СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Кіммерійці - стародавні кочівники Північного Причорномор'я

e-mail Друк

kimmeeriyci1Кіммерійці — перший народ Східної Європи, самоназву якого не поглинув морок часу. Найдавнішу звістку про них містить безсмертна «Одіссея» (VIII ст. до н. е.): «Зайшло сонце, і вкрила темінь усі шляхи, а корабель наш досягнув меж океану. Там народ і місто людей кіммерійських, оповиті імлою і хмарами; і ніколи промені осяйного сонця не зазирають до них». Цю емоційну оповідь доповнюють свідчення Геродота: «... Країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кіммерійською... Ще й тепер у Скіфії існують кіммерійські фортеці, кіммерійські переправи, є також і країна, що називається Кіммерією, є й так званий Кіммерійський Боспор». З кінця VIII ст. до н. е. згадки про спустошливі напади кіммерійських вершників містять ассирійські, вавилонські та урартські писемні джерела.

Кіммерійці або кіммери (грец. κιμμέριοι) - стародавні кочівники, які жили на території Північного Причорномор'я в X-VII століттях до н. е. Більша частина яких у VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів. Мала частина яких осіла у Північному Причорномор'ї змінивши кочовий образ життя. Остаточно кіммерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострова. В археології дуже мало відомо про кіммерійців північного узбережжя Чорного моря. Їх зв'язують із зрубною культурою, яка витіснила ранішу катакомбну культуру (4000-1200 до н. е.).

ПОХОДЖЕННЯ

Інформація про походження кіммерійців знаходиться в стародавніх Ведах та Іранських клинописах, вважається, що вони були індоєвропейцями. Історики вважають, що мова кіммерійців належала до іранської мовної групи, або принаймні, кіммерійці мали іранський правлячий клас, оскільки відомі з ассирійських джерел імена кіммерійських царів безсумнівно іранського походження. Деякі литовські дослідники висловлюються про кіммерійців, як балтів.

alt

Першим про кіммерійців написав легендарний грецький поет Гомер (VIII ст. до н. е) в "Одіссеї", зокрема в епізоді про шлях Одіссея з острова Ея (XI: 12-19). Міфічні кімерійці мешкали в якійсь таємничій країні, де ніколи не світило сонце. Вони жили під землею, в печерах, з'єднаних підземними переходами, і виходили на поверхню лише ночами. У країні Кімерійців знаходився один з входів в Аїд: саме там Одіссей викликав мертвих і радився з тінню Тіресія. Гомер поміщає Кімерію на крайньому Заході у Океану, в місці, оповитому вічної темрявою. Агріппа, досить непогано знав твори Гомера цитує це згадку:

"Скоро прийшли ми до глибокотікучих вод Океану; 
Там кімеріян сумна область, покрита вічно 
Вологим туманом і млою хмар; ніколи не являють 
Оку людей там обличчя променистого Геліосу, чи землю 
він залишає, сходячи зірками на рясне небо, 
Чи з неба, зірками рясного, сходить, до землі звертаючись; 
Ніч безрадісна там споконвіку оточує живущих."

Кімерійців пов'язують з біблійним Тоґарма, сином Ґомера, онука Ноя. Країну кімерійців - Гамірр - поміщують на північному заході Малої Азії, в Каппадокії. Антична топоніміка пов'язує з кімерійцями території Керченського і Таманського півостровів (Боспор Кімерійський, Кімерік, Кімерійський вал, кімерійські переправи тощо). Однак, зважаючи на ту роль, яку кімерійці відіграли в історії названих країн Малої і Передньої Азії, є підстави гадати, що під кімерійцями слід розглядати могутні об'єднання пастушо-землеробських племен, які населяли степи від Дністра до Дону. Ось як розповідаєтьскнизі пря про Кімерійців у пророка Ісаї (V: 26-29): 

"І ось він (тобто народ кіммерійський) легко та швидко прийде… Не буде у нього ні стомленого, ні знеможеного… Стріли його загострені, й усі луки натягнуті… ревіння його, як ревіння левиці… І зареве він, і схопить здобич, і понесе, і ніхто не забере…"

alt

Вчені говорять про походження кельтів та болгар від кімерійців (кімерії). На це вказують записи у античній «Історії монаха Спиридона» й у «Історії Зографа» (Зографський монастир), кімерійський цар Колед, мав двох синів: Брема та Болга. Після війни зі скитами, частина кімерів переселилася на захід, де Брем захопив західно-європейські землі. Кельти та бритони стали наступниками Брема. Це підтверджується самоназвою кельтського народу валлійці Британії — кімри. Інша частина кімерів на чолі з Болгом, за свідченням цих джерел, переселилися на південь й оселилися на Балканах. Археологічні розкопки виявили столицю Болга Казанлак у центральній Болгарії.

D31Wcb3u8oA

Можливо, з кіммерійцями пов'язані пам'ятки білозірської культури XII — IX ст. до н. е., поширені у степовій зоні Північного Причорномор'я. Етнічна належність білозірців поки що не з'ясована. За однією точкою зору, вони продовжують лінію розвитку фракійських племен, за іншою — іранських. Згодом за їхньою участю сформувалася своєрідна група пам'яток так званого новочеркаського типу, зв'язок яких із кіммерійцями не викликає сумнівів. Що ж до фізичного типу носіїв білозірської культури, то вони характеризувалися високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом (С. Круц, Л. Литвинова та ін.). Це — риси одного з різновидів давньосередземноморського типу.

alt

alt

Отож, походження кімерійців остаточно не з'ясоване. Згрупуємо усі існуючі на сьогодні думки:

• кіммерійці були корінним населенням Північного Причорномор'я;
• кіммерійці прийшли на територію сучасної України з Кавказу;
• кіммерійці прийшли на територію сучасної України з Малої Азії;
• прабатьківщиною кіммерійців було Нижнє Поволжя;
• кіммерійці належать до гето-фракійського етносу;
• кіммерійці належать до кельтського етносу;
• кіммерійці належать до балтів.

КУЛЬТУРА

Вигляд кімерійців донесли до нас грецькі зображення. На малюнках несуться щодуху лихі вершники і рубають ворогів. Вони дуже схожі на козаків - у папахах, в одязі на зразок жупанів, підперезані поясом. Тільки замість шабель у них в руках довгі прямі мечі. Союзи кімерійських племен населяли територію Північного Причорномор'я в кінці ІІ-го тисячоліття до н.е. ще до приходу скіфів.На підставі образотворчого мистецтва сусідніх народів відновлюють одяг кімерійців. Вони носили шкіряні куртки, штани, чоботи і гостроверхі шапки.

alt

Поселення кіммерійців були тимчасовими, в основному – табори, зимівники. Але вони мали свої кузні і ковалів, які виготовляли залізні та сталеві мечі і кинджали, найкращі на той час у Стародавньому Світі. Самі вони метал не добували, користувалися залізом, добутим лісостеповиками або кавказькими племенами. Їхні майстри виготовляли кінські вудила, наконечники стріл, прикраси. Вони мали високий рівень розвитку керамічного виробництва. Особливо гарними були кубки з лощеною поверхнею, прикрашені геометричним орнаментом.

alt 

Кімерійці займалися скотарством, певною мірою і землеробством. Панівне становище серед кімерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. Саме воїнів деякі дослідники вважали кімерійцями часів походів до Малої і Передньої Азії. 

alt

Кімерійці вміли чудово обробляти кістки. Дуже красивими були у них прикраси, зроблені з напівкоштовного каміння. Збереглися до наших днів зроблені кіммерійцями кам’яні могильні плити із зображенням людей.

Кіммерійському мистецтву були притаманні геометричні мотиви: спіралі, кільця, хрестоподібні, прямокутні та ромбоподібні фігури, лунниці, розетки, меандри. Для виготовлення металевих прикрас майстри застосовували різні технічні прийоми: лиття по восковій моделі, ковку, тиснення, різьблення та пайку. Деякі предмети інкрустовані скляними вставками, які посилювали враження декоративної завершеності.

alt

alt

alt

alt

alt

Золоті прикраси кіммерійської доби

Жили кіммерійці патріархальними родами, які складалися з сімей. Поступово у них виділяється військова знать. Цьому у великій мірі сприяли грабіжницькі війни. Їх основною метою було пограбування сусідніх племен і народів.

alt

alt

Кінська упряж, бляшки, наконечники стріл. Бронза, кіммерійці

Археологічні знахідки показують, що кіммерійці мали зв’язки з племенами Приазов’я, Західного Сибіру та Кавказу. Серед виробів мистецтва знаходили жіночі прикраси, оздоблену зброю, кам’яні стели без зображення голови, але з ретельно відображеним кинджалом і сагайдаком зі стрілами.

ВІРА

На побутування в Кімерійців культу Богині-Матері вказують стели із зображенням жінки, які мали культовий характер. Культ Богині-Матері - найхарактерніша риса формування релігійної свідомості багатьох народів. Колисковою всіх релігій була жіноча природа, що запліднювалася й розквітала від контакту з чоловічою природою. Чоловік і жінка започатковували світ, а найбільш виразні атрибути їхньої статі обожнювалися.

Стародавніми релігіями звеличувалася й любов матері як єдиної годувальниці та захисниці дитини. Культ Богині-Матері в кімерійців - це відлуння релігійного культу ранньонеолітичної (дотрипільської) та Трипільської доби. Глиняні жіночі статуетки з підкресленими жіночими прикметами, фалічні зображення, чоловічі фігурки із збільшеними статевими органами, статуетки жінки з дитиною на руках дають уявлення про тогочасний релігійний світогляд, про початки формування ще в тодішню епоху культу Роду і Рожаниць, поширеного в дохристиянських віруваннях східних слов'ян.

Важливу роль в житті Кімерійців грали старійшини, родова аристократія. Кожне князівство було самостійним, іноді вони діяли спільно, іноді воювали між собою. Жерці-старійшини регулювали міжплемінні відносини, виступали суддями у спірних питаннях. Вірування кімерійців зберегли тісний зв'язок з астрономічними спостереженнями, їх головними святилищами залишалися давні арійські «обсерваторії». Неподалік від Артемівська, від їх «промислового» центру, була знайдена «кам'яна баба» з отворами і пазами, орієнтованими на різні точки небесної сфери. Вважають, що ці «баби» були частиною похоронних споруд. 

Тотемом кімерійців був змій, або змія. Але цей тотем був характерний взагалі для всіх індоаріїв, що можна спостерігати навіть в теперішній Індії по характерному обожнюванню змії. Священні змії-нагі понині користуються там нечуваною пошаною і повагою, і є об'єктом релігійного поклоніння. Широко відомі індійські факіри - заклинателі змій. Кімерійців, власне як і деяких скіфів, стародавні автори міфів зображують як людей зі зміями замість ніг - змієногими. У найдавніших пластах слов'янської міфології від кімерійців залишився образ Чорноморського Змія або Горинича (Гор-хор-гар). Існує місто Кімри - в Калінінській області, близько Дубни, Росія. У міфах давньої Еллади відображені жахливі битви Богів-Олімпійців із Змієногими гігантами ("Війна Богів з гігантами"). Цей міфічний сюжет є, мабуть, пам'яттю про ті далекі часи, коли відбувалася зміна культурних стереотипів у предків античних греків, і про боротьбу з індоаріясм-пелазгами.

alt

Кімерійські поховання - це, переважно, могили чоловіків, що цілком відповідають письмовій та образотворчій традиціям. Померлих кочовиків ховали за обрядом інгумації (покладання), зазвичай витягнуто на спині, частіше за все - головою на захід, як правило, у ґрунтових могилах (хоча відомі й випадки поховання на рівні давнього горизонту).

alt

Ольшана. Поховання шляхетного юнака-кіммерійця. Початок VII ст. до н. е.  Реконструкція.

 

Могили за влаштуванням та розмірами різноманітні: прості ґрунтові ями прямокутної чи овальної форми, перекриті зверху деревом, ями з дерев'яним склепом або зрубом всередині, могили з дерев'яною конструкцією у вигляді частоколу або шатроподібної форми. Дерев'яні частини деяких могил мають сліди обпалення, що зв'язане з вогняним ритуалом, який мав місце під час поховання. Цей обряд розповсюдився через антів передався слов'янам і набуває значного поширення в дохристиянські часи на Київщині та Чернігівщині. Також Кімерійці ховали в курганах князів, як у ямної і катакомбної культурах: у підставі встановлювали кромлех з каменів з орнаментами і візерунками, покійних укладали в дерев'яному зрубі, над ним насипали шатер землі, облицьований дерев'яними плахами. Висота курганів досягала 15 м, а вершини вінчали схематичні кам'яні фігури. На них зображались обличчя, руки, іноді вони тримали атрибути влади: жезл, булаву, сокиру. Зазвичай фігури представляють чоловіків, але зустрічаються і зображення жінок. Очевидно, це були їхні правительки-дружини. Над своїми похованнями часто ставили кам'яні стели. 


Поділитись у соц. мережах:
e-max.it: your social media marketing partner
 

Підписатись 
на публікації проекту: