СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Народні звичаї та обряди Поховальні звичаї та обряди

ОХОРОННІ ЗВИЧАЇ ТА ПЕРЕСТОРОГИ, ПОВ’ЯЗАНІ З НАБЛИЖЕННЯМ СМЕРТІ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

dsdasdsadarerrrrrerweУ статті на основі аналізу етнографічних джерел і польових матеріалів у порівняльному аспекті висвітлено охоронні звичаї та перестороги, пов’язані з наближенням смерті. Розкрито семантику й функційне спрямування таких явищ, показано їхні етнолокальні й загальноукраїнські риси та типологічні паралелі в звичаєвості слов’янських та інших народів Європи.

AddThis Social Bookmark Button
 

ПОХОРОННО-ПОМИНАЛЬНА ОБРЯДОВІСТЬ НА ПОКУТТІ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

pojkreyuertretpoerЗвичаєм, з яким неминуче стикається кожна родина, є похоронний і поминальний обряди. Водночас це найбільш стійкі й найкраще збережені обряди. Варто зазначити, що похоронний ритуал має специфічний вплив на учасників. Адже він мислився як такий, що дозволяв переправити покійника на “той світ” і водночас захищати живих від згубного впливу смерті. Людина XX ст. розуміє смерть як кінець усього, тоді коли архаїчне мислення сприймало її в контексті кінець–початок. Саме тому сучасникам часто незрозумілі старі обряди, звичаї [9, с.56].

AddThis Social Bookmark Button
 

Тілоспалення в Куштановицькій культурі, Закарпаття

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

trupospalkushtanЯк відомо, найхарактернішою археологічною культурою (групою) ранньозалізного віку на Закарпатті є куштановицька, існування якої припадає на кінець VII – cередину ІІІ ст. до н. е. Свою назву вона отримала від курганного могильника, що досліджувався в 30-х роках ХХ ст. в с. Куштановиця Мукачівського району. Серед старожитностей культури провідне місце займають поховальні пам’ятки. Найбільша кількість некрополів зафіксована в межиріччі Латориці й Боржави, де знаходяться могильники Білки, Голубине, Колодне, Станово, Лецовиця, Мукачево, Куштановиця, Чорний Потік та ін.

AddThis Social Bookmark Button
 

Традиція озеленення могил

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

mogilioprdkВ останні десятиліття вкоренилась мода на прикрашання могил штучними пластмасовими квітами та вінками та заміну їх на «проводи» новими. Однак раніше в українській і загалом слов’янській народній традиції не було такого звичаю. Та й виробництва пластмас не існувало до ХХ століття.

AddThis Social Bookmark Button
 

Чи була кремація у наших Предків?

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

kremationpredkiОбряд трупоспалення або кремації існував у багатьох стародавніх народів, у тому числі й наших пращурів. Власне, поховання в земляну могилу - це грецький обряд, котрий під час поширення християнства навіть зустрічав опір з боку язичників. Адже за слов'янської язичницької мітології з вогнем і димом похоронного багаття душа піднімається в рай - Ирій...

AddThis Social Bookmark Button
 

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНИХ ОБРЯДІВ ЩОДО "НЕЧИСТИХ" НЕБІЖЧИКІВ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

444444У випадках, коли людина померла у неприродній спосіб (утопленники, самогубці і т. д.), поховання відбувається зовсім за іншим сценарієм, ніж звичайно. А. ван Геннеп говорить про уявлення щодо залежності долі померлого від способу, в який відбувається його смерть, наприклад в уявленнях народності хайда: "є різні країни (в потойбічному світі – О.П.) для втоплеників, самогубць, шаманів і т. д." [Геннеп ван А. Обряды перехода: систематическое изучение обрядов. – М. : Вост. лит., 2002. – С. 143]. Розглянемо з цього приводу етнографічні свідчення.

AddThis Social Bookmark Button
 

Гнатюк В. М. Останки передхристіяньского релїгiйного свiтогляду наших предкiв (1912)

e-mail Друк
Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 3
U4114141414141411111ntitled-443. Мерцї.

По народньому віруваню зі смертю чоловіка не кінчить ся його істнованє, лише зміняєть ся стан істнованя; чоловік, як дух, жиє далї таким самим житєм, як на сїм світї, але крім людських прикмет прибибирає ще прикмети духа, переходить отже у ряд висших істот. Як такий може він прибирати — як усї духи — ріжні вигляди; може показувати ся живим людям у своїй постати в часів житя, або у постати трупа, як був прибраний на катафальку (Знадоби, І, 227); може перекинути ся у живу істоту, пр. кота (тамже, І, 224), або у мертвий предмет, пр. простирало, з якого перекидаєть ся у хлопа, високого як дерево, а потім у свічку (тамже, II, 621).
AddThis Social Bookmark Button
 

До звичаю кидати гілки на могили „заложних“ мерців

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Unt41144141411414itled-4Життя — коли не радість для людини, то природній її стан. Тому померлий завсіди роздратований своєю смертю. Відповідний ритуал повинен його заспокоїти й сприяти його загробній подорожі, а також не допустити йому повернутися назад, щоб так чи инак турбувати живих, лякати їх чи шкодити. Природньо, що разом з диференціяцією окремих осіб, а потім станів у родині, роді та плім’ї, разом з розшаровуванням серед живих, починається така сама диференціяція і серед мерців. Ватажок — то не звичайна людина і „в полях блаженного полювання“, а цар виразно різниться своїм царським станом і там, за гробом ?). Йому прислужують по смерті його-ж-таки раби, яких разом з ним закопали чи спалили, або й раніше ще вбили, щоб вони влаштували в країні мерців гідне свого господаря житло. Поруч тото, як розвивається світогляд і утворюються певні етичні умовності, диференціюється й смерть: вона може бути добра й недобра. Саме розуміння доброї чи недоброї смерти, звичайно, виходило з загального укладу життя. Отож, людність Нікарагуа вважає смерть удома, в ліжкові — за погану, а в бою — за добру ?), погляд діяметрально протилежний тому, що його пильнують укорінити місіонери тим-таки осельникам. Але коли є добра чи погана смерть, то, значить, є добрі й погані мерці, їм є різні місця; по той бік життя їх чекає там різна доля.

AddThis Social Bookmark Button
 

“ПОТОЙБІЧЧЯ” В УЯВЛЕННЯХ ПРАДАВНІХ УКРАЇНЦІВ

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Un42424222222222222titled-1У даній статті ми досліджуємо уявлення українців про перехід в інший світ, про можливості повернення з потойбіччя на основі текстів голосінь, які фрагментарно були представлені в публікаціях ще в ХІХ ст. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що у текстах українських голосінь, які без сумніву належать ще до праслав'янської епохи, досить очевидно виражена система міфопоетичних уявлень соціуму. Таку систему уявлень співвідносять із “колективним несвідомим”, тобто з тією несвідомою міфологією, чиї первісні образи (архетипи) є спільним спадком людства.  Ми спробуємо показати уявлення наших предків про “той світ”, можливі варіанти перевтілення й шляхи повернення з потойбіччя.

AddThis Social Bookmark Button
 

НЕБЕСНИЙ СВІТ В СВІТОГЛЯДІ СХІДНИХ СЛОВ'ЯН

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

34424242424242424242453453Давньослов'янська архаїчна культура виявилася набагато складнішою ніж уявляли собі вітчизняні дослідники ще наприкінці XX ст. Перед сучасними вченими відкрилися нові складні аспекти давньослов'янського язичництва, які потребують значної уваги дослідників різних наукових напрямків. Особливий інтерес у зв'язку із цим викликають східнослов'янські язичницькі уявлення про небесний світ мертвих, які становили собою підґрунтя дохристиянського світогляду наших предків.

AddThis Social Bookmark Button
 

Язичницькі уявлення про смерть

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Для розуміння язичницьких уявлень про смерть найбільш важливим є положення про те, що смерті , в розумінні язичників не існує. У статичному світовідчутті язичника, в циклічному часі, де все повторюється, смерть вбачається лише як перехід, закінчення одного циклу життя і початок іншого. Поняття про смерть, як про народження до нового життя властиве багатьом народам. Взагалі, смерть повсюдно розглядається як дія переходу в якийсь новмй стан (обряди, пов'язані зі смертю, відповідно, розглядаються в науці як обряди переходу). До обрядів (ритуалів) переходу відносять також народження, ініціацію, шлюб, інтронізацію. Смерть в язичництві не сприймається як щось катастрофічне, необоротне. Вона вписана в структуру цього світу і сприймається як природна й необхідна частина буття, потрібна, і іноді бажана, як невід'ємний закон природи: всьому є свій термін і всьому покладено свою межу, в тому числі і людського життя. Думка про те, що світ лежить у злі або що в ньому щось не гаразд, мала б здатися блюзнірською і єгиптянинові, і шумеру. Жест і одяг, звичай і талісмани, їжа і знаряддя, ремесла і обробка землі - все це так само вічно і незмінно, як повторювані розливи річок, як весняне оновлення природи, як стрункий хід світил у небі. Все вирішено, все закінчено; сьогодення, минуле, майбутнє зливаються в одне ціле. А єдине завдання людини - включитися у цей потік, бо в цьому його обов'язок, порятунок і запорука щастя на землі.

AddThis Social Bookmark Button
 

Похоронна обрядовість Карпат XIX-XX ст.

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Un535353535titled-1Як і скрізь в Україні, у Карпатах повідомлення про смерть передава­ли ус­но та за допомогою певних звукових сигна­лів і візуальних знаків. Особливо бага­тою на різні спо­соби траурного інформування є зви­ча­євість гуцулів, у яких ще на по­чатку ХХ ст. побутували такі самобутні явища, як роз­па­лю­ва­н­­ня вог­ни­ща біля дому по­мер­­ло­го, виві­шува­ння на вікні хати перемітки, трембітання. Зви­чай пові­дом­­ля­ти трем­­­бітою про смерть, який і досі зберігся в гуцулів, зафік­со­ва­но також у дея­ких се­лах бой­ків­сько-лемківського пограниччя.

AddThis Social Bookmark Button
 


Підписатись 
на публікації проекту: