Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Гуцульські примівки під редакцією І.Франка

Рейтинг 3.8 з 5. Голосів: 4

Франко примівки

Гуцульські примівки з ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗБІРНИКА НТШ  (Т.V) 

під редакцією д-ра Івана Франка

Не диво, що примівок живе в устах Гуцулів велика сила і до кождої є багато варіянтів. Знаючи наукову вартість тих памяток народньої творчости, в котрих на старе мітольоґічно-поганське тло налягла груба верства християнсько-єретицьких (головно богомидських) поглядів, я подаю отсю збірочку примівок, списаних двома збирачами в селах положених над Білим Черемошем і Путилівкою, а власне в Довгополі буковинськім і галицькім, в Полянках, в Конятині і Плоскій. Більша половина зібраних тут примівок записана о. Вас. Козарищуком, правосл. парохом в Конятині (вперед у Плоскій); решту по моїй просьбі списав д. О.Галевич, нар.учитель в Довгополі галицькім. Збірочка о. Козарищука (всего 10 н-рів) була вже друкована в фелєтонах "Буковинськихь Ведомостей" в н-рах 44-45 за 1895 та 2,3,7,8,28, і 29 за 1896 р., на жаль, без захованя особливостей гуцульського діялекту, а подекуди навіть з самовільними перемінами в тексті. Оттим то, передруковуючи за ласкавим дозволом о. Козарищука єго збірку, я вважав конечним ще раз перевірити єго записи, порівняти їх з дійсним гуцульським виговором і подати текст на скілько можна автентичний. За ласкаву поміч в тій нелегкій роботі складаю тут щиру подяку о. Іванови Попелеви, грк. парохови в Довгополі галицькім і д. Галевичу, учитилеви тамже.

Др. Іван Франко

 

 

ПРИМІВКА ВІД БАБИЦІ

"Бабиця", се є слабкість, що "робит си чоловікови в череві": коли чоловік чогось смачного попоїсть , то його коле в череві, по під лопатки, по під "вйижки" робит си йиму гидко так, що аж блює" .

Зачинає ся так:

Бабиці стали си і впяли си,
Від схода місяца в повно місяца,
Від повно місяца згибку місяца,
І на полудне і на піввечерьку
І вечері і коло повньих і коло впівночи,
І на зорах і на обіди.
Вхопили си бабиці кукурузьині,
Бабиці пшеничні, бабиці житні,
Бабиці йичмінні, бабиці фасульові,
Бабиці буракові, бабиці капустяні,
Бабиці квасні, бабиці мйасні,
Бабиці масні (і т.д., на всьо каже, що чоловік харчує)
Бабиці відригачки, бабиці стирачки,
Бабиці дрисливі, бабиці перливі,
Бабиці воньичі, бабиці смердьичі.
Я вас відси візиваю, вікликаю,
Я вас, бабиці, не лишьию, не гришьию:
З тімя, з під тімя, з мозку, з під мозку,
З вій, з під вій, з ніса, з перед ніса,
З хавок, з під хавок, з вух, зі слух,
З грудий, з володий, з серця, з під серця,
З почок, з під почок, з струїнок, з під струїнок,
З клубів, з під клубів, з колінец, з під колінец,
З гумовічок, з під гумовічок, з плесен, з під плесен,
З палчиків, з під палчиків, з ніхтів, з під ніхтів,
Ідіт до сирої землі, на широкі поля,
Там весілит си, там кореніт си!

І тут знахар варить девять горщиків з попелом, бере девять ложок, одно веретено, іглу і стебло з віника, а проговоривши примівку черпає по разу одною ложкою з одного горщика і за кождим разом говорить:

Я тебе буду лижками вичерпувати,
Веретеном віпрьидати,
Глами вішивати, віниками вимітати,
Ідіт собі на широкі поля,
Там весілит си, там кореніт си! Ху! Ху! Ху!

(В Полянках коло Довгополя записав О.Галевич)

 

ПРИМІВКА ВІД ЛОЙКИ (ГАДЮКИ)

В горах є чимало їдовитих гадюк, тож примівка від укушеня гадюки належить до найбільше розповсюджених. Коли кого "вжьилит пріжориста" (їдовита гадюка), то баба примівниця ставить його на землі, кладе йому під ноги осикову тріску, велить стояти тихо прижмуривши очи і шепче девять разів отсю примівку:

Тьфу, тьфу, тьфу! Счізай!
Боже помагай!
Був лой тай лойка та війшов на глину,
А з глини на траву, а с трави на росу,
А з роси уфатив си на шкіру,
А з шкіри на мньисо, а з мньиса на кість,
А з кости я тебе вікликаю, я тебе візиваю,
Хоц єс земльина, хоц єс водьина, хоц єс камйина,
Хоц єс ломова, хоц єс пєцова, хоц єс хатьина.
Я тебе вікликаю: розійди си, розтечи си,
Йик піна по воді, йик роса по траві,
Йик мла ділами, як дух губами.

(В Конятині вижницького пов. записав о. Вас. Козарищук)

 

ПРИМІВКА ПРИ ЗАБИВАННЮ КІЛКІВ

Є такі знахарі, що можуть наслати на чоловіка слабість. На се треба розстарати землі з слідів того чоловіка, знахар робить із тої землі куклу подібну до чоловіка і шепче над нею отсю примівку:

Війшов стрільоватий чоловік в стрільоватім сердаці,
В стрільоватім кожусі, в стрільоватих портках,
В стрільоватій сорочці, в стрільоватих постілцях,
В стрільоватім ковбаці, з стрільоватими сокирами,
З стрільоватими гиблями, з стрільоватими пилами,
З стрільоватими сверлами,
Стрільоватий ліс корінювати і воювати,
З него поле робити і сверлами вертіти.

Проговоривши се він бере "твар" (куклу), вертить в ній сверликом дірки і шепче далі:

Ніхто того стрільоватого чоловіка
Не чув, не видів,
Лиш самі біс із пекла си спустив і питає:
"Де ти стрільоватий чоловіче йдеш?"
"Іду стрільоваті ліси корінювати-воювати,
І поле закладати і вертіти".
А біс каже: "Стій, погоди!
Іди к сему чоловікови (імярек) приступай і верти!"

Тепер примівник бє "кілки" чи то "кольки" в попроверчувані части тіла тої "тварі". Ті "кілки", се декуди шпички вистругані з осикового поліна, а декуди їжакові колючки. Вбиваючи кілки знахар примовляє:

Я верчу і бю стрілу не в глину,
Лише з під голови в голову,
З під тімйи в тімйи, з під очей в очи,
В ніс з під носа, влице з під лицьи,
В уха з під уха, в шию з під шиї,
В гортанку з під гортанки,
В груди з під грудий, в серце з під серцьи,
В калюхи з під калюхів,
В сімдесят сім шуставок і живок,
В руки і ноги і в мочівник,
Там зіставай, того чоловіка (імярек) муч, скіпай,
Кости лупай, вік коротай!
Я тобі пріказую, я тобі розказую!

(Від примівника Рубаньика, vulgo Воротила в Гриняві косівського пов. зап. О.Галевич)

 

ПРИМІВКА ВІД РОЖІ

Загалом у знахаря дуже трудно вивідати примівки; він усе підозріває, що з него або сьміються, або хочуть завдати до попа чи до суду, чи в ґазети. Щоби записати отсю примівку, д. Галевич узяв ся на такий спосіб. Єго товариш д.Мельник прикинув ся хворим на рожу. Д. Галевич покликав жінку, про котру знав, що вона вміє примовляти від рожі і попросив її полікувати хорого на рожу "паничьи". Тілько тоді вона згодила ся і поки вона девять разів повторяла примівку, д . Галевич потаємно списав її текст.

Знахарка лікує рожу так. Бере трохи прядива, робить з него немов мисочку або гніздо, потім кладе на боюче місце (рожу) на руці пляцок із мокрої глини, на той пляцок кладе прядиво, підпалє його і поки воно горить, вона говорить девять разів:

Війшов ружоватий чоловік з ружоватого потока,
В ружоватій крисани, в ружоватім каменаці,
В ружоватім сердаці, в ружоватім кожусі,
В ружоватій сорочці, в ружоватих портках,
В ружоватих гачах.
Я його питаю си:
"Що ти, ружоватий чоловіче, робиш?"
"Я ружоваті ліси рубаю ружоватими сокирами;
Я ружоваті ліси коріную ружоватими джуґачами,
Тай ружоваті коріння туди запускаю".
Госпідку любий!
Поможи міні, погоди міні візивати, вікликати:
Ружу черлену, ружу зелену,
Ружу білу, ружу голубу,
Ружу мріючу, ружу колючу, ружу болючу,
Ружу погадану, ружу покликану,
Ружу застаріну, ружу задавнену,
Ружу заходжену, ружу залшену.
Я тебе ружу не лишьию,
Я тебе візиваю, я тебе вікликаю,
Я тебе огнем віпалюю,
Я тебе димом вічьиджую.
Тьфу! Тьфу! Тьфу!

(В Довгополі косівського пов. від Єлени Повіденої записав О.Галевич)

 

ПРИМІВКА ВІД СТРІЛИ

Стріла се, мабуть, инша слабість, ніж постріл. Стрілою називають те, що "срікає в кости, в попереці (крижах), в голові, в руках, в ногах" і т.и. Примівник наливає в миску води і держачи її над болючим місцем говорить девять разів:

Госпідку, поможи візивати, вікликати!
Чі вфатила си стріла дівоча, чі жіноча,
Чі парубоча, чі хлопйича,
Чі дівчиньича, чі чоловіча,
Чі вфатила си стріла вірменьска,
Чи жидівська, чи циганська,
Чі відмівна, чі впередна,
Чі нічньива, чі денькова,
Чі на вльиганю, чі на вставаню,
Чі вфатила си стріла з охоти, чі з роботи,
Чі з труду, чи з погаданьи,
Чі з покликаньи, зі з позваньи,
Чі застарина, чі задавнина,
Чі заношена, чі засиджена,
Чі вфатила си стріла залежіна.
Я тебе лишьию, не грішьию,
Відбираю, візиваю.
Чі вфатила си стріла з бурих очий,
Із слезавих очий,
З поганих очий, з каправих очий,
Чі вфатила си стріла з гадки поганої,
Я тебе вібираю, вікликаю,
Я тебе ножем вірубую, серпами віжинаю,
Косами вітинаю, димами вічьиджую,
Вогнем віпалюю, граблями вігрібаю,
Мітлами поганими замітаю.
Я си з вітцьи на сьвйиток породив,
Мати породила рщеного пороженого (імярек).
Дай же Господи від мене лік, а від Бога вік!
Тьфу! Тьфу! Тьфу!

До води, що в мисці, додає ся три зубці чіснику, хрестить ся її ножем тричі і відтак недужий тричі попиває її і змиває нею собі зболіле місце.

(В с.Довгополі косівського пов. від Міхайла Балійчука зап. О.Галевич)

 

ПРИМІВКА ВІД СПЛАВА

Сплав (жіночу слабість) лічать так. Велять недужій роздягти ся зовсім; тоді знахар шепче над нею ось яку примівку:

Вибіг сплавовий чоловік із сплавового двора
В сплавовім ковпаці, в сплавовім сердаці,
В сплавових портьиницях, в сплавових поршницях,
В сплавовім ремени, в сплавових постолах,
В сплавових волоках, із сплавовою сокирою.
Куди йдеш сплавовий чоловіче?
Іду шукати сплавової жінки.
Лиши шукати сплавової жінки,
Але помогай мені цесу рщену-порожену (імярек) рятувати!

Опісля примівник наливає в миску води, схиляє ся під каглу і говорить над водою девять разів:

Водичко-Йорданичко,
Умиваєш луги-береги, корінє, біле камінє,
Умий сего рщеного,чісто вродженого
Від уброду, гніву, ненависти і від усякого злого!

Далі вичисляє всі части тіла і за кождим разом окроплює "на відлі" (на відлів рукою) відповідну часть тіла сею водою. Решту води виливає на "котюгу" (пса), що мусить бути чорнявої масти. Надто наказує примівник годувати хору в скоромні дні молоком, яйцями і мясом, а в пісні велить їй давати молоко з коніного сімя і пиво з крейдою. Коли після того сплав появить ся ще до двох неділь, примівник повторяє свою примівку, але замість звичайної води велить зачерти води з мочила, тоб то ями, де мочить ся коноплі.

(в Довгополі буковин. зап. о. В. Козарищук)

 

ПРИМІВКА ВІД ХМАР

Із довгенького і троха фелєтонового оповідання о.Козарищука пз. "Моя гостина у хмарниках" (Бук. Вед. ч. 28-29 з р. 1896) виймаю, що важніше. Гуцули вірять, що громова і градова хмара - діло нечистого. "Цесе тот, він воює, - його імя не годит си згадувати". З ним треба вміти заходити ся, не заходити з ним "у перерік". Се не легка справа: треба говіти без хліба кожде "громове сьвятце" в році, а особливо "свят вечір" перед Різдвом і перед Йорданом; в ті дні треба надто оніміти, не заговорити увесь день ані одного слова ні до чоловіка, ні до маржини. Аж як на небі зблисне перша зірниця і вже накриють до вечері, треба вийти перед хату, поклонити ся і просити "його"
до вечері:

На свят вечір я виходжу і зву до вечері.
Будь ласкав і загости і у мене си розгости!
Поклоняю си тобі і всій твоїй силі,
Громам і громовеньитам, тучам і тученьитам,
Твоїм громовим кулям і пушкам,
Твоїм стрілам і всім твоїм святцям.
Нові миски, нові лижки,
Нові глеки у мене на столу
На вас ласкавий пане-царю ждут:
Не погордіт і загостіт!

Тільки проговоривши девять разів оці запросини може хмарник із своєю сімєю сідати до вечері. Перша ложка кождої страви "ідет си тому передному".

Коли ж літом почує хмарник перший грім, побачить що "грьинуло" і находить туча, то повинен голосно проговорити:

Над дьиволом кріштендан!
Мати ружя породила,
Розситила си, розтопила си,
Ніхто не знат, куди си діла.
Так аби ти си розситив, розтопив,
Розтік си від мирської царини.
На тихі Дунаї, на чорні моря!

Кли за сею першою примівкою буря не відверне ся, хмарник повинен говорити отсю дальшу примівку:

На свят вечір я віходив,
Я просив і звав до вечері
І тобі кланяв си, чесний царю
С твоїми боярами, дружками, сьвітивками,
З внучками і непотами і сватами,
З дудольниками, з скрепичниками,
Аби ти був ласкав вступити до нас до вечері.
Ти си замок у сірі мури
З сірими лавками, з сірими ключами,
Не мав єс мочи путері вступити до вечері, -
Так абис не мав мочи-путері
На літо вступити на мирську царину і на нашу
З сірими кіньми, з сірими манти!
Тепер єс зрушив іс своїми бояри,
З своїми дружками, сьвітивками,
З внучками, непотами і сватами,
З дудольниками, з скрепичниками,
З зелізними кіньми, з залізними манти,
З зелізними уздами, з зелізними рогами,
З зелізними тарницами, з зелізними підкладами,
З зелізними підпругами, з зелізними стременами,
З зелізними пухлами, з залізними бисагами,
З сірими міхами, з сірим каміньом.
Що єс скрутив си, що єс ізвив си,
Не маш си де задіти?
Фатай си на залізні тарниці!
Тепер я тобі дорогу даю на тридевяту гору,
В зелізні мури, на мальовані столи,
На зелені подушки.
Там кріль за тебе ме дівку давати,
Там меш гуляти-буяти,
Там меш веселити, питє пити.
А тій не маєш ні їсти, ні пити,
На осове кілє си ліпити,
Тій мут на тебе дзвони дзвонити,
Весли махати, сокирами метати
І віники охабленими тій мут на тебе грозити,
Херувимським ладаном курити.
Хоц єс скрутив си, хоц єс ізвив си,
Не маш си де задіти!
Я ж тобі не казав тихо задіти?
Там тобі дорогу даю
На тридевяту гору в тридевяту землю.
Іди, біжи, стрілу свою неси!
Прудше як куля з креса! Повертай на ліса,
На озера, на моря, де твоя двірня!

(В с. Плоскій записав о. В. Козарищук)

 

- Підготував культурно-просвітницький проект "СПАДЩИНА ПРЕДКІВ"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber