СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна Підляшшя Жіноче і чоловіче вбрання Підляшшя

Жіноче і чоловіче вбрання Підляшшя

e-mail Друк
Рейтинг 0.0 з 5. Голосів: 0

Untitle414141414141141441d-1ЖІНОЧЕ ВБРАННЯ
Зачіска й убір голови

На щодень дівчина заплітала волосся в одну косу, закінчуючи її стрічкою. До церкви чи в гостину одягала „чілко”, різновид дівочого вінка. Зроблений із твердого паперу, він був покритий спереду для прикраси наморщеним білим тюлем. Ззаду причеплено численні стрічки („стяги” або „китаї”). Волосся під чілком розпущене. На весілля молода зодягала чілко, прикрашене живими або штучними квітами і віночком із рути чи барвінку.

Жінка, розділивши волосся по середині голови, надівала „кибал- ку”, себто обруч з ліщини чи вичосів льону, обшитий полотном. Кибалку, заввишки у півтора пальця, одягала на маківку, перетягала через неї волосся і звивала його міцно довкола. Поверх кибалки вдягала чепець,

alt

alt

зроблений з тонкого полотна, із сітчастим верхом. Опісля накладала на голову „каптур” — чепець з узористого шовку, обведений узористою стрічкою. Був підшитий полотном, заходив глибоко на тім’я, а спереду мав виріз у формі листка, що звався „зубом”.

У давнину, в прохолодну пору року, жінка покривала голову „платом”, себто куснем тонкого льняного полотна, завдовжки 3.5 м. Закидала його на голову, правий кінець обкручувала довкола шиї і спускала з правого боку майже до колін. Обидва кінці звисали спереду на одному рівні.

У новіші часи носили хустки: улітку кольорові з ситцю, а в прохолодну пору вовняні „шалянівки”.

Намисто

Дівчата й жінки прикрашалися кольоровим скляним намистом „пацьорами”. Багатші носили у свято низки добрих коралів.

Сорочка

Жіноча сорочка мала такий крій, як і чоловіча. Чотирикутник „ластка”, званий тут „підставкою”, поєднував рукав зі станком. Рукави були викінчені манжетами або морщені у зап’ясті та закінчувалися фальбанкою. Уставку, низ рукава, стоячий комір і манжети прикрашали тканим узором. Це були геометричні червоно-чорні або червоно-сині мотиви, що звалися „переборами” або „виборами”. Виложистий комір звичайно вишивали вузьким узором уздовж країв. Сорочку з таким коміром зав’язували під шиєю вузькою тасьмою з льняних ниток —. „кусником”. Сорочку зі стоячим коміром застібали на два-три білі або кольорові ґудзики.

Буденну сорочку шили з грубшого полотна й зовсім не прикрашали.

Поясний одяг

Спідниця

Завдяки розвиненому ткацтву, спідниці на Підляшші були дуже різноманітні. На весну, літо й осінь шили легші спідниці.

Смугаста спідниця — ткана у вертикальні смуги з льняних дома фарбованих ниток. Широкі смуги чорного, червоного та білого кольорів звалися „стежками”, між ними були вузькі смужки синього, зеленого та жовтого, звані „стовпчиками”. Смугасту спідницю шили з одного довгого кусня, поділеного, але не розрізаного, на чотири частини. Три частини складали у складки, а перед лишали гладким. Вгорі була викінчена вузьким поясом з того ж матеріалу. Спідницю зшивали, лишаючи „розпір”, та підрублювали. Складки запрасовували так, щоб вузенькі „стовпчики” були зверху, а широкі „стежки” ховалися.

Фартух — літня спідниця, виткана з льняних ниток у чорні й червоні смуги. З перевагою чорного звали „ґоренюхами”, а з перевагою червоного — „німками”.

Кратівка — льняна спідниця, виткана у різнокольорові крати.

Зимові спідниці:

Рандак — спідниця виткана на льняній основі вовняним утком чорно-червоним або чорно- зеленим кольорами. Тканина мала з одного боку кольорову смугу, що припадала на поділ. Спідниця була зложена в широкі складки, поділ часом обшитий стрічками.

Бурка або піхуля — також ткана на льняній основі вовняним утком. Нефарбована основа цієї тканини творила особливий ефект. Ці спідниці були однокольорові (брунатна чи зелена) або двокольорові(брунатна з червоним або з зеленим). Шили їх, склавши й запрасувавши тканину у дрібні складки. Кольорові смуги були доволі широкі. Поділ спідниці обшивали з вивороту тасьмою зі „щіточкою”.

Фартушок (запаска)

Давніше ткали запаски вовняними нитками на конопляній основі. Спершу ткали у поздовжні смуги, як і спідниці, опісля перейшли на поперечні, щоб створити контраст. Тло — темночервоне або темносинє. Поділ обшивали білим мереживом.

Згодом запаски ткали на льняній основі. Тло було темносинє або темнозелене. Внизу запаски мали витканий геометричний узір „перебір”, його переділяли „перетики” — вузькі смуги відмінних кольорів. У найновіші часи носили запаски, вишиті рослинними узорами. Запаски не мали складок і були коротші від спідниці.

Пояс (крайка)

Крайки ткали на барвистій льняній осові грубим конопля ним утком, щоб були негнучкі, завширшки у два пальці. Ними підперізувались, якщо на основі з тонких вовняних ниток у живих відтінках червоного чи жовтогарячого, закінчували тороками, ширина — у долоню, довжина Зм або й довші. Ними підперізували сукмани.

Безрукавка (ґорсет)

Святковий ґорсет для дівчат і молодиць шили з купованого чорного або темносинього сукна, а в останній час з оксамиту. Він був приталений і сягав до стану, внизу обведений 10-12 клаптями

— „язиками” з того самого матеріалу, підшитий льняним полотном. Були ґорсети з гапликами обабіч полів, за які шнурували вузеньку стрічку. Інші мали „серце” тобто вставлений перед з вишитим орнаментом, а по ньому ряд барвистих ґудзиків, на які застібали. У ґорсетах обстрочу- вали краї, пройми рукавів і клапті білою або жовтою ниткою.

Взуття

Буденним взуттям були личаки, виплетені з липового або вербового лика. Стопу обвивали широкою смугою полотна, а потім вужчою всю ногу аж під коліно. Всували ногу в личак, перетягали волоки через петлі й обвивали ними ногу до коліна. Пізніш, у свято носили черевики з високими халявками або чорні півчеревики. їх зашнуровували кольоровими шнурівками („кусниками”). До них надівали куповані білі панчохи.

Верхнє вбрання

Кабат надівали в прохолодну пору року. Він був скроєний як ґорсет, тільки з рукавами. Його шили сільські кравці з доморобного темнобрунатного сукна без підшивки, до стану і приталено. Мав 10-12 клаптів, що спадали на стегна. Спереду кабат мав вставку „серце”, що єднала поли й мала застібку з п’яти великих гапликів. „Серце”, комір, поли і клапті обстрочували кольоровими нитками та обводили синім шнурком.

ЧОЛОВІЧЕ ВБРАННЯ

Убір голови

Старші чоловіки носили волосся довге, а молодші підстригались коротше.

Улітку носили доморобні солом’яні капелюхи. Пастухи виплітали смужки зі стебел незрілої пшениці або жита, а робили капелюхи сільські умільці. Височина головки 7 см, а ширина крис 8 см. Господарі обводили головку чорною, а парубки червоною стрічкою.

У прохолодну пору носили шапку-рогатку. Робили її з такого ж брунатного сукна, що й сукман. Крій і шиття шапки-рогатки такий самий, як шапки-гамерки на Волині.

Узимку до кожуха надівали чорну смушкову невелику шапку „бараницю”.

Сорочка

Буденну сорочку шили з грубшого не зовсім вибіленого полотна зі стоячим коміром. Улітку сорочку, що сягала до колін, носили „навипуск” поверх білих льняних штанів; узимку впускали її у вовняні штани. Буденної сорочки не вишивали. Давніше сорочку зав’язували червоною або синьою вузькою стрічкою „кусником”, витканою з льняних ниток на малім станку „бердичку”. Пізніш застібали комір, пазуху й манжети білими або синіми гудзиками.

Святкові сорочки з вибіленого полотна були прикрашені переборами, а пізніш хрестиковою вишивкою. Перебори — це тканий геометричний орнамент у червоно-чорному або червоно- темносиньому кольорах. Смуги переборів нашивали на комір, манжети і з правого боку пазухи. Пізніше так само прикрашали вишивкою.

Штани

Буденні штани шили з міцного „чиноватого” конопляного полотна. Кроїли чотири кусні — дві ногавиці „клехи”, вставку для поширення штанів і горішній пасок. В останні часи їх фарбували на чорний або темносиній колір.

Святкові штани були з льняного, добре вибіленого полотна, скроєні як і буденні. їх прикрашали переборами, вшитими у

бічні шви вузькою смужкою від пояса аж до низу.

Зимові штани „холошні” шили з матеріалу, витканого з вовняного утку на льняній основі. Вовняні нитки були сірі, чорні, темносині або брунатні і творили узір, званий „ялинкою”. Крій холошнів був такий самий, як літніх штанів.

Безрукавка (камізелька)

Камізельку носили у свято. Шили її з такого ж матеріалу, що й зимові штани, а на літо з легшого. Кроїли три кусні — два переди і спину, яку не приталю- вали, підшивали полотном. Мала дві кишені та поясок ззаду.

Пояс

Крайки і пояси ткали так само, як жіночі. Крайками чоловіки підперізували сорочки, а поясом

— верхнє вбрання. Опоясувалися тричі і спереду або із лівого боку зав’язували.

Верхнє вбрання

Сукман — це верхнє вбрання на прохолодну пору року,

однаково шите для чоловіків і жінок, з брунатного сукна домашнього виробу. Кроїли чотирикутники: спину, дві поли, з них праву ширшу, щоб заходила на ліву, два рукави й комір. На спині у стані лишали посередині прохідку на 10 см, що сягала подолу. У вирізи з двох боків вставляли по три складки з того ж сукна. Вони поширювали сукман ззаду. Пришивали вузький стоячий комір. Рукави зшивали і вставляли у пройму. Червоним або синім шнурком обводили комір, поли, рукави та розрізи ззаду.

Кожух шили з 6-7 баранячих шкір. Був приталений, а від стану пришивали чотири наморщені шкіри. Невеликий комір, краї рукавів і поли були хутром наверх.

Кожух білого кольору був святковим одягом. Коли він потемніє або забрудниться, то фарбували в темний колір і носили щодня.

alt

alt

alt

Теги:     Підляшшя      традиційний одяг      вбрання      ноша
AddThis Social Bookmark Button

Залишити відгук:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: