СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

ДО ВИТОКІВ ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ: КАМ'ЯНА МОГИЛА - ТЕРПІННЯ - ХОРТИЦЯ

e-mail Друк

expedition26 червня 2015 року відбулась чергова поїздка-паломництво на культові місця сили України. Цього разу наша група побувала на містичній Кам'яній Могилі, скупалась в цілющих джерелах Терпіння та відчула козацький дух Хортиці. Експедиція ініційована керівником всеукраїнського культурно-просвітницького товариства "Спадщина Предків" Віталієм Савітаром та представниками Університету Єдинства. 

КАМ'ЯНА МОГИЛА - ПРАШУМЕРСЬКИЙ ЗІКУРАТ ?

Присипаний пісками, в безмовному Приазовському степу, лежить віками самотній кам'яний панцир, розтрісканий і порубаний часом, прозваний в народі Кам'яною Могилою... Чи то від скіфських легенд про Царський Некрополь, чи то від численних розповідей археологів, які відчули на собі психічний щит гробниці, розташованої десь глибоко під землею... Століттями не вщухає ця назва в середовищі містиків, вчених та просто ентузіастів... Справжнє ж її ім'я "Шу Нун", що з шумерської перекладається - РУКА ЦАРИЦІ...

4

Розпечені на Сонці мегаліти, зустріли нас привітно, насичуючи благотворною енергетикою. А загадкові кам'яні баби, що стояли при вході, наче мудрі старійшини дивилися на нас, приховуючи загадки священного місця, налаштовуючи тим самим на потрібний спокій. 

Ми зупинились біля архаїчних велетенських жорен, витесаних з пісковика нашими прапращурами декілька тисячоліть тому. Колись ними молотили значну кількість зерна. Так як, основниими видами культурних злаків у трипільців й скіфів були пшениця, ячмінь та просо, щорічно з країни скіфів вивозилося близько 2 млн пудів зерна (Шелов, 1956, с.75, 97).  

Оглядаючи здалека містичний пагорб, інструтором групи була проведена вступна лекція про суть і призначення Кам'яної Могили, а також дані певні поради і рекомендації по техніці безпеки. Щодня Кам'янку відвідують сотні людей, починаючи від палеоліту і до сьогоднішніх днів, а тому сповнена вона найрізноманітнішими видами енергій, не тільки життєво-творчими, конструктивними, а й психічними, патогенними. Внаслідок цього, дії людини, навіть глибокодосвідченої, в таких місцях не рідко стають неконтрольованими, агресивними або навпаки сонливими. 

coleso

Велетенська зернотерка?

Ми вирішили обійти святилище за годинниковою стрілкою, щоб оглянути його якомога ретельніше. Висота Кам'яної Могили - близько 12 метрів, по периметру - близько 2,5-3 кілометрів. Є припущення, що в глибину вона сягає до 200 метрів. Близько 3-х тисяч - така кількість плит, з яких утворюється кам'яна гора! Аж ніяк не хаотичне нагромадження, а зведена, на думку археологів, по всім пропорціям і критеріям, з колись рівним верхнім майданчиком і багатоярусним підземеллям, геометрична культова споруда - прашумерський зікурат!

ziccurate mogula

Панує версія, що перші зікурати (терасовані гори) з'явилися в Шумері в кінці IV тисячоліття до н.е. 
Шумери, а за ними — ассирійці та вавилоняни вшановували своїх богів на вершинах гір і,
зберігши цю традицію після переселення в низинне Межиріччя, зводили храми—насипи, сполучаючи небо і землю. 

Читайте Шумери і Трипільська цивілізація

alt

Святилище в Монте д'Аккодді (Monte d'Accoddi), за свою форму прозване також зікуратом в Монте д'Аккодді або сардинський зікурат - мегалітичний пам'ятник, виявлений в 1954 році близько р. Сассарі в Сардинії в 11 км від дороги на Порто-Торрес.
Чимось нагадує Кам'яну Могилу.

З часом, під впливом вітру, сонця і дощу, кам'яний панцир почав повільно розпадатись і врешті розколовся на безліч блоків. Завжди він ставав прихистком для жителів степу, адже не міг не привернути увагу та уяву тодішньої людини, яка сприймала явища і загадки Природи як вищий прояв Бога, котрого глибоко шанувала і любила, а значить любила себе, свій Рід, любила світ... Камені були чимось неземним, святим, а їх походження завжди приписувалося Космічному, Божественному. Каменям молилися, їх боялися, каменями лікувалися, біля них проводили обряди і практики древні, ними охороняли свій дім, ставили на капищах і на могилах Предків, щоб зберегти їх недоторканість. 

6fypxEyA5Qw 

Кам'яна Могила - такий собі світовий архіваріум або бібліотека тисячоліть... містить значну кількість гротів і печер, підземних ходів, жертовних заглиблень, плит, що зберегли присутність найдавнішої людини на землі та свідчать про реліктові культи на теренах Праукраїни.  Пагорб виконував культову функцію впродовж багатьох тисячоліть. Гроти і печери пісковикового пагорба занурювались у підземний світ, а вершина його торкалася небес і ніби поєднювала підземний, земний і небесний світи, тобто в системі ідеологічних уявлень намітився тричленний поділ Всесвіту. 

У часи великого переселення народів, святиня, ймовірно, була стоянкою арійських (індоєвропейських) народів. Тут побували: трипільці, кіммерійці, амазонки, скіфи і сармати, половці тощо. Усі вони, неодмінно, підіймались на цей пагорб, закладали свою мудрість і свою енергію. Воістину, енергетичний і етногенетичний пуп України!

0 17fa6f 2390c477 XXXL

Власне, тут заховано чимало петрогліфів, котрі в світі зробили сенсацію. Річ у тім, що ці розписи є не декоративними орнаментами, а найдревнішими на землі текстами, письменами, записаними за 2 тисячоліття до появи шумерського клинопису! 160 «сторіночок» цих текстів були знайдені вітчизняними дослідниками Василем Даниленко і Борисом Михайловим та пізніше розшифровані шумерологом Анатолієм Кифішином.

4283 
За твердженням останнього, йому вдалося дешифрувати близько 40 з 60 написів та ідентифікувати їх як протошумерське письмо. Вчений вважає, що ці тексти є «канонічними», тобто являють собою найдавнішу з усіх відомих «кам’яних» Біблій. І оповідають вони про верховні божества протошумерського та шумерського пантеону — Ану, Енліле та Інанне. Отже, висновує А. Кифішин, навколо Чорного та Азовського морів існувала протошумерська — найдавніша цивілізація з "єдиним інформаційним простором", культурою, віруваннями. Це дає привід говорити: і для Шумеру, і для багатьох інших центрів "письмових культур" метрополією було саме Північне Причорномор'я.

4080925

Чимало гротів засипані піском й до них важко дістатись

kamianka6

Тут можна помітити паралельні борозенки різної товщини, вважається, що це календарні дати, оскільки в епоху енеоліту людина якраз починала займатися астрономічними спостереженнями.

4081200

Голова дракона Врітри, грот №55, відкритий у 1985 році.
Став сенсацією, бо засвідчив, що у
 давнину служив вівтарем жителям Північного Приазов'я,
релігійні уявлення яких були пов'язані з хтонічною істотою - драконом, арійським Врітрою, жившим, за віруванням, в печері священної гори.

Мандруючи стежками, минаючи береги Молочної, проходячи ущелинами Кам'яної, ми зустріли масу каменів, котрі нагадували за своєю формою того чи іншого представника фауни. Так, ми звернули увагу на камінь-рибу, камінь-жабу, камінь-змію, а в гроті Дракона зафіксували скульптуру голови ведичного дракона Врітри!

alt

Індра (Перун) у протистоянні з Врітрою

Так, першонароджений дракон Врітра за Ведами мав вигляд бесплечего, безногого та безрукого, тобто змієподібна істота, яка покоїлася на горі. «Індра вбив першонародженого з драконів і перехитрив хитрості хитрунів, і породив сонце, небо, ранкову зорю».

Названий міф був широко популярний у Вавилоні, Єгипті, Індії, де постійно йшла боротьба за осушення і зрошення землі. Не стало винятком і Північне Причорномор'я, де примітивне землеробство було відоме, як ми зазначали, ще з епохи неоліту, а орне освоєно в ямно-катакомбний період.

У «Рігведі» далі зазначається: «Коли Тваштар обточив дубину, добре зроблену, золоту, тисячезубу... Індра вбив Врітру, він випустив потік вод». Миттєво над землею засяяло світло, потоки води ринули з гір і наситили спраглу землю, і «могутній Індра здибив рухливі води, він пригнав море, змієборець зробив сонце видимим».

Та найцікавіше нас чекало попереду, на поверхні Кам'яної Могили...

kamianka13

Енеолітична стопа чи лапа? Знак для космічних Богів-прибульців?

На самій вершині стоїть камінь з невеликим рукотворним заглибленням посередині, поруч нього 5 дрібніших каменів, різних за розмірами. Якщо подивитися на вівтар з висоти, то ми побачимо, що він є основою стопи, а поруч з ним п'ять пальців!  Це місце дослідники ще називають Центральним Вівтарем. Аерофотозйомка, проведена американцями, показала приголомшливі результати: навколо Вівтаря, в радіусі 200 метрів, помітні концентричні кола потужної енергії, а у самій середині, власне з жертовного каменю (де сидів колись тибетський Лама) б'є енергетичний струмінь, що виходить з під надр Кам'яної Могили, надр землі. Геологи і геофізики називають їх мантійними каналами і вважають, що вони «висвердлюються» свого роду завихреннями у гравітаційному полі, що йде від Сонця до планет. 

Розгадка криється, як завжди, у Рігведі:

На цей вищий слід Вішну
Завжди дивляться ті,
хто приносить жертву,
Як на око, розкрите у небі.
Рігведа, 1, 22, 20

016

 Зображення стоп найчастіше пов'язують з культом індоарійського Вішну, в числі основних космогонічних актів якого є міф про поділ простору на три космічні зони, так звані «три кроки Вішну». У поховальному ритуалі зображення «стопи Вішну» взаємодіє з семантикою сліду - стопи - підошви, пов'язаної із зачаттям і посмертним відродженням в ритуалах і фольклорі народів світу.

О. Формозов вважав, що людські і звірині стопи пов'язані з магічними уявленнями мисливців, символами божеств або героїв (Формозов, 1969, с.136 - 138). Іншу думку висловив В.Даниленко, який датував плити стоп епохою енеоліту і пов'язував їх з релігійно-космогонічними уявленнями, із культом антропоморфного божества, що подорожує по лабіринтах світобудови (Даниленко, 1986, с.62-63). Схожої думки булаі О.М. Титова, яка вважала, що "плити зі стопами з Кам'яної Могили як зображення сонячного божества, що дає життя і крокує по світотворенню, яким його уявляли хлібороби і скотарі Приазов'я, ми можемо пов'язати з епохою енеоліту, а саме кінцем ІV - серединою ІІІ тис. до н.е." (Титова, 1982, с.14).   

Поклоніння стопам відомо й в скіфську добу. Як повідомляє Геродот, скіфи показували мандрівникам єдину варту уваги пам'ятку: біля річки Тірас (Дністер) відбиток ступні Геракла, схожий на слід людської ноги. Геракл в уяві скіфів був їхнім прабатьком.

Не рідко можна зустріти, як люди кидають в криниці та інші священні місця копійчини. Монети в заглибленні жертовного каменю Кам'яної Могили теж не рідкість й справляли не надто естетичне враження. Богам такого не потрібно. Інструктор групи розповів, що кидання монет - це сучасна, штучна "традиція", котра до архаїчних дідівських звичаїв немає жодного відношення, а тим паче до місця сили, якому чужерідні елементи не потрібні - вони руйнують його енергоструктуру та забруднюють зовнішній вигляд. Наші пращури приносили свої подяки іншим чином - у вигляді треби, тобто речей, здебільшого природнього походження, власноруч приготованих чи зроблених, наприклад: овочів, фруків, хліба, тканин, що було сокровенним для них. Гроші, копійки - лише з часом увійшли в життя людей і жодної сакральності не привнесли. Монета, хоч за своїм прообразом і нагадує Сонце, витіснивши речі природнього вжитку (хутра, тканини, зерно), породила в суспільстві нерівність, залежність одних від інших, з'явилось рабовласництво.

alt

Біля Вівтаря була проведена, вже традиційно, комплексна духовна робота на благо Батьківщини-України та її роду, а також практика по трансформації нашої слабості в силу. Кожен з нас, своїм внутрішнім зором намагався відчути свою стихію, злитись зі своєю душею та побачити хранителів Місця Сили, залучитись їх підтримкою, підключитися до егрегора Предків.   

MVC0TDb R58

Незважаючи на те, що вся група максимально серйозно поставилася до Місця Сили й зголосилася повсякчас тримати Світло та візуалізувати Добро, Шу-Нун у відповідь дарувала не одні лиш благотворні енергії, а іноді й депресивні...

Дехто відчував на собі тиск, тошноту, підвищену сонливість. Усе це підтверджувало, часто згадувану в ЗМІ, патогенну дію Кам'яної Могили, котра може зцілювати так і руйнувати, підсилювати в людині як позитивні так і негативні потоки. Наше минуле і майбутнє в таких місцях часто повстає перед нами, пливе, вводячи в транс безконечности. Можливо, не завжди, приємний. Та пізнаючи Місця Сили - ми пізнаємо самих себе.

Без деяких досвідчених учасників попередніх експедицій, що були енергетичними стовпами і постійно відбивали аномальну енергетику, над групою порушувався щит і декому було важко акліматизуватись. Це також спричинило майбутні безповоротні події. Можливо, це також свідчення якоїсь радіації або психічного щита Місця Сили. 

Та все ж, для деяких контакт з камінням на підсвідомому рівні був корисним і привніс певну ясність в житті, очистив від всього зайвого, дозволив по новому поглянути на проблеми, розв'язав кармічні вузли. Змінився повністю або частково хід, вектор життєвих подій. Багато з того, що тривожило, турбувало душу - стало примарним, другорядним, закінченим. 

eMoAY4lV5SM

Учасники експедиції стали на прощання в ланцюг єдності перед Кам'яною Могилою

Кам'янка не хотіла відпускати своїх гостей. Але був час вже вертатись, роботу зроблено, попереду нас чекали ще два місця - цілющі джерела Терпіння та острів Хортиця...

 

- Культурно-просвітницький проект "Спадщина Предків"


Використана література: 

Михайлов Б.Д. Петрогліфи Кам’яної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія] – Запоріжжя, 1994, 1999, К.: МАУП, 2005 – доп.
Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения — М.: Ладомир, 2000, ISBN 5-86218-347-7.
И. Ф. Ковалева. КАМЕНЬ В КУЛЬТОВОЙ ПРАКТИКЕ ДРЕВНЕГО НАСЕЛЕНИЯ ПРИДНЕПРОВЬЯ
Кифишин А. Г. «Открытое» и «закрытое» небо по данным протошумерского архива Каменной Могилы и шумеро-вавилонским трактатам // Археоастрономия: проблемы становления. — Тезисы докл. междунар. конференции. – Москва, 1996. – С. 72-74.
Чудинов В. А. Астрономически-ритуальная интерпретация рисунка-надписи из Каменной Могилы // Там само. — С. 136-139.


Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner