English German Polish Spanish
Головна♦ Матеріальна культура♦ Краєзнавство ➤ ТОП-10 маловідомих сіл Українських Карпат

ТОП-10 маловідомих сіл Українських Карпат

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Untiewrrwrwerwtled-1Безліч крихітних і нікому не відомих сіл в Українських Карпатах. І вони унікальні, наповнені чаруючими етновізерунками, свіжістю карпатських пралісів та повітря. Ми склали цікавий перелік сіл, на котрі мало хто звертав увагу. 

Верхнє Висоцьке

Розташоване село в Українських Карпатах за 32 км. від районного центру Турка, за 17 км. від залізничної станції Сянки.

Слово “Верхнє” вказує на його розташування відносно села Нижнє Висоцьке. А щодо слова “Висоцьке”, то воно на протязі історичного часу декілька разів зазнавало зміни — Висоцько, Висіцьке — через що маємо і різні тлумачення його походження. Одні виводять його від слова “високо”, “височани”, тобто високе розміщення в горах. Звідси, очевидно, бере початок й прізвище місцевих Височанських. Однак відомий краєзнавець, виходець з цих місць — Валерій Височанський — припускає, що в районі теперішніх сіл Нижнє і Верхнє Висоцьке вздовж шляху «Руська Путь» були зроблені позначки («вивіски»), звідти і пішла назва сіл, в первісному звучанні Висічки Нижні і Висічки Вижні. Згодом обидва слова зазнали трансформації.

Дослідники припускають, що перше поселення на цій території виникло на початку XIII ст. як один з перевалочних пунктів на давньому торговому шляху Руська путь. Один з краєзнавців переконує, що воно в той час було відоме під назвою «Висіцькі Вижні». Очевидно, що цей населений пункт мав тоді стратегічне значення, оскільки фінансові потоки, які проходили через нього, сприяли розвитку економіки Галицько-Волинської держави.

1349 р. — Польське королівство завоювало Галичину, яка увійшла до його складу як автономне Королівство Русі. З 1387 р., після суперечностей з Угорщиною, яка певний час володіла цими землями, Польща остаточно утвердила тут свою владу. А село увійшло до складу спершу Перемишльської землі, а згодом — до Самбірського повіту Руського воєводства.

Вперше згадується село під назвою «Висоцьке» у письмових документах за 1430 рiк. Тоді польський король Владислав Ягайло віддав його за 200 гривень Сенькові Дзюрдзьовичу-Ступницькому i зобов’язав щорічно постачати війську 100 ягнят.

На початкових етапах в документах не вказано, про яке саме Висоцьке йде мова, не вказувалося Верхнє чи Нижнє, просто писали назву в латинських текстах «Vissoczke» або ж «Wischoszeke». Верхнє Висоцьке було шляхетським селом i передавалось у спадок («villa herditarta»), в той час як Нижнє Висоцьке з 1539 р. (після поділу земель комісією королеви Бони на королівські та шляхетські) стало королівським («villa regalis»).

У 1431 р. король Ягайло подарував Турку та прилеглі території угорському графу Іванові Волоху за військові заслуги. Від одного з його внуків — Дмитра (Думки)  — походить шляхетський рід, що взяв прізвище від Висоцька, відомий як Височанські.

Бистриця

Би́стриця (до 1946 року — Рафáйлова; пол. Rafajłowa) — село Надвірнянського району Івано-Франківської області. Центр сільської ради, розташоване за 34 км від районного центру та 36 км від залізничної станції Надвірна. Через село протікає річка Бистриця Надвірнянська та її притоки — Салатрук і Довжинець. На захід від села розташований перевал місцевого значення — Легіонів, на північний захід — заповідне урочище Салатрук та водоспад Салатручіль.За часів Другої Речі Посполитої Рафайлова входила до Станіславського воєводства. У польській історіографії село відоме передовсім за битвою під Рафайловою[pl], що відбулася в ході Першої світової війни у ніч з 23 на 24 січня 1914 року між польськими легіонами та російськими військами.

Населення села становить 1068 осіб, площа — 2,1 км².

З районним центром село зв’язане автодорогою Надвірна — Бистриця. До складу сільради входять село Климпуші та селища Згари й Причіл.

У селі розташовано три лісництва: Довжинецьке, Бистрицьке та Річанське. Бистриця розташована в горах і є популярною базою для гірських походів.

Бистриця фактично є останнім селом, де є цивілізація (магазини), перед підйомом у гори. Тому село слугує базовим пунктом для відправки у гори або поповнення запасів. Якщо рушати ліворуч із Бистриці, то можна потрапити на перевал Столи, хребет Довга—Плоска та Довбушанку. Якщо піти прямо через молдавський притулок, то виходиш на хребет Братківська під Чорну Клеву та під власне Братківську. Якщо піти праворуч, то через Боярин та Окопи виходиш до Пекла або прямо до полонини Рущина та хребта Сивуля.

Підгородці

Пі́дгородці — село в Україні, в Сколівському районі Львівської області. Населення становить 2132 осіб. Орган місцевого самоврядування – Підгородецька сільська рада.Станіслав Костянтин Петруський (народився в 1811 в Підгородцях, помер в 1874 там же) — галицький вчений-природознавець.

На основі археологічних досліджень встановлено, що перші поселення на території села Підгородці та його околицях вже функціонували в епоху мезоліту, тобто 10000 р. до народження Христа. Таке поселення виявлено в урочищі Соколім, біля каменів-пісковиків, а в урочищі «Гори» виявлено поселення епохи неоліту, тобто 5000 р. тому.

Пі́дгородці — село Сколівського району в 33 км від Стрия і 20 км від залізничної станції у с.Верхнє Синьовидне, населення становить близько 2 тис. осіб. На північний захід від нього лежить с.Урич, на cході с.Ямельниця, на півдні с.Крушельниця, на південному заході села Сопіт і Дольче. Сільраді підпорядковані села – Сопіт і Урич. Перша згадка про село датована у 1397 році, це підграддя давньоруського наскельного міста-фортеці Тустані.

Як стверджує археолог Леонід Мацкевий, заселення навісу Підгородці ІІІ у добу мезоліту та пізньосередньовічний і наступний час були короткотривалі. Можливо, у ньому зупинялися мисливці, рибалки або пастухи, які знаходили тут короткочасний притулок у негоду. Про це свідчить як кількість знахідок так і незначна потужність культурного шару та його розсіяність.

 

Осмолода

Осмоло́да — найпівденніше село Рожнятівського району Івано-Франківської області. Розташоване в масиві Ґорґани.

Офіційна дата заснування — 1873 рік. Населення приблизно 60 осіб. У селі немає навіть початкової школи, хоча за часів СРСР дітей було більше і початкова школа працювала.

Понад 100 (до 1990-х) років функціонувала вузькоколійка, що з’єднувала деревообробні цехи лісокомбінату «Осмолода» в смт. Брошнів і Осмолоду.

Село Осмолода — давнє поселення лісорубів, лежить у високогірній долині річки Лімниці. Назва походить від гори Молоди («Ось Молода»), неподалік від якої розташоване село.

Через Осмолоду протікає річка Молода, яка ще в 1980-х роках вважалася найчистішою річкою в Європі. Трохи нижче за течією річки розташоване урочище Підлюте, в якому є вілла «Кедрова палата», збудована на початку XX ст. Вона відома як курорт і літня резиденція Митрополита Андрея Шептицького. Навколишні землі здавна належали Львівській метрополії УГКЦ і були місцем відпочинку та лікування львівських митрополитів, що зумовлювалося великою кількістю природних мінеральних джерел, багатих на сірководень. 12 серпня 1934 р., в неділю, відбулося урочисте відкриття кедрового заповідника, на якому були присутні митрополит Андрей Шептицький, науковці, численні гості. Через місяць, 20 вересня 1934 р., за рішенням станиславівського воєводи ділянку розповсюдження сосни кедрової європейської в Ґорґанах юридично визнали заповідником. Було виділено низку об’єктів, що займали площу 18 км² і пропонувалися як заповідні: ялицевий, ільмово-яворовий, сосновий, буковий, урочище «Ставки», що об’єднувало три високогірні ставки, окремі торфовища і скельні резервати та урочище «Підлюте» («Живець», «Підлюте» і «Палата»)

Тепер резиденція перетворилася на монастир отців василіян. У самій Осмолоді розміщувалися тартаки (лісопильні), які були власністю митрополії. За 10 км від Осмолоди в урочищі Ангелів збереглася доменна піч 1810 року, збудовна Антоном Ангеловичем і відома як Ангелівська доменна піч.

У селі є кілька продуктових магазинів, робітничий гуртожиток і їдальня, форелеве господарство, розвивається «зелений туризм».

Осмолода — привабливе місце для пішохідного туризму: звідси є вихід на хребти і вершини Ігровця, Сивулі, Попаді, Ґрофи, Аршиці.

Наподалік від села розташовані природоохоронні території: ландшафтний заказник «Ґрофа», Яйківський заказник, Болото Мшана, Болото Лютошари, урочище «Сивуля», урочище «Лопушна», пам’ятка природи «Озеро Росохан», Ландшафтний заказник Ріка Лімниця.

 

Усть-Чорна

Усть-Чо́рна (нім. Königsfeld) — селище міського типу Тячівського району Закарпатської області.

Розташоване в горішній частині річки Тересви, у вузькій улоговині на стику трьох гірських масивів: Внутрішніх Ґорґан (на півночі), Свидівця (на сході) та хребта Красна (на заході).

4 800 мешканців (1966 р.), 1 456 мешканців (2001 р.). Є лісокомбінат, туристична база. Засноване в 1760-их pp. німецькими колоністами; в 1944 р. всі німці були вивезені. В селищі є церква. Поряд розташовані села: Лопухово, Красна, Руська Мокра.

Неподалік, на схилах хребра Красна, розташований Керничний ботанічний заказник. На південь від селища розташований іхтіологічний заказник «Усть-Чорна».

Колочава

Екологічно чистий куточок України, розташований на території Національного природного парку «Синевир» в гірській долині між полонинами Стримбою, Дарвайкою, Барвінком, Красною і Ружею на березі річки Колочавки здивує Вас своєю гостинністю, культурним надбанням та цікавою історією. Колочава — село десяти музеїв, двадцяти пам’ятників та неперевершеної природної краси. Саме тут у скансені “Старе Село” Ви зможете ознайомитися із 300-річною історією побуту місцевих жителів, почути верховинський діалект, оглянути пам’ятки культури різних часів та різних верств населення, дізнатися історію місцевої залізниці у музеї «Колочавська вузькоколійка» та відчути себе колочавським бокорашем (професія сплавляти ліс гірськими річками), а улесливий єврей Гершко розповість історію колочавських євреїв та ласкаво запросить до столу в колоритній єврейській корчмі “У Вольфа”.

Тут ви почуєте історію про “Карпатського Робін Гуда” Миколу Шугая, про якого чеський письменник Іван Ольбрахт написав роман “Микола Шугай — розбійник”. Цей твір став справжнім шедевром автора і приніс йому найбільшу славу. А у 70-ті роки ХХ століття драматург Мілан Угде створив на основі твору мюзикл ? “Балада для бандита”.

Манявський скит

Скит Манявський — монастир, заснований Йовом Княгиницьким у 1606 р. біля села Манява (Богородчанський район, Івано-Франківська область).

З 1621 р. монастир був обнесений кам’яним муром з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і татар.

У 1785 р. був закритий австрійським урядом в рамках релігійної реформи імператора Йозефа ІІ.

Був одним із осередків культурного життя в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним українським живописцем Йовом Кондзелевичем. Пізніше після закриття монастиря в 1785 р. іконостас знаходився в церкві с. Богородчани, з 1924 р. іконостас перебуває у Національному музеї у Львові ім. Андрія Шептицького.

1980 року відкрито історико-архітектурний музей.

28 травня 1998 року було відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир.

Це одне з чудес прикарпатської природи зачарує вас з першого погляду. Найвищий водоспад на Прикарпатті та один з найвищих в Україні навіть у найбільшу спеку освіжить вас своєю прохолодою. Довкола водоспаду утворився кам’яний каньйон, висота скель якого понад 20 м. Завдяки малому потоку туристів та відсутності інфраструктури поблизу біля водоспаду збереглася первозданна краса. По дорозі до водоспаду Вас супроводжуватимуть прекрасні панорами прикарпатських пагорбів.

Лумшори

Селище, де у 17 ст. знаходився древній курорт “Лумшори”, розкинулося вздовж річечки Турічка серед мальовничих вулканічних Карпат. У давнину курорт складав сильну конкуренцію Маріїнським лазням та Карловим Варам. Зараз приватні господарі запрошують вас незалежно від пори року просто неба «поваритися» на повільному вогні у чані. Як відчуєте, що кров в жилах починає кипіти (хоча насправді воду гріють не більш ніж до +45°C), вискакуйте! За кілька кроків — прохолодний гірський потік. Така процедура буде корисна при захворюваннях серцево-судинної та нервової систем, опорно-рухового апарату, дерматології та багатьох інших. Після купання ви одразу відчуєте омолодження та приплив сил.

Косонь

Європейського рівня оздоровчо-рекреаційний комплекс “Косонь” відкритий у 2012 році. На площі 8 гектарів серед 200-річного дубового гаю розміщені два прісних та два термальних басейни з мінеральною водою, один з яких працює цілий рік. Вода до нього подається з глибини 1190 м і має температуру +41°C. Звідусіль сюди приїжджають, щоб оздоровити опорно-руховий апарат, серцево-судинну, периферичну нервову та міліарну системи.

Відчуйте і ви оздоровлення організму після купання в мінеральних водах Закарпаття.

Тур’я Поляна

Тур’я́ Поля́на — село в Україні, в Закарпатській області, Перечинському районі. Село розташоване на території одноіменного заказника. Населення — 1455 осіб. Село Тур’я Поляна (угор. Turjamezo) знаходиться в Перечинському районі Закарпатської області України. Розташовано біля злиття річок Шипот і Звор, на відстані 27 км. від райцентру і зал. станції Перечин. Сільраді підпорядковано село Полянськая Гута.

Перша письмова згадка про поселення датується 1548 р. У ті далекі часи воно підлягало Невицькій замковій домінії. З назви села виходить, що воно розташоване на лугу-поляні, серед лісів. У 1751 р. згадується дерев’яна Свято-михайлівська церква. Вона мала два дзвони і була прикрашена святими іконами. Нинішня кам’яна церква побудована в 1832 р., стіни її укріплені контрфорсами. Перед церквою стоїть одноярусна каркасна дзвіниця. Особливої уваги заслуговує малий дзвін, відлитий в 1758 р.
Село Тур’я Поляна розкинулося в екологічно чистому районі Карпат, серед незайманої природної краси природи. В околицях села знаходиться гідрологічний пам’ятник, один з красивих водопадів Закарпаття – водопад «Воєводіно», який розташований на території Тур’я-полянського загальнозоологічного державного заповідника (близько 12 тис. га). Тут проживають цінні представники тваринного світу: олені, косулі, дикі кабани, зайці-русаки. Заповідник є і резерватом для розселення мисливської фауни. У цих місцях можна зустріти кота лісового, лелеки чорного – види, занесені в Червону книгу України. Також в довколишніх околицях знаходиться орнітологічний заповідник «Соколині Скелі».Тут знаходиться державний гідрологічний пам’ятник-водоспад та Тур’є-Полянський загальнозоологічний державний заказник. На території заказника мешкають цінні угруповання тваринного світу: оленя, козулі, дикого кабана, зайця-русака. Заказник є і резерватом для розселення мисливської фауни. Тут зустрічаються кіт лісовий, лелека чорний — види, занесені до Червоної книги України. За 12 км від с. Тур’я Поляна на річці Воєводин знаходиться водоспад “Воєводин”. 

AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus