Слов'янський календар - питання досить гостре. Історики та етнографи, на сьогодні, використовують для його реконструкції ритуальні посудини, знайдені Вікентієм Хвойкою, які належали представникам Черняхівської культури (III-IV століття н.е.). Окремі археологи співвідносять її з полянами, які проживали в районі сучасної Київщини. Тож беручи за основу історичні джерела та археологічні факти, спробуємо дослідити це питання й відповісти на деякі запитання по слов'янському календарю.
Коли наші предки насправді святкували новий рік?
Що таке Новоліття?
Літочислення слов'ян
Здивуємо, але у слов'ян взагалі такого поняття як "новий рік", та ще й 1 січня не існувало. Якщо мова йде про кінець і початок нового календарного року, або вірніше календарного кола - то воно починалося в березні, з початком сільськогосподарського циклу, коли остаточно прокидалася природа. Наш предок був землеробом і в березні для нього починалися польові роботи. Природа активно пробуджувалася у цей момент й люди відзначали цю подію як початок Нового Літа, або по-іншому - Новоліття. Роки тоді рахувалися Літами. Тому-то давніми літописцями історичні події велися від "літа такого-то року". Звідси, також походження слів: "літо-пис", "літо-писець", "літо-числення". Щоправда, за часів християнства Новоліття змістили і почали святкувати не з приходом весни, а за візантійським стилем - у вересні (1 вересня).
Календар Місяцеслов 1700 року. Рік починався з вересня, а січень 5-й по ліку.
У 1700 році усе різко змінюється - Петро I видає указ про скасування старого календаря і вводить в обіг новий західноєвропейський календар від Різдва Христового. Причому, він робить одну не просту річ - переносить святкування Різдва з канонічного 25 грудня на 1 січня. Ця дата закріпилася і до тепер, та святкується як початок "нового року".
Більше того, Петро І обнулив літочислення слов'ян, оголосивши 1700 рік початком, тим самим відібравши у нас майже 7000 років! Відлік у даному випадку ведеться від першої хліборобсько-землеробської цивілізації на наших теренах - Трипільської культури. До прикладу, в Ізраїлі зараз ~5777 рік, а у нас тільки 2019-й. Якби не злочин Петра І, ми б святкували зараз 7527 рік. Власне, в одній з книг допетрівської реформи знаходимо напис "В літо 7156 го":
І навіть згодом це літочислення ще продовжує зберігатись - у пам'ятній книжці Київської губернії знаходимо повідомлення:
«Хронологический указатель на 1894 год
От Рождества Христова -1894 г.,
От Сотворения Мира – 7402 г.» і так далі.
Поступово пішла заміна дат календаря, наприклад:
- День Бога Велеса був замінений Днем Св. Власія;
- День Бога Купайла став днем Іоанна Хрестителя, або як його називали в народі Івана Купала;
- День Бога Перуна замінили Днем Пророка Св. Іллі;
- .. і т.д.
Цікаво знати: Більшість етнічних вірувань світу починають своє літочислення з приходом весни і початком землеробських робіт. Наприклад, перси Ірану починають новий рік (Навруз) у березні. Давні шумери та єгиптяни починали новий цикл у День Весняного Рівнодення. В Індії досі початок нового року відзначають 22 березня. За Китайським календарем теж відзначають новий рік саме як початок землеробних, засівних робіт.
Щодо астрономічної прив'язки, то святкування Нового Року 1 січня теж є необгрунтованим. Адже Зимове Сонцестояння припадає саме на 21-25 грудня - у цей момент нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця досягає найбільшого значення. Як казали наші предки, "Сонце повертає на весну". Висота Сонця над горизонтом у момент зимового сонцестояння мінімальна серед верхніх кульмінацій. Відповідно, День зимового сонцестояння - найкоротший на рік, а ніч - найдовша. Цю точку називали Зимовим Сонцестоянням (Коляда, Різдво), але не "Новим роком". Усього в слов'янському календарі сонцестоянь налічувало чотири:
-
Зимове Сонцестояння - 21-25 грудня
-
Літнє Сонцестояння - 21-25 червня
-
Осіннє Рівнодення - 21-25 вересня
-
Весняне Рівнодення - 20-25 березня
З яких циклів складався слов'янський календар?
На основі археологічних даних, зокрема розкопок проведених Вікентієм Хвойкою 1899 року у селах Ромашки (Київська обл.) та Лепесівка (Хмельницька обл.), було реконструйовано давньослов'янський каледар та визначено, що 1 місяць у наших предків тривав близько 25-28 днів. В основі календаря лежав сонячно-місячний цикл. Як вже зазначалося вище, календар належав черняхівським племенам, які імовірно прийняли участь в етногенезі полян.
Ритуальна посудина та глечик-календар із села Лепесівка.
Ритуальний глечик із села Ромашки (IV ст), Київська обл. На Ромашкінському календарі позначений період аграрних робіт з кінця травня по серпень, відзначені свята Купала (ніч з 23 на 24 червня) і Перуна (12 і 20 липня), а також «русалії» і період жнив.
Черняхівська ваза-календар. Ритуальна посудина із с. Лепесівка, Київська обл.
Реконструкція черняхівців за Зінаїдою Васіною
Антропологічна реконструкція черняхівців за Герасимовим.
На підставі досліджень ритуальних посудин з Ромашки (Ромашківський