і кури поїдають дрібну живність - жуків, жаб, мишей, у тому числі і невеликих змій. Деякі селяни, щоб позбавитись від постійних плазунів на подвір'ї навмисно заводили кугутів.

— Культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"

Теги:     Півень      Сонце      Дажбог      Ярило      Геліос      язичництво      Ярило      птахи      культи      слов'яни      вірування      курка      господарство      дух      домовик      хованець      галли      когут      повір'я      міфологія      символи      народ      легенди      традиція

Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: