завантаження...

Мольфарка Параска Стафійчук з Верховини

Рейтинг 4.5 з 5. Голосів: 11

imgonline-com-ua-Shape-M9wD2m1cjyІсторія життя карпатської мольфарки Параски Стафійчук з гуцульського села Верховина, що на Закарпатті. Відунка розповіла про своє життя. Як та хто навчив жінку мольфувати та інші подробиці старої знахарки. Також ви дізнаєтеся де живе мольфарка Параска, як дістатися та яка її доля? Читайте у нашій статті. 

Стежина серед розлогих пагорбів, як обіцяно, веде догори, потім біжить вниз і підло обривається перед хащами. Далі — колючі кущі та вибиті коровами ями слідів. Не віриш сам собі (хто ж там може жити?), та все ж перестрибуєш ямки. Ти ба — знову з’являється стежка, весело звивається собі пагорбками й різко спускається вниз.

Доганяєш її, даремно намагаючись розгадати задум верткої гірської стрічки, та вражено спиняєшся: урвище. А доріжечка злякано тулиться втоптаними слідами між камінням, плутається, чіпляючись за дрібні кущики вздовж майже вертикальної стіни. На самому дні — хатина. Замість хвіртки — перелаз, на куті хати — старий гладун, над яким похитується від вітру величезне плетиво павутини з достойним господарем посередині.

Мольфарка з Верховини

У кращих традиціях народних казок дерев’яній хатині бракує тільки курячої ноги. Класичне:

«Повернися до мене передом...» — випереджує примарне бубоніння з відчинених дверей: «Не 9, не 8, не 7, не 6, не 5, не 3, не 4, не 1. Хрещеній, породженій Іванці…». 

Відунка Параска чаклує. Тільки водою зараджує людським бідам мольфарка. У глиняний посуд через дивний дерев’яний пристрій зливається вода з примовками вслід. Бабця користає водичку-«йорданичку» та головицю (вода, що сама собі шлях з-під землі шукає). Колись у переддень Купала по трави ходила, та ноги зараз відмовили. Зате у неї завжди повна хата відвідувачів: кому примовити, кому відмовити, кого хвороба виснажила, а кому робота не береться... В любовних справах баба Параска теж помічник, каже, буде нова сім’я жити довго та щасливо з її руки.

Мольфарка Параска Стафійчук

Господиня та хата могли б змагатися у здоланні старістю. Обидві ветхі, обидві самотні й ледь тримаються на світі. Одна згубилася серед гір, а друга навіть не зачиняє на ніч двері. Їм до пари давній залізний гак на дверях, але від кого захистять кілька збитих дощок із наскрізними щілинами? Нависла над хатою густо-зелена стіна лісу, наче погрожує, та мольфарка Параска тільки заблукалі душі бачить ночами, з іншою нечистю сама легко впорається. Двадцять років самотності змінили відчуття страху на ту мудрість, що приходить із літами. Парадокс, але справжня чарівниця стверджує: їй боятися нічого, бо живе з Богом.

Мольфарка з чоловікомПараска Стафійчук
Параска Стафійчук та її чоловік-мольфар

У старої мольфарки чоловік був магом

— Він примовляв і мене заставляв. Я не хотіла, бо він цілими днями з людьми говорить, розказує. Так, кажу йому, я буду, як ти, сидіти, а на городі буде не сапано, сіно не висушене. Не хтіла з ним вадитися (сваритися), бо він си буде мартвити (нервуватися). То я тільки заберуся з хати — і до роботи, на тому кінець. Та він казав: «Будеш, прийде такий час, що будеш...».

Бог не дав родині Остафійчуків дітей. Шістнадцятирічною Параска виходила заміж за вдівця на сімнадцять років старшого. Хоч мусила виконувати і чоловічу роботу, все одно впевнена, що ті роки заміжжя були кращими в її житті. Вона мала 46 років, коли помер чоловік. У колгоспі працювала за трудодні й мала порожній гаманець. Буханка хліба коштувала 20 копійок. Тоді-то й знадобилася чоловікова наука, заробить «троячку» — і вдосталь має собі на життя. Все ж довго тій науці впиралася, поки сусід прийшов з бідою — кінь захворів. Вона, не бачачи, заперечила — ні, гадюка вкусила. Взяла часник, зілля та й пішла лікувати.

— Так мені важко було, — жаліється бабця. — Роботу маю, та шкода й гроші втратити, бо я сама. То до вечора роблю в колгоспі, ввечері вдома все пороблю, відтак беру з криниці холодної води та ставлю в неї ноги, бо дуже спати хочеться, а я казала людям на ранок, абись прийшли за примівкою. Сідаю під хатою — і примовляю до третьої ночі, до четвертої. Мали такого батька, що вчив нас: боронь Боже брехати. Як пообіцяла людям — мусила зробити. Але отак ноги простудила.

Мольфарка в Карпатах

До цієї має ще одну біду: смерті з дня на день чекає, а охочих знання мольфарське перейняти немає. Учень теж мусить дар мати, інакше вся наука піде нанівець, а молоді зараз до того байдуже, бідкається стара. У них свої інтереси й зовсім відсутня віра. А хто вірує, тому допоможе все — навіть музика. Дримба — суто жіночий інструмент у Карпатах, тільки вже ніхто й не згадає, коли вона тут з’явилася вперше. Її аналог — варган — існує в Тибеті, та й саме звучання відчутно нагадує буддистські мантри.

— Ті звуки — то примовляння, — всміхається баба Параска, — ними можна лікувати, можна збільшити власну силу та навіть причарувати коханого. Ворог стане другом, дикий звір — слухняним домашнім улюбленцем.

Старенька щиро не відає, що таке Тибет і чим займаються тамтешні монахи, та без дримби вона, наче без пальців.

Жінка б охоче балакала цілий день, але попереду ще не здоланий шлях додому. Прощаючись, баба Параска каже:

— Люди б зараз тільки зле робили. А я кажу: не можеш добра робити — не роби злого тоді. Навіть словами. Куля може пролетіти мимо, а слово — ніколи, бо воно має велику силу. — Всміхається тільки очима й додає: — Ти ще прийдеш до мене, дитино...

Де живе мольфарка

Як знайти мольфарку?

Село Верховина, будинок розташований на схилі гори Пушкар. 

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     мольфари      карпати      знахарство      приміництво      філософія      гори      традиція

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Варто переглянути ⬇

Опубліковано 08 січня 2014, 20.49 Андрій Сова
2014-01-08-19-23-08“Там верхами над громнями вітри повівають, Там чабани овець пасуть, В сопілочку грають”. Такими коломийками здавна в Карпатах проводжають вівчарів на...
45645
Опубліковано 08 січня 2014, 22.26 Дмитро Пожоджук
2014-01-08-20-41-43Оспіване в піснях і легендах, змальоване в картинах, описане письменниками і науковцями, це карпатське село не має собі рівного в Україні. Космач...
37575
Опубліковано 15 лютого 2014, 17.43 Віталій ДМИТРЮК
2014-02-15-15-48-22Опинка май инакшя вид запаски, бо удолині має широку «пиенівку» на три пальці, може бути черлена або писана, а ззаду “чорногузка” на тридцікь сантиметрів....
27385
Опубліковано 25 січня 2014, 21.30 admin
2014-01-25-21-16-04Старі ведмеді мудріші. Вони коли йдуть на полювання, то беруть у лапи моху і так лізуть поверх ломів у кошару. Тоді їх не чути, бо суччя не ламається, а...
37705
Опубліковано 08 січня 2014, 22.41 Іван КРАЙНІЙ
2014-01-08-20-48-31Бувалі в бувальцях любителі походів Карпатськими горами, котрих тягне сюди, як примагнічених, вважають, що той мандрівник, який на власні очі — хоча б раз...
69515

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...

| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ




| МИ в FACEBOOK



«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний ресурс, присвячений альтернативній історії, культурології, етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання.

heritage@spadok.org.ua
twitter instagram pinterest skype tumblr 

Допомога проекту: