English German Polish Spanish

Битва на річці Калці - військова трагедія Київської Русі

Рейтинг 0.0 з 5. Голосів: 0

Похід монголо-татар на Русь31 травня 1223 року на річці Калці (Донецька обл.) відбулася битва між русько-половецькими полками і татаро-монгольським військом. Це було перше зіткнення руських дружин з військами держави Чингіз-хана. Важка битва завершилася жорстокою поразкою, яка знаменувала кінець ери Київської Русі. 

Передісторія

Ще в кінці XI століття на Русі активно стали розвиватися процеси, характерні і для Західної Європи того періоду - настав період так званої феодальної, або політичної роздробленості. Любецький з'їзд князів 1097 року постановив, що «кожен тримає отчину свою». Це фактично означало кінець єдиної Давньоруської держави, на зміну якому приходила велика кількість дрібніших державних утворень, які конфліктують одне з одним. Процес цей був дещо призупинений Володимиром Мономахом і його сином, Мстиславом Великим, яким вдалося зміцнити похитнувшуся владу київських князів. Однак після смерті Мстислава Великого у 1132 році Київ починає швидко втрачати свій політичний вплив, до 1223 року залишаючись фактично номінальною столицею колись єдиної супердержави. Навіть літописці того часу пишуть вже не стільки про «Русь» як державу, скільки про «руські землі». Багато в чому процес відокремлення руських князівств був викликаний ще й відсутністю серйозної зовнішньої загрози - печеніги і половці, які виступали раніше в якості головної загрози Русі, перестали бути такими.

Чингіз-хан

Поки Київська Русь дробилася на окремі князівства, на Сході набирала силу Монгольська імперія, творцем якої виступив Темучин Чингіз-хан, який зумів об'єднати роздроблені монгольські племена. Він підпорядкував собі значну кількість племен і народів, став підкорювачем Північного і Центрального Китаю, розгромив Хорезм. У 1220 році Чингіз-хан отримав інформацію, що хорезмшах Мухаммед збирає сили на березі Амудар'ї. Для його розгрому він відправив три тумена ( 10-тис. кавалерійський корпус) під командуванням своїх кращих полководців - Джебе, Субедея і Тохучара. Надалі корпус Тохучара був відкликаний. Переслідування хорезмшаха вилилося в тривалий розвідувальний похід. Розгромивши Азербайджан і Грузію, татарські війська 1222 року перейшли через Дербентський прохід і вторглися на Північний Кавказ. Тут вони зіткнулися з з'єднаними силами аланів і половців. Після того, як противників не вдалося перемогти в бою, була застосована військова хитрість - половцям обіцяли мир і щедро нагородили. Половці покинули своїх союзників. Татари розбили алан. А потім у вирішальній битві на Дону розгромили загони половців. У сутичках загинули хани Юрій Кончакович і Данила Кобякович, а залишки їх племен бігли на захід і з'єдналися з ордою Котяна Сутоєвича, який кочував між Дніпром і Дністром.

Початок монголо-татарських завоювань

На початку 1223 татари вторглися до Криму і розграбували його, був захоплений Судак (Сурож). Половецький хан Котян звернувся до свого зятя, галицького князя Мстислава Мстиславича Удалого (він був прославлений, як успішний полководець) і до інших руських князів, просячи у них допомоги проти нового грізного ворога: «Сьогодні вони забрали нашу землю, завтра ваша взята буде». Треба відзначити, що половці були не тільки противниками Русі на півдні, але часто і союзниками в боротьбі різних руських князів межу собою, або використовувалися проти зовнішніх ворогів.

Половецький хан Котян
Половецький хан Котян

Так, навесні 1221 року Мстислав з допомогу половців відбив в угорців Галич. Русів і половців пов'язувала торгівля, династичні шлюби. Тому, прохання Котяна не дивне. У Києві зібрали раду князів південноруських земель на чолі з трьома великими князями - Мстиславом Романовичем (Київ), Мстиславом Мстиславичем (Галич) і Мстиславом Святославичем (Чернігів). Після довгих суперечок і умовлянь Котяна і Мстислава Удатного вирішили: «Якщо ми їм не допоможемо..., то половці пристануть до ворогів, і сила їх стане більшою». Княжа рада приймає рішення зібрати війська і зустріти ворога на кордонах Русі.

 Похід

Збір військ був призначений на Зарубі, біля острова Варязького (острів знаходився навпроти гирла річки Трубіж). В поході взяло участь понад 20 князів зі своїми дружинами. Найбільш сильні війська були у князя київського і чернігівського з підручними князями, і галицького князя Мстислава (під його початком був князь волинський Данило Романович). Всього русько-половецьке військо налічувало орієнтовно 40-45 тис. чоловік (називають цифру і в 80-100 тис. воїнів, але це малоймовірно). В основному це були професійні кінні дружини князів і бояр, найбільш потужне київське військо мало піше ополчення.

Київський дружинник
Знатний київський дружинник

Чисельність татарського війська також невідома. Два тумена - Субедей і Джебе, мали 20-30 тис. вершників, це було загартоване в боях ядро ​​війська. Крім того, була певна кількість різних бродяг, розбійників, шукачів пригод і видобутку, які приєдналися до армії по шляху її проходження (на кшталт бродників).

