П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Кам'яна Могила — сакральна територія древніх

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 23

Кам'яна Могила

Степовий феномен України

Кам'яна Могила - це останець піщаника Сарматського моря третинної епохи. Мільйони років тому тут була піщаникова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення (вони й зараз добре простежуються на правому березі долини ріки Молочної поблизу села Терпіння), у товщі яких у свій час був знайдений зуб кита. З часом море зникло, а на його місці запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, що містили залізо й марганець. Пізніше тут утворилася впадина ріки Молочної, яку прозвали так через те, що на шкірі після купання при висиханні проступав вапняний наліт, білий, як молоко. Води пра-Молочної проникали вглиб землі, а оксиди заліза й марганцю виходили на поверхню піску сарматського горизонту, перетворюючись у кам’янисту породу. Так поступово формувався піщаниковий моноліт. Під дією сонця, вітру і води кам'яний моноліт почав розпадатися на окремі частини, всередині утворилися пустоти, схожі на бджолині стільники.

Кам'яна Могила - місце сили

Історія пам'ятки

Перші відомості про степовий феномен природи й пам’ятник первісної культури Кам’яна Могила датуються 1739 роком і належать учаснику російсько-турецької війни 1735-1739 рр., фельд-медику армії генерал фельдмаршала Петра Лассі, доктору медицини, члену Німецької академії природодослідників Йоганну Якобу Лерхе, який написав у «Історії життя і подорожей Йоганна Якоба Лерхе» наступне:

«Похід у Крим. 1739 рік. 18 червня [підійшли] до витоку Молочної Води, у якому вода прісна; тут водяться риба і великі раки, завдовжки в п'ядь. Ловили також диких овець і кіз. 21 червня [підійшли] до річки Такмак, де вона впадає в Молочну Воду. 22 червня трапилася тривога й повтікали усі один від одного; проте татари не були помічені: повітряний вихор налякав коней. 24 червня [просувалися] уздовж Молочної Води; 25 червня [дійшли] до великої скелястої гори, що по той бік річки [Молочної], яку здалеку [можна було] прийняти за велике селище»

Друга писемна згадка відноситься до 1778-го року, коли в період російсько-турецької війни О.Суворов поблизу пагорба зосередив пост з 14 козаків для охорони поштового тракту. Пізніше, у 1793-му році, на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії пам’ятник був зазначений як «Камень-Ююнь-Таш» (з тюркської «Гора, Зібрана з Каменю»). У 1837 році Петро Кеппен - вчений німецького походження, академік, один із засновників Російського географічного товариства, писав про пам'ятку так:

«Кам'яна могила. Так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі річки Молочної… Навалені тут природою камені то виступають із землі вертикально, то, відхиляючись у протилежні боки, утворюють начебто навіси. У одному місці між скель, що обросли мохом, знаходиться проміжок на зразок вулиці… і тут-то колись був вхід до печери, у якій один з моїх провідників, що був в дитинстві пастухом і нерідко з товаришами тут проводив час, бачив на стінах написи, з яких один був завдовжки з аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були висічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року.»

Кам'яна могила на карті

У 1889 році член Археологічної комісії, дослідник скіфських курганів, Микола Іванович Веселовський виявив дивні малюнки на одному з карнизів печери. У «Звіті археологічної комісії» за 1890 рік М. І. Веселовський описує роботи по проникненню в печери, аналізує відкриті гроти і малюнки, прорізані на плитах стелі. Фактично, так відкрилися світу древні кам’яні письмена - петрогліфи Кам'яної Могили.

Ріка Молочна і Кам'яна Могила

Вже у 1934—1938 роках справу Веселовського продовжили дослідники Валентин Даниленко і Отто Бадер - виявили гроти з унікальними печерними зображеннями, що дало можливість краще зрозуміти побут і культуру народів, які у давнину населяли український степ. Сім польових сезонів (1951—1957 рр.) віддав вивченню пам'ятки Михайло Рудинський. За результатами досліджень він підготував монографію «Кам'яна Могила», яка привернула до пам'ятки увагу світової наукової громадськості. У 1961—1963 рр. роботу з вивчення Кам'яної Могили вів В. М. Гладилін, у результаті чого були відкриті нові гроти.

Валентин Даниленко і Борис Михайлов

У 1971-1973 роках Кам’яну Могилу досліджувала Приазовська археологічна експедиція АН УРСР сумісно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм (керівники В.М. Даниленко та Б.Д. Михайлов).

У 1986 році на базі Кам’яної могили відкрили історико-археологічний музей-заповідник. У 2007 році Кам'яна Могила стала Державним історико-археологічним заповідником, а указом Президента України №815 від 10 вересня 2008 р. йому присвоєно статус Національного. У 2006 році пам'ятник внесений до Попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Музей Кам'яна Могила

Знахідки і відкриття

Впродовж 1983—2006 років дослідження пам'ятки проводив археолог Борис Михайлов (перший директор заповідника "Кам'яна Могила"). Результатом польових робіт стало відкриття 17 нових гротів та печер. Вперше на Кам'яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, оленихи, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена унікальна скульптура епохи бронзи — голова ведичного дракона Врітру

Голова дракона Врітру на Кам'яній Могилі

golova-vritru-drakon-shumer

Голова Врітри - музей

Центральним місцем Кам'яної Могили є "Вівтар" у вигляді каменя із невеликим округлим заглибленням посередині, розсташований на самій вершині гори, в самому центрі накопичення кам'яних брил. Поруч з ним 5 дрібніших каменів. У ведійській священній книзі «Рігведа» говориться: «Вищий слід Бога знаходиться на вершині гори, на нього дивляться ті, хто приносять жертви». Якщо подивитися на вівтар з висоти, то ми побачимо, що він є основою стопи, а поруч з ним п'ять пальців. В подібних заглибленнях жерці розпалювали ритуальне вогнище та приносили требу (пожертву богам).

Центральний вівтар на Кам'яній Могилі

Серед петрогліфів Кам’яної могили часто зустрічаються зображення стоп. В. М. Даниленко, аналізуючи релігійно-космогонічний комплекс зі ступнями з Кам’яної могили, пов’язував його з культом антропоморфного сонячного божества, що мандрує лабіринтами всесвіту, залишаючи в ньому свої сліди, фіксуючи шляхи свого пересування. Так, в «Рігведі» сказано: «…проробив шлях той, хто володіє слідом». Тут же необхідно згадати три кроки Вішну, з допомогою яких він пройшов всесвіт. У Пуранах – священних індійських писаннях —  говориться: «Ганга витікає з лотосних стоп самого Вішну і несе свої води через всесвіт». Там же зазначено, що Вішну, поставивши свою стопу на карлика, відразу знищив його. Тут ступні уже являються джерелом витоку внутрішньої (у даному випадку божественної) енергії.

zobrazhennya-stop-na-kamjanij-mogyli

Відомий уфолог К. Марчук висловлює думку, що Кам'яна Могила - особливе місце, що грає важливу роль не тільки в масштабах планети, але і Космосу. Цю думку підтверджено верховним ламою Непалу лінії Карма Каг’ю Рінчопе Лопен Чечу, що відвідав Кам’яну Могилу двічі: влітку 1995-го року разом з духовними провідниками Оле та Ханна Нідалями. Після двогодинної медитації на Вівтарі Лама сказав: "Кам'яна Могила - справжній енергетичний пуп Землі".

Китайський Лама на Кам'яній Могилі

Український археолог, дослідник Юрій Шилов відзначає, що пам'ятка Кам'яна Могила характерезується колосальною енергетикою, на її поверхні космічною аерофотозйомкою зафіксували потоки енергії у вигляді кілець. Геологи і геофізики називають їх мантійними каналами і вважають, що вони є наслідком завихрень у гравітаційному полі землі.

У 1997 році була організована пошукова експедиція на території пам’ятки з приводу підземних пустот, які один за одним фіксували біоенергетики. Завдяки підтримці екс-президента України Л.М. Кравчука експедиція була забезпечена єдиним на той час на Україні унікальним французьким георадаром, привезеним з Чорнобиля. Однак на досліджуваній території георадар не зміг знімати інформацію. Можна припустити, що це було пов'язано з резонуванням приладу з інформаційно-енергетичними потоками місцевості.

каменная могила на карте

В свій час Валентин Супперт - незалежний дослідник Кам'яної Могили писав:

«Я багато років займаюся пошуками... і знайшов на території України... некрополь «царських скіфів». Він являє собою величезний підземний храмовий комплекс з сотнями кімнат і поховань... Крім цього, я знайшов величезну кількість підземних ходів і виробок золотої, срібної і мідної руди, в яких збереглися сліди зі злитками цих руд... я добиваюся одного - щоб Інститут археології та товариство охорони пам'яток організували комісію для перевірки моїх даних». (з листа В. Супперта екс-президенту України Л.Д. Кучмі, 1994 р).

За словами сина Валентина Супперта під час розкопок на Кам’яній ними був виявлений древній вхід в підземелля, прикритий плитою, але вони відразу закопали його піском, відчувши щось недобре. Не безпідставно деякі біоенергетики вважають, що це і стало згодом однією з причин передчасної смерті Валентина Супперта.

Аномальні зони Кам'яної Могили

У 2001 році дослідники вирішили все-таки перевірити ці слова та провели буріння, однак пробуривши до глибини 9 метрів свердловина не розкрила ні порожнеч, ні взагалі жодних порушень в породах, представлених важким суглинком і глиною. Незважаючи на вжиті відповідні техніки безпеки, кожен з 5 учасників спецекспедиціі отримав сильний енергетичний удар, який завдав небезпечний для здоров'я вплив на енергетичні центри, судини мозку, коронарні судини та інші системи.

Печери і петрогліфи

У 62 печерах кам'яного панцира були виявлені написи, частина з яких вдалося розшифрувати відомому шумерологу Анатолію Кіфішину.  Один з найбільших написів (а знаки досягають метра у висоту) був зафіксований на одній з плит Кам'яної Могили і містив  - "Шу-Нун",  що в перекладі з протошумерського означає "Рука Цариці" (або же "Закон Владичиці"). Кифішин висунув гіпотезу, що так могло називатися, власне, саме святилище. 

davni-pysmena-kamjanoi-mogyly


Рунічні символи Кам'яної Могили

До речі, відомий мовознавець Н.Марр доводив: українське дієслово "шукати" походить саме від шумерського "шу" - "рука". Київський же дослідник С.Пауков вважає, що від назви "Шу-Нун" пішли також українські слова "шана" та "шанувати".

Шу-Нун - цариця скіфів

Шумеролог А. Г. Кифішин тривалий час вивчав написи Кам'яної Могили (VII—III тис. до Р. Х.) й знайшов чимало паралелей з написами на глиняних табличках цивілізацій Еламу і Месопотамії (Шумеру):

piktogramy-kamjanoi-mogyly

davni-znaky-poperednyky-latynyci-kyrylyci

Цю “писемність”, як вважає згаданий шумеролог, було винайдено “протошумерами”, що мешкали в “українській Аратті” ще у ХІІ тис. до н.е., і звідси цей давній етнос начебто рушив до Месопотамії після затоплення Північного Причорномор’я, що, на думку Г.А. Кіфішина, відобразилося у біблійному повідомленні про Всесвітній потоп [Каменная Могила. История, наполненная тайной].

Показовими є знахідки на Кам'яній Могилі в печері Кози (№ 60), де на стелі зафіксовані фігури лося, бика, качок і інші, а головне - плита-блок з зображенням мисливця на кіз. Подібні сцени є класичними зразками в Леванто, Північній Африці, Близькому Сході, Азербайджанському Закавказзі та Індії. Присутність на плиті-блоці мисливця на кіз і іншої фігури кози, що знаходиться в "загорожі", мабуть, слід розуміти як відтворення древнім художником загінного мисливства та процесу приручення цієї тварини.

Плита з мисливцем кіз на Кам'яній Могилі

У цьому зв'язку слід згадати думку дослідника Кам'яної Могили Валентина Даниленка, який писав, що скотарство на південному сході Європи виникає на базі загінного полювання. Підтвердженням служать знайдені в мезолітичному горизонті поселення Кам'яна Могила 136 фрагментів кісток 48 особин домашньої кози, а також три фрагменти кісток трьох особин собаки. Ці дані говорять про присутність в господарстві мезолітичних мисливців домашньої кози і собаки. В науці відомо найбільш давнє свідоцтво одомашнення кози в пізньому мезоліті (поселення Асіаб в Південному Загросі, VII тис. до н. е.). Виявлена домашня коза в Алі-Коші (7500-6750 рр.. до н. е.), в Бейді (7000 до н. е.). Пізні пам'ятники з присутністю кози відомі на Балканах в Аргісі, на Неа-Никомедії і в Кнессі.

Особливо цікавою є знахідка у печері Чаклуна (Відьмака) (№ 52). В. Даниленко писав про виявлений унікальний малюнок так:

«... Мова йде про цілий комплекс, а не про ізольований символ. Справа в тому, що він висловлює, щонайменше, три компоненти: цілком антропоморфний символ чаклуна, хвостатого звіра, хвіст якого використаний як атрибут самого чаклуна і, можливо, звіроподібний вигляд чаклуна - явище найменш ясне. Пошуки більш-менш ймовірних аналогій у світі створінь не привели нас до вирішення питання. Морда звіра при найближчому розгляді не належить до копитних тварин... Виникає враження, що зооморфну основу чаклуна становить птах. Можна констатувати подібність його пташиної голови з подобою священного птаха в печері Відьмака, створеної один раз в якості центрального образу сюжету зображення на одній з виявлених тут пісчаникових плит. Варто припустити, що мотив чаклуна-шамана, який нерідко перетворюється на птаха, є найпервіснішим і глобальним сюжетом палеолітичного етапу, слід вважати - загальнолюдським...»

pechera-chakluna

Вельми цікаві знахідки були виявлені у гроті Чуринг, який датується мезолітом-неолітом - десятки покриті різьбою невеликі шматки піщанику, які В. М. Даниленко досить переконливо витлумачив як аналог відомих в етнографії "чуринг" - родових «вмістищ душі», пов'язаних з тотемічними уявленнями. Згадаймо, як в народній казці «смерть Кощія - на кінці голки, а голка в зайці, а заєць в скрині ...», так це щось на зразок подібної скрині з «голками»

На багатофігурних композиціях в печері Містерій (№51-б) відображений цілий ритуал: поклоніння палеолітичних мисливців тваринам - мамонтам, носорогові, диким коням.

kamyana-mogyla-petroglif

На плитах Кам'яної могили знайдені також і зображення хреста, що відносяться до епохи так званого кам'яного століття. Ця знахідка на території України разом з численними іншими ще раз свідчить про те, що символ хреста має язичницьке походження: у кам'яному столітті - епохи бронзи спочатку хрест був символом ідеї центру та основних його напрямків або символізував сонце. Язичницькі племена поклонялися хресту, як символу безсмертя.

Досить пізнавальним є запис із наукового звіту Бориса Михайлова – археолога, автора книги «Кам’яна Могила – підземний «Ермітаж» Приазов’я»:

«Результатом польових робіт (в період з 1983-го по 2004 рік) були відкриті 15 нових гротів і печер (№ 36-б, № 51-б, № № 53 - 65). Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 51-б (печера Містерій) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птаха, бізона, коней. Вперше в Кам'яній Могилі, в печері № 36-б, знайдені мезолітичні мальовничі малюнки оленя, оленихи, лучника і жінки... Розкопана печера Підкови (№ 53) з численними зображеннями епохи ранньої і середньої бронзи, серед яких - людські стопи, підкова, тварина (кінь) в масці оленя. Печера № 54 містила малюнки водоплавних птахів і тварин (вівцебики). Унікальним виявився грот Дракона (№ 55), в глибинах якого збереглася скульптура голови ведичного дракона Врітри, убитого Індрою ... ».

Як дістатися до Кам'яної Могили?

Заповідник "Кам'яна Могила" розташований у селищі Мирне, поблизу міста Мелітополь, Запорізька область

Веб-сайт: http://www.stonegrave.org/


© Портал SPADOK.ORG.UA

Список використаної літератури:

  1. Михайлов Б. Д. «Каменная Могила — подземный „эрмитаж“ Приазовья». — Запорожье: Дикое Поле, 1998, К.: Такі Справи, 2005.
  2. Михайлов Б. Д. «Кам’яна Могила — світова пам’ятка стародавньої культури в Україні: фотоальбом». — К.: Такі Справи, 2003.
  3. Михайлов Б. Д. Петрогліфи Кам’яної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія] — Запоріжжя, 1994, 1999, К.: МАУП, 2005.
  4. Михайлов Б. Д. Каменная Могила и её окрестности: Сборник научных статей. — Запорожье: Дикое Поле, 2003, 2006 — доп., изм.
  5. Михайлов Б. Д. Загадки древнего Герроса: историко-географические этюды. — К.: Такі Справи, 2009.
  6. Даниленко В. М. Кам'яна Могила. — К.: Наукова думка, 1986. — 152 с.
  7. Рудинський М. Я. Кам'яна Могила (корпус наскельних рисунків), видавництво АН УРСР, Київ, 1961
  8. Бадер О. М. Петрогліфи Кам'яної могили // Палеоліт і неоліт України. Том I, випуск VI, видавництво АН УРСР, Київ, 1949
  9. Кифішин А. Г. Древнє святилище Кам'яна Могила. Досвід дешифрування протошумерського архіву XII-ІІІ тисячоріч до н. е. — К.: «Аратта», 2001
  10. Кам`яна могила: (корпус наскельних рисунків) / М. Я. Рудинський . – Київ : Вид-во АН УРСР, 1961

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber