Спаський (Соколів) Камінь

Спаський Камінь: загальні відомості

Спаський (Соколів) Камінь (також Чортів Камінь, Камінь Сокіл) - геологічна пам'ятка природи місцевого значення, з 1994 року входить у природно-заповідний фонд України та охороняється законом. Розташована на південь від села Спас (Старосамбірський район, Львівська область), на лісистому пагорбі, неподалік від річки Дністер. Являє собою останець пісковика тершівської свити, який має частково кварцову породу і під дією ерозії та тектонічних розломів розколовся на три частини.

Таким чином Спаський Камінь - це насправді не один, а три камені, які природа (а може й людська рука) відточувала не одну сотню літ:

Цікаві факти про Спаський Камінь

• Висота найвищого каменя досягає 24 метрів;
• Загальна довжина масиву - 80 метрів;
• Об'єкт знаходиться за 7 км від найближчого райцентру - м. Старий Самбір;
• За 6,5 км на захід знаходиться Лаврівський монастир XII ст. (Церква Св.Онуфрія);
• Площа природоохоронної території становить 5,5 га;
• Територія належить Спаському лісництву Старосамбірського державного лісомисливського господарства;
• Об'єкт входить в історико-природничий туристичний маршрут "Шляхами Князя Лева".

Маршрут до Спаського Каменю

Скелі знаходяться на захід від села Бусовисько і на південь від села Спас. Дістатися місця можна наступним чином:

• Приміським потягом: Львів - Сянки до платформи Спас або Бусовисько, звідки потрібно пройти 4 кілометри маркованим маршрутом.
• Власним авто: м. Львів – с. Спас по Н13: відстань 98 км, час в дорозі близько 1 год 45 хв.
• Автобусом: з АС Західна: м. Львів, вул. Городоцька, 359. Напрям: Львів – Турка, Львів – Лопушанка.

GPS координати: 49.381383, 22.970833

Легенда про Спаський камінь

"Коли Лаврівський монастир був дуже важливим духовним центром Русі, диявол постановив знищити святиню. Спочатку він створював усіляки перепони монахам монастиря, спокушав їх, являвся у видінням, але все було намарно. Тоді взяв чорт у високих горах камінь та ніс його ввечері, щоб розвалити монастир. Ченці ж безпечно полягали спати. Приснився ігуменові сон, про який він пізніше оповів у записці, яка згоріла під час пожежі у 1767 році. Ось бачить він уві сні як до монастиря наближається чорна хмара та щораз нижче опускається. Ігумен жахнувшись став гаряче молитись. Раптом з лісистої гори зійшов Іван Хреститель і відігнав чорну хмару від монастиря. А чорт уже добре змучився тягнути камінь та й присів на горі над Бусовиськом (сусіднє село), щоб трохи відпочити. Аж ось тричі проспівали півні у селі та нечистий зник, а камінь залишився на горі до наших днів." 

Архаїчна ікона "Преображення", XV століття з Бусовиська. Дуже знаменно, що у створенні образу значну роль відіграє пейзаж Спасівських скель, який домінує в композиції. На блідо-вохристій площині тла відтінку слонової кості, ніжного та теплого, грізно виступають темно-зелені гранчасті масиви трьох скелястих верхів. Пружні, насичені контури чітко виділяють кострубаті форми диких скель у вигляді умовних лещадок. В узагальненому трактуванні пейзажу з виділеними трьома півколами пагорбами переднього плану помітно деяку спорідненість з пейзажними композиціями фресок Софії Київської («Жертва Авраама» на хорах). Це, безперечно, ще один з наочних доказів спадкоємності традицій мистецької культури Київської Русі, застосування деяких прийомів монументального малярства в станковому. Слід додати, що інтерес до пейзажу – одна з характерних рис українського середньовічного малярства

Лаврівський монастир

Наукове пояснення утворення Спаського Каменя

Існує наукове пояснення утворення Спаського Каменя. На відміну від інших відомих скельних Верхньодністерських та Сколівських Бескидів (скелі Урицькі, Ямельницькі, Тишівницькі, Бубницькі, Розгірницькі і т.д.), що складені з пісковиків ямненської свити (нижній палеоген), утворення комплексу скель "Спаський Камінь" пов'язане з руйнування товщі пісковиків тершівського горизонту спаської свити (нижня крейда, 125-130 млн. років). 

Ці породи утворилися на морському дні. Річки, що руйнували континент на північ від крейдового океану Тетіс, привносили у морський басейн уламковий матеріал. Каламутні турбідитні потоки зносили осад із шельфу глибокими підводними каньонами на абісальну рівнину, де відкладали його у вигляді флішевих товщ. Поблиху виходу із каньону формувались потужні товщі пісковиків. 

Брилова окремішність пісковиків створює образ руїн замку. Скелі складені масивними сірими кварцовими пісковиками, дрібно, середньозернистими, із силікатним цементом. Загальна товщина верств пісковиків - близько 30 м. Кут падіння верств - 25-30 градусів у південно-західному напрямку. Дві системи тріщин зорієнтовані паралельно та перпендикулярно нашаруванню порід постійно розширюються внаслідок процесів звітрювання. Основним чинником звітрювання слугує розсування блоків при замерзанні води у тріщинах. На стінах скельних останців добре виражені різні типи мікрорельєфу: форми коміркового вивітрювання на північних стінках скель, жолоби та інші. 

Метафізика Спаських скель

Спаський Камінь знаходиться на високому пагорбі, що здіймається над прилеглими селами. Раніше, ця гора була лисою і відкривався чудовий краєвид на місцевість. Це можна побачити на старих світлинах:

Сьогодні шлях до вершини лежить через хвойний ліс, який густо вкриває територію. Стежка до Каменя добре протоптана і гарно промаркована, тому навіть недосвідченому туристу не надто складно потрапити на місце сили - пішки або на авто.  

Діставшись Каменя ми у першу чергу провели детальний обхід території, щоби "інвентаризувати" усі скельні відгалуження, адже Спаський Камінь, фактично, поділений на три групи, які компактно сконцентровані на рівному прямокутному майданчику, що наштовхує на думку, що тут у прадавні часи могло бути якесь давнє святилище або можливо городище.

Скельні групи Спаського масиву

Усім трьом камінним глибам ми умовно дали назви:

1. Наковальня

   Назвали цей камінь так завдяки його формі, яка візуально нагадує наковальню, якщо дивитися на нього знизу, зі сторони підйому на пагорб. 
   
   
   
   Зі ншого боку, з боку майданчика, камінь виглядає неначе частина якогось муру-стіни, повністю вкритий невеличкими пазами та лунками:
   
   

2. Піраміда
   

   Назвали його так, бо має частково пірамідальну конструкцію. Дуже цікавий камінь, на ньому стоїть хрест, встановлений як видно з архівних світлин десь на початку XX століття (доречність можна поставити під сумів, адже це, на нашу думку, втручання в первинну форму і будову тисячолітньої пам'ятки). Підйом до нього починається з прямокутної відшліфованої кам'яної площадки, чи то пак, платформи, з якої поступово починається справжній залаз на вершину. На вершині якимсь чудом тримається, наче діамант на персні, камінець-пісковик кварцової породи (але не ямненський, а тершівської свити). Їй богу, таке враження, що хтось його туди поставив. Він так би мовити знаходиться в "лещатах" двох вертикальних менгірах (Менгір - найпростіший мегаліт у вигляді грубо обробленого природою або людиною дикого каменю чи то пак кам'яної брили, у якого вертикальні розміри помітно перевищують горизонтальні).
   
   
   
   З іншого боку камінь виглядає так:
   
   
   

3. Чортів (висячий камінь)
   

   Якщо попередню скельну конструкцію ще якось можна пояснити, то тут абсолютно незрозуміло НА ЯКИХ "БОЛТАХ" тримається цей камінь?! Ми відразу зрозуміли, що він і є тим самим Чортовим каменем, який за легендою ніс диявол на своєму горбі по дорозі до Лаврівського монастиря. 
   
   
   
   
   Апокаліптичності цій картині додає те, що цей здоровенний камінь фактично вже відколотий зі всіх сторін від моноліту і просто "залип" під нахилом 30 градусів над величезною гладкою плитою:
   
   
   
   "...і буде сакральна жертва" - як сказав один із учасників розвідки. Й справді, якщо підійти до цього зі здоровим глуздом, то питання часу, коли цей величезний пісковик відвалиться, покотиться вниз і приб'є когось, змітаючи усе на свому шляху. Однак, судячи по старим світлинам, в такому положенні він вже проіснував близько ста років, а може й більше! Ніхто досі не  наважився порушувати його спокій - ні ерозія, ні землетруси, ні люди, пам'ятаючи про містичну славу каменя. А він такий не єдиний - у світі багато мегалітів, які зависли мов у "повітрі" й тримаються на "божих соплях" (камінь Даваско у Аргентині). Цей феномен називають -  висячими каменями, їх вважають священними, до них приходять і з'їжаються з усіх усюд, щоби надихнутись, зцілитись, отримати силу. В Індії теж є подібний камінь, який чудом тримається на краю скелі - буддисти відразу зробили його місцем паломництва і нарекли "стопою Будди". Отже, Спасів Камінь легко можна назвати нашою українською стопою Будди!
   
   Увага: знайте і дотримуйтесь техніки безпеки знаходячись поблизу цього каменя. Не пишіть по ньому, не руйнуйте його поверхню, не лазьте по ньому, і не штовхайте, інакше станете його жертвою.
   
   

Один окремий плоский камінь (плита) ми знайшли трохи нижче на схід, очевидно дуже багато років назад він відколовся від основної групи і покотився вниз. 

Також по центру, в майданчику, поміж трьома групами скель, є скучення невеликих столоподібних мегалітів. Ми назвали їх "Жертовниками":

На одному із каменів ми навіть локалізували невеличку жертовну лунку (у давніх слов'ян це спеціальне заглиблення для ритуальних цілей - проливання рідин, покладання треби або запалювання вогнища, в залежності від типу, діаметру жертовника):

Кривий ліс

Як ми вже вище зазначали, Спаський Камінь - це чотириярусний розколотий моноліт, який складається з трьох груп скель. Взагалі, місце унікальне тим, що на відносно невеличкому клаптику землі скупчено дуже багато всього: скель, жолобів, терас, різних заковулків і проходів, площадок, карнизів, ущелин. На жаль, видертись на найвищу площадку нам не дозволили погодні умови, та й висячий камінь насторожував, тому ми вирішили прогулятись і спустились, неначе гвинтовими сходами, урвистою стежкою вниз, у "нижні світи" Спаського Каменю, де нас чекало щось цікаве:

Перше, що нас вразило - це дерева. Їх наче покрутила якась невидима сила:

Вже потім ми зрозуміли, що потрапили в справжній "кривий ліс" (також "п'яний", "танцюючий ліс") - так прийнято називати аномальну лісову зону з чудернацьки вигнутими, покрученими деревами.

Майже кожне восьме дерево тут, здебільшого сосни (адже вони найкраще відчувають енергетику землі), з якимось дефектом - чи то у вигляді "сіамських близнюків", чи то з подвійним, а то і потрійним, і більше стовбурами. Гілки чудернацько закручені, вигинаються параболами, спіралями, крючками. Це потрібно бачити:

Є версія, що такі "синусоїди" - це сплетіння різних полюсів енергетики (позитивна + негативна), яка виплюснула внаслідок тектонічого розлому і виплюскує досі, але не так сильно. Дане явище у науковій літературі має назву "гравітаційна аномалія".

Змій Горинич?  Кривий ліс у Спасові.

 Але найцікавіше було у підніжжі Чортового каменю. Коли ми нарешті спустились - ось, що побачили:

Кам'яна стіна з трьома продовбаними в скелі отворами, розташованими послідовно знизу до верху. Ці діри умовно "з'єднює" стовбур правіковічної, майже закам'янілої ялини, по якій наче пересувався якийсь "мауглі", щоб дістатися від одної "нори" до іншої. Особливо вирізняється середня, центральна діра - у вигляді вівтаря, закручена так, немов її просверлили гвинтом. По ній скапувала якась рідина, ймовірно вода з тріщини:

Ми зробили заміри біолокаційними приладами і визначили, що саме звідси б'є вся аномальна хвилеподібна енергетика цього місця. Імовірно, Спаський Камінь - результат сильного тектонічного розлому. Один із нас зробив припущення, що ці отвори в скелях - це енергетичні магнітні "пушки" (турбулетний енерговорот). Найбільш чітко вираженою є середня. Саме з неї, за нашими припущеннями, іде енергетика яка впливає на простір (змінюючи при цьому його гравітаційні властивості) і випромінює дерева, деформуючи їх (та можливо змінюючи їх генетичний код). 

Це місце ми назвали "Навій схрон", від слова "навії" - хтонічні, підземні духи землі. Що цікаво, одні у цьому місці отримують сильний головний біль і втому, інші ж - заряд енергії на весь день. Як пояснив нам один спеціаліст, такі місця є своєрідною "брамою", адже знаходяться на глибинних розломах. У висновку, гравітація простору тут набуває дещо інших особливостей, деякі люди на таких місцях безслідно зникали, або бачили справжні видіння  - в історії були такі випадки. Суть у тому, що за рахунок глибинного розлому, відбуваєть турбулентний вихор енергії,  енергетичні кільця якої змушують дерева згинатися (можна порівняти з желе). Відбувається дотик двох матерій - видимого і невидимого. Утворюється портал. що з'єднує паралельні світи, відкривається "брама" в минуле і майбутнє. Подейкують, що цю теорію знав Ейнштейн і хотів навіть спроектувати машину часу. Та на жаль, ці записи безслідно зникли після його смерті. 

На останньому, четвертому ярусі Спаського Каменя ми локалізували декілька майданчиків:

Далі ми обійшли скелі з іншої сторони по кругу, підіймаючись знову наверх, на "світ Божий", минаючи дивні, не менш покручені, ніж самі дерева, стіни Чортового каменю, вкриті де-ін-де старими "автографами" 20-40-х років: 

Висновки

Спаський Камінь - унікальний витвір природи, шедевр, і мало хто здогадується, що в такій маленькій, скромній місцині ховається цілий "діснейленд", який потрібно не тільки плекати, адже він сприяє туристичному розвитку краю, а й досліджувати. Наврядче, хтось із археологів тут копав. Хотілось би більше інформації з геології, геодезії, геофізики. Не просто уривкових заміток на туристичних стендах, а дослідів, наукових праць.