Татаро-монголи
Татаро-монголи

Руські князі зробили ряд серйозних помилок ще до самого бою. Вони і вирішать долю бою. Князі не змогли домовитися про єдине командування. Фактично було три війська, рішення приймали колективно.

  1. Першу рать (київську) очолював великий князь київський Мстислав Романович, формальний глава походу. До неї увійшли київський полк, дружини його сина Всеволода Мстиславського і зятя князя Андрія Івановича (туровський князь), князя Шумського Святослава Інгваревича, князя Несвижського Юрія Ярополкович, князя Дубровицького Олександра Глібовича, Овруцького князя Володимира Рюриковича і ін. князів.
  2. Другою раттю (чернігово-смоленською) керував князь чернігівський Мстислав Святославич. Йому підпорядковувалися дружини переяславського князя Михайла Всеволодовича, курського князя Олега Святославича, князів путивльского Ізяслава Володимировича і трубчевського Святослава Всеволодовича.
  3. Третя рать (галицько-волинсько-половецька) була під командуванням ініціатора походу галицького князя Мстислава Удалого (або Удатного). У його війська входили сили Галицького князівства, дружини волинського князя Данила Романовича, луцького князя Мстислава Ярославовича Німого, дорогобузького князя Ізяслава Інгваревича, половецькі сили на чолі з воєводою Ярунь.

674px-Волга Всеславьевич

Юрій Всеволодович, великий князь Володимиро-Суздальської Русі в похід не виступив, формально виславши на допомогу руському війську свого племінника ростовського князя Василя Костянтиновича, який, однак, не встиг прийти до початку бою.

Мстислав Удатний на Калці
Мстислав Удатний з військом

У Зарубі до руських князів прибули татарські посли, вони запропонували їм союз проти половців. Князі вважали, що це підступ і на вимогу половців вбили посланців. Субедей і Джебе вислали нове посольство, яке оголосило Русі війну: «Ви послухали половців, а послів наших перебили; йдете проти нас, то йдіть; ми вас не чіпали, нехай всім Бог (суддя)». Це посольство було відпущено додому. Мстислав Удатний наполягав на активних діях - переправитися через Дніпро і вдарити по ворогу в степу. Мстислав Романович Старий пропонував дати бій противнику на Дніпрі і підготуватися до оборони. Мабуть, з огляду на відсутність єдності в війську, це була вірна стратегія. Чернігівський князь Мстислав Святославич, прийняв вичікувальну позицію, не підтримував ні пропозицію галичан, ні киян.

В цей час біля берегів Дніпра з'явився монголо-татарський розвідувальний загін. Мстислав Удатний вирішив атакувати - разом з Данилом Романовичем перейшов річку і вдарив по ворогу. Татари були розбиті і втекли. Ця перемога розвіяла всі сумніви - більшість князів і бояр виступили за наступальні дії. Мстислав Чернігівський перестав коливатися і погодився на переправу. В результаті з'явилася ще одна передумова до поразки - руське командування переоцінило свої сили і недооцінили практично невідомого ворога. Татари застосовували традиційну для них тактику бою - заманювання ворога під удар основних ударних сил.

Монгого-татарське військо

Атака монголів татар

23 травня русько-половецькі війська переправилися через Дніпро і рушили в половецькі степи. Війська йшли вісім днів. Вони сильно розтяглися. Вперед йшли половецькі загони і дружини під командуванням галицького князя Мстислава Удатного, за ними слідували сили чернігівського князя Мстислава Святославича, а всю колону замикали загони великого князя київського Мстислава Старого. По дорозі русичів і половців зустрічали татарські дозори, які при першому зіткненні зверталися у втечу, заманювали їх. Військо йшло радісно, ​​ворог утік. Били кинуту худобу, добре їли. Жалкували, що не зможуть наздогнати ворога і відняти величезну здобич, яку татари захопили в розграбованих землях. Почуття переваги над ворогом захопило всіх і розслабило воїнів. Ще однією помилкою стала погана розвідка - князі не знали про готовність основних сил ворога до бою.

Битва

31 травня 1223 року русько-половецькі війська вийшли до річки Калки. У запеклій сутичці передові руські сили вибили татарські сторожові частини на інший берег. Мстислав Удатний не став чекати підходу основних сил і, переправившись через річку, вдарив по першій лінії ворожого війська (про основні сили ворога він не знав). Він не повідомив про свої плани київського і чернігівського князя, ніж їх розлютив (здавалося, що галицький князь хоче залишити за собою всю славу). Київський князь не став переходити річку з ходу і наказав встановити укріплений табір. Найдосвідченіші татарські полководці Субедей і Джебе тут же скористалися цією фатальною помилкою руських князів: ворог сам підставився під удар і дозволяв розбити себе по частинах. Половці і полки Мстислава Удатного зіткнулися з потужною, готовою до жорстокого бою армією.

Річка Калка

Битва на Калці

battle-kalka

 

Русько-половецькі сили потіснили ворожий авангард, але потім зіткнулися з головними силами ворога. Галицький князь зрозумів глибину своєї помилки, але було пізно. Удар російсько-половецьких передових сил був зупинений, а потім їх просто зім'яли. Першими кинулися бігти половці, їх хвиля збила порядки руських дружин, які ще билися. Чернігівська рать взагалі виявилася в ситуації, коли передові дружини вже вступили в бій, а інші частини тільки переправлялися через річку. Чернігівські полки були зім'яті і не змогли нічого зробити, втеча стала майже поголовною. Окремі опірні загони не могли змінити результат бою. У цій різанині склав голову і богатир Добриня Рязанич Злат Пояс (один із прототипів билинного Добрині Микитича). Деякі загони взагалі не знали і не брали участь в битві, відставши від основних сил. Їх підхопило загальним потоком біжачих і переслідуючих.

 

73 ns 160 2

Полки великого князя київського Мстислава Романовича Старого залишалися осторонь від цієї битви. Ряд дослідників вважають, що своєчасне введення в бій його військ могло змінити результат бою. Але, мабуть, ситуація була вже непоправною, половці, галицька і чернігівська раті були розбиті і втекли. Частина татарського війська їх переслідувала. Це була вже бійня, а не бій. Врятуватися вдалося лише незначній частині. Втекла частина половців, з купками дружинників змогли врятуватися Мстислав Удатний і Данило Романович.

 

Програш на річці Калці

Інша частина татарського війська обклала київський табір. Перші спроби штурму були відбиті. Мстислав Романович Київський і його війська ще три дні відбивали натиск ворога. Татари не могли взяти зміцнення, а губити велику кількість воїнів не хотілося. Тоді вони пішли на хитрість: до Мстислава і його підручних князів послали отамана бродників Плоскиню, який обіцяв життя в обмін на капітуляцію і відкуп. В цьому не було нічого дивного - половці не раз відпускали руських князів за відкуп. Князі повірили і здалися. Треба врахувати і той факт, що у війська закінчилася вода. Після цього князів зв'язали і передали татарам, а на обеззброєних воїнів напали. Відбулася чергова кривава бійня. Самих князів татари поклали під дерев'яний поміст і влаштували на ньому «бенкет на кістках».

 

Підсумки і значення битви

  • Головною причиною поразки стала відсутність єдності давньоруського війська. Якби армія діяла в традиційному русичам стилі бою: в центрі піхота (київське ополчення посилене іншими загонами), на крилах важкі князівські кінні дружини (на правому галицько-волинська, на лівому чернігово-смоленська), половців залишивши в резерві, шансів перемогти у татар практично не було б, а відтак не було б і знищення Русі через 13 років! У бій вступили частинами, неорганізовано, значна частина війська взагалі не брала участі в головному бою. Стратегічні, управлінські помилки командування, недооцінка ворога, привели до того, що татарам мало не віддали перемогу, давши себе розбити по частинам.
  • Це була одна з найбільш важких поразок за всю історію Київської Русі. Ця подія перевернула все. Татари зрозуміли, що їхні плани по завоюванню Русі цілком реалістичні. Південна Русь була знекровлена ​​втратою тисяч кращих воїнів. За літописними даними загинуло дев'ять з десяти воїнів вирушивших в похід. Серед них було 12 князів, включаючи князів Києва і Чернігова. До навали військ Батия південноруські землі не зможуть відновити свій бойовий потенціал. Татари мабуть, також зазнали суттєвих втрат, так як не змогли здійснити вторгнення в київські землі і незабаром зазнали важкої поразки від сил Волзької Булгарії.
  • Розвідувальний похід татар виявив головне слабке місце Русі - відсутність єдності. Не дарма Субедей стане правою рукою і фактичним командувачем в Західному поході Батия (1236-1242). 

Поразка від татаро-монгол

- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Теги:     праісторія      війни      поразки      монголи      русичі

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Варто переглянути:

Опубліковано 07 січня 2014, 13.48 О.Ковалевський
2014-01-07-12-07-04Імперська історіографія нас постійно переконувала у тому, що першою і єдиною державою на території України була Київська Русь. Саме від неї й розпочалася...
73014.5
Опубліковано 02 липня 2017, 00.21 admin
2017-07-01-22-23-49Кого римляни називали венедами? Як вони жили? Іменем «Venedi» грецькі автори нарекли мешканців великої території, що простягнулася від Карпатських...
36375
Опубліковано 07 червня 2018, 23.36 admin
2018-06-07-22-21-40В'ятичі - східнослов'янський племінний союз, що населяв в VIII-XIII століттях басейн Верхньої і Середньої Оки (на території сучасних Московської,...
15825
Опубліковано 03 квітня 2015, 15.00 В.О. Петрашенко
2015-04-03-14-08-53Історія полян є однією з найтаємничіших і загадкових сторінок, як загальноруської, так і української історії. Про них написано чимало історичних та...
52275
Опубліковано 31 березня 2015, 20.03 ovruch.info
2015-03-31-18-22-59Питання розвитку племінних союзів східних слов’ян є важливим насамперед тому, що поєднання господарських, культурних, філософських (культових) традицій...
41985

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
loading...