СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Народні звичаї та обряди Поховальні звичаї та обряди ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНИХ ОБРЯДІВ ЩОДО "НЕЧИСТИХ" НЕБІЖЧИКІВ

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНИХ ОБРЯДІВ ЩОДО "НЕЧИСТИХ" НЕБІЖЧИКІВ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

444444У випадках, коли людина померла у неприродній спосіб (утопленники, самогубці і т. д.), поховання відбувається зовсім за іншим сценарієм, ніж звичайно. А. ван Геннеп говорить про уявлення щодо залежності долі померлого від способу, в який відбувається його смерть, наприклад в уявленнях народності хайда: "є різні країни (в потойбічному світі – О.П.) для втоплеників, самогубць, шаманів і т. д." [Геннеп ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 143]. Розглянемо з цього приводу етнографічні свідчення.

 

Так, за даними Д. Зеленіна, "давній звичай східних слов'ян вимагав не закопувати таких "нечистих" померлих, остерігаючись "гніва землі", який може виявитись в холоді, посухах та інших природніх явищах, несприятливих для живих" [Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. – М. : Наука, 1991. – С. 352–353]. У монголів самогубць спалюють, не здійснюючи при цьому особливого ритуала [Тангад Д. Заметки о похоронных обычаях в западных районах МНР // Традиционная обрядность монгольских народов. – Новосибирск : Наука, 1992. – С. 132], у зачхінів було прийнято просто завалювати такий труп каменями [Мэнэс Г. Материалы по традиционной похоронной обрядности захчинов МНР конца ХІХ – начала ХХ в. // Традиционная обрядность монгольских народов. – Новосибирск : Наука, 1992. – С. 124]. Кети намагались ховати втоплеників обов'язково на березі [Алексеенко Е. А. Кеты. // Семейная обрядность народов Сибири. – М. : Наука, 1980. – С. 164]. Сибірські татари "нечистих" померлих намагались ховати з краю кладовища або ж навіть поза ним, в могили самогубць, окрім цього, вбивали осиковий кілок [Томилов Н. А. Сибирские татары // Семейная обрядность народов Сибири.  – М. : Наука, 1980. – С. 122]. У якутів існує вірування в те, що люди, які померли неприродньою смертю, перетворюються на особливих невидимих істот, які шкодять живим [Гурвич И. С. Якуты. // Семейная обрядность народов Сибири. – М. : Наука, 1980. – С. 100]. У слов'ян, за свідченнями Д. Зеленіна, ""нечисті" померлі мстилися живим, за те, що їх позбавили звичайного поховання, задля знешкодження такої помсти існувала низка профілактичних ритуалів" [Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография – М. : Наука, 1991. – С. 353–354].

Шкоду живим можуть причинити, окрім померлих неприродньою смертю, також неправильно поховані, наділені за життя шкідливою силою (чаклуни, відьми). Зазвичай, в такому випадку, після проведення певних маніпуляцій над могилою або з прахом померлого шкідливий вплив на живих припиняється. Наприклад, слов'янські дані: "Коли посуха, поливають могилу людини що втопилася, щоб воду віддала. Вона воду з собою забрала, коли втопилася. Збирались групою п'ять-шість жінок, йдуть та ллють на могилу та біля могили, при цьому говорячи "Петро або Іван, віддай воду, віддай воду, віддай воду! Його дружина йде поряд, плаче…: "Сам помер, да людям біди наробив, забрав водицю! Тепер в воді лежиш, на тебе воду ллють." Так вона промовляє тричі. А жінки навколо кричать: "Віддай воду, щоб в воді не лежав!"" [Левкиевская Е. Мифы русского народа. – М., 2002. – С. 223].

З іншого боку, відомі приклади, коли над прахом померлого проводять певні дії з метою зробити йому гірше, наприклад, епізод описаний в 16 вірші 24 главі четвертої Книги Царств в Біблії, коли Йосія спаплюжує кістки язичницьких священників: "І поглянув Йосія, і побачив могили, що були там на горі, і послав, і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, і осквернив його за словом Господнім, яке проголосила людина Божа, що передрікла події ці" [Біблія. – К., 2004. – С. 424].

Подібні приклади ми можемо знайти і в історії інквізиції: "В 1022 році, коли єретиків вперше почали спалювати в Орлеані за наказом короля Роберта Благочестивого, з'ясувалось, що один канонік, померлий за три роки до цього, був єретиком. Його тіло миттєво ексгумували та викинули з кладовища…В 1209 році труп єретика Аморі де Бене було викопано з землі, і рештки було кинуто собакам на з'їдання" [Мейкок А. Л. История инквизиции. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – С. 277].

В давньогрецькій міфології, під час Троянської війни, коли Ахіл вбиває Гектора і спочатку не дає можливості його батькові поховати померлого відповідно до звичаїв, боги примушують Ахіла видати тіло Гектора цареві Пріаму, "і підкорився волі богів могутній Ахіл" [Кун Н. А. Мифы Древней Греции – М., 2000. – С. 424–434]. За твердженням А. ван Геннепа, "ті померлі, з приводу смерті яких не були виконані поховальні ритуали, також як і діти (неохрещені, такі що не отримали імені та не пройшли ініціації), приречені на жалюгідне існування... Це найнебезпечніші мерці: вони хотіли б знову прилучитися до світу живих, але, оскільки в них немає можливості цього зробити, вони ведуть себе по відношенню до цього світу як вороже налаштовані чужинці... ось чому поховальні обряди можна вважати практичними обрядами довготривалої дії: вони допомагають живим позбавлятись від вічних ворогів" [Геннеп ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 146]. 

Таким чином, негативне відношення таких мерців до світу живих зумовлене тим, що вони не змогли прилучитися до потойбічного світу, а так сталося тому, що не було здійснено необхідних для цього ритуалів переходу. Отже, можна говорити про уявлення щодо подвійності відношень між померлими та живими, про що вже зазначалось вище: з одного боку, в разі неправильності проведених поховальних обрядів небіжчик може зашкодити живим; з іншого – добробут померлого на тому світі також залежить від певних обрядів, проведених живими в цьому світі. 

Теги:     Похоронна обрядовість      небіжчики      непрості      нечисті      опирі      упирі      магія      ритуали      могили      потойбіччя      мерці      утопленики      самогубці      небіжчики
AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: