English German Polish Spanish
Головна♦ Духовна культура♦ Народні звичаї та обряди┃Поховальні звичаї та обряди ➤ ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНИХ ОБРЯДІВ ЩОДО "НЕЧИСТИХ" НЕБІЖЧИКІВ

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНИХ ОБРЯДІВ ЩОДО "НЕЧИСТИХ" НЕБІЖЧИКІВ

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

444444У випадках, коли людина померла у неприродній спосіб (утопленники, самогубці і т. д.), поховання відбувається зовсім за іншим сценарієм, ніж звичайно. А. ван Геннеп говорить про уявлення щодо залежності долі померлого від способу, в який відбувається його смерть, наприклад в уявленнях народності хайда: "є різні країни (в потойбічному світі – О.П.) для втоплеників, самогубць, шаманів і т. д." [Геннеп ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 143]. Розглянемо з цього приводу етнографічні свідчення.

Так, за даними Д. Зеленіна, "давній звичай східних слов'ян вимагав не закопувати таких "нечистих" померлих, остерігаючись "гніва землі", який може виявитись в холоді, посухах та інших природніх явищах, несприятливих для живих" [Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. – М. : Наука, 1991. – С. 352–353]. У монголів самогубць спалюють, не здійснюючи при цьому особливого ритуала [Тангад Д. Заметки о похоронных обычаях в западных районах МНР // Традиционная обрядность монгольских народов. – Новосибирск : Наука, 1992. – С. 132], у зачхінів було прийнято просто завалювати такий труп каменями [Мэнэс Г. Материалы по традиционной похоронной обрядности захчинов МНР конца ХІХ – начала ХХ в. // Традиционная обрядность монгольских народов. – Новосибирск : Наука, 1992. – С. 124]. Кети намагались ховати втоплеників обов'язково на березі [Алексеенко Е. А. Кеты. // Семейная обрядность народов Сибири. – М. : Наука, 1980. – С. 164]. Сибірські татари "нечистих" померлих намагались ховати з краю кладовища або ж навіть поза ним, в могили самогубць, окрім цього, вбивали осиковий кілок [Томилов Н. А. Сибирские татары // Семейная обрядность народов Сибири.  – М. : Наука, 1980. – С. 122]. У якутів існує вірування в те, що люди, які померли неприродньою смертю, перетворюються на особливих невидимих істот, які шкодять живим [Гурвич И. С. Якуты. // Семейная обрядность народов Сибири. – М. : Наука, 1980. – С. 100]. У слов'ян, за свідченнями Д. Зеленіна, ""нечисті" померлі мстилися живим, за те, що їх позбавили звичайного поховання, задля знешкодження такої помсти існувала низка профілактичних ритуалів" [Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография – М. : Наука, 1991. – С. 353–354].

Шкоду живим можуть причинити, окрім померлих неприродньою смертю, також неправильно поховані, наділені за життя шкідливою силою (чаклуни, відьми). Зазвичай, в такому випадку, після проведення певних маніпуляцій над могилою або з прахом померлого шкідливий вплив на живих припиняється. Наприклад, слов'янські дані: "Коли посуха, поливають могилу людини що втопилася, щоб воду віддала. Вона воду з собою забрала, коли втопилася. Збирались групою п'ять-шість жінок, йдуть та ллють на могилу та біля могили, при цьому говорячи "Петро або Іван, віддай воду, віддай воду, віддай воду! Його дружина йде поряд, плаче…: "Сам помер, да людям біди наробив, забрав водицю! Тепер в воді лежиш, на тебе воду ллють." Так вона промовляє тричі. А жінки навколо кричать: "Віддай воду, щоб в воді не лежав!"" [Левкиевская Е. Мифы русского народа. – М., 2002. – С. 223].

З іншого боку, відомі приклади, коли над прахом померлого проводять певні дії з метою зробити йому гірше, наприклад, епізод описаний в 16 вірші 24 главі четвертої Книги Царств в Біблії, коли Йосія спаплюжує кістки язичницьких священників: "І поглянув Йосія, і побачив могили, що були там на горі, і послав, і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, і осквернив його за словом Господнім, яке проголосила людина Божа, що передрікла події ці" [Біблія. – К., 2004. – С. 424].

Подібні приклади ми можемо знайти і в історії інквізиції: "В 1022 році, коли єретиків вперше почали спалювати в Орлеані за наказом короля Роберта Благочестивого, з'ясувалось, що один канонік, померлий за три роки до цього, був єретиком. Його тіло миттєво ексгумували та викинули з кладовища…В 1209 році труп єретика Аморі де Бене було викопано з землі, і рештки було кинуто собакам на з'їдання" [Мейкок А. Л. История инквизиции. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – С. 277].

В давньогрецькій міфології, під час Троянської війни, коли Ахіл вбиває Гектора і спочатку не дає можливості його батькові поховати померлого відповідно до звичаїв, боги примушують Ахіла видати тіло Гектора цареві Пріаму, "і підкорився волі богів могутній Ахіл" [Кун Н. А. Мифы Древней Греции – М., 2000. – С. 424–434]. За твердженням А. ван Геннепа, "ті померлі, з приводу смерті яких не були виконані поховальні ритуали, також як і діти (неохрещені, такі що не отримали імені та не пройшли ініціації), приречені на жалюгідне існування... Це найнебезпечніші мерці: вони хотіли б знову прилучитися до світу живих, але, оскільки в них немає можливості цього зробити, вони ведуть себе по відношенню до цього світу як вороже налаштовані чужинці... ось чому поховальні обряди можна вважати практичними обрядами довготривалої дії: вони допомагають живим позбавлятись від вічних ворогів" [Геннеп ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 146]. 

Таким чином, негативне відношення таких мерців до світу живих зумовлене тим, що вони не змогли прилучитися до потойбічного світу, а так сталося тому, що не було здійснено необхідних для цього ритуалів переходу. Отже, можна говорити про уявлення щодо подвійності відношень між померлими та живими, про що вже зазначалось вище: з одного боку, в разі неправильності проведених поховальних обрядів небіжчик може зашкодити живим; з іншого – добробут померлого на тому світі також залежить від певних обрядів, проведених живими в цьому світі. 


Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus


RSS канал Спадщина Предків Facebook Спадщина Предків Vkontakte Спадщина Предків Телеграм Спадщина Предків Twitter Спадщина Предків Instagram Спадщина Предків Flickr Спадщина Предків

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...