Тілоспалення в Куштановицькій культурі, Закарпаття

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1
VikingGrafix

Як відомо, найхарактернішою археологічною культурою (групою) ранньозалізного віку на Закарпатті є куштановицька, існування якої припадає на кінець VII – cередину ІІІ ст. до н. е. Свою назву вона отримала від курганного могильника, що досліджувався в 30-х роках ХХ ст. в с. Куштановиця Мукачівського району. Серед старожитностей культури провідне місце займають поховальні пам’ятки. Найбільша кількість некрополів зафіксована в межиріччі Латориці й Боржави, де знаходяться могильники Білки, Голубине, Колодне, Станово, Лецовиця, Мукачево, Куштановиця, Чорний Потік та ін.

Переважна більшість некрополів нараховує від 4–6 до 10–16 насипів. Останні розміщувалися без будь-якої системи на порівняно незначній відстані один від одного. На окремих з них удалося простежити навіть сліди планування. Наприклад, на куштановицькому три найбільші насипи були розміщені по лінії схід – захід, а навколо них знаходилися менші. Середня висота курганів становила від 0,45 до 1 м, вони споруджувались із землі та каменю з переважанням першої. В окремих курганах каміння укладалося навколо ритуальних вогнищ і служило своєрідним панциром від сповзання та розмивання або для ущільнення насипу.

Єдиним поховальним обрядом куштановицької культури було тілоспалення, що здійснювалось на місці поховання або на стороні. Воно зародилося в регіоні ще за часів доби бронзи, де звичай кремації поширився як у ґрунтових могильниках, так і в підкурганних захороненнях. Кремація на місці поховання встановлена на основі залишків вогнищ зі слідами перепаленої землі, вугілля, попелу, кісток. Такі вогнища влаштовувалися на рівні поховальної поверхні або в неглибоких ямах. У той же час відсутні дані, де здійснювалася кремація, коли спалення відбувалося на стороні.

Відповідно до способу поховання залишки кремації розміщалися в урнах, ямках, на купках, на горизонті. У носіїв культури була відсутня спеціальна поховальна кераміка, урнами служили горщики, корчаги. Кістки засипалися в урну часто перебраними й відділеними від вогнища. Досить часто тілоспалення обсипали залишками кремаційного вогнища. Були випадки, коли кістки засипалися в анатомічному порядку. Внизу клали кістки ніг і ребер, зверху – черепа. На дні окремих урн зроблено отвори, які мали, ймовірно, ритуальний характер. Вони, на думку вчених, призначалися для вільного виходу душі, бо урна зверху могла прикриватися покришкою або кам’яною плиткою.

tilospalennya-slovyan1

При ямковому типі поховань тілоспалення здійснювалося на місці поховання та на стороні. Кремація на місці поховання засвідчена на могильниках Колодне, Чорний Потік. Так, у кургані № 2 Колодного перепалені кістки, очищені від залишків вогнища, були засипані в ямку конусовидної форми, а вугілля й попіл поміщені в іншу ямку. На некрополі Чорний Потік у кургані № 2 під кам’яно-земляним насипом виявлено залишки кремаційного вогнища, а в ньому ямку з роздрібленими кістками.

Тілоспалення, що зібрані в купку, фіксуються тільки в курганах з кремацією на стороні. У кургані № 2 у с. Білки купка кальцинованих кісток зсипана в шкіряний мішечок, навколо якого знаходилися супровідні посудини. Інколи поховання, зсипані на купку, супроводжувалися залишками тризни у вигляді вогнищ та битої кераміки навколо них. Навмисне розбивання посудин належало до деталей поховального ритуалу й символізувало, ймовірно, закінчення життя померлого. Їх кидали у вогонь під час спалення тіла небіжчика, про що свідчить повторне обпалення уламків.

tilospalennya-slovyan2

Тілоспалення на горизонті характеризується тим, що кальциновані кістки після кремації залишалися на вогнищі. Наприклад, у кургані № 15 Колодного під земляним насипом на рівні горизонту підкурганної площі простежено вогнище площею 3 х 2 м, товщиною 0,4 м, де знаходилися кальциновані кістки.

У куштановицьких курганах зустрічаються і колективні поховання. Їх могло нараховуватися від 3 до 17 урн поховань у купках або ямках. Найбільша кількість таких поховань зафіксована на некрополі в Куштановиці, у курганах Невицького та Бобового. За своїми розмірами кургани з колективними похованнями більші, ніж індивідуальні. Останні, як правило, мають висоту насипу не більше 1 м, діаметр основи – 6,8–10 м, тоді як колективні сягають у висоту 1,5–2,5 м при діаметрі основи 18–20 м.

tilospalennya-slovyan3

Разом з кістками в курганах виявлено різні предмети, зокрема посудини-приставки, в яких, імовірно, знаходилися їжа й питво. Знайдено також невелику кількість знарядь праці (залізні ножі, кам’яні точильні бруски, пряслиця), прикраси, деталі одягу. Язичницький звичай класти речі, що належали покійнику або використовувалися при житті, в науковій літературі трактується по-різному. Пояснюють його, наприклад, вірою в загробне життя, аналогічне земному. Покійника ніби збирали в дорогу, відправляючи з ним найнеобхідніші речі. Тілопальні поховання бідні на жертовні та супроводжувальні речі. Основну причину слід шукати в самому ритуалі, який не передбачав дарування речей небіжчику, а якщо такі предмети і клалися, то завдяки спустошливій дії вогню багато їх горіло або втрачало свій первісний вигляд. Віра в потойбічний світ найповніше розкривається в ритуалі тілоспалення, що здійснювалося для того, щоб відділити тіло від душі. Цей звичай міг нести і ряд інших навантажень, наприклад, страх перед мертвими, що вело до спорудження курганних насипів.

Поховальний обряд носіїв куштановицької культури оформився в цілий комплекс дій, пов’язаних із ушануванням предків та піклуванням про них у загробному житті. Він віддзеркалює різні сторони реального життя, знайомить з нормами, прийнятими й закріпленими тогочасним суспільством.

Павло ПЕНЯК

«Карпатський об’єктив»


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:



загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Переклад

Croatian English German Greek Hungarian Italian Lithuanian Polish Slovak Spanish

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...

| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ




| МИ в FACEBOOK



«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний сайт-агрегатор, присвячений альтернативній історії, культурології і етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання.

heritage@spadok.org.ua
twitter instagram pinterest skype tumblr 

Допомога проекту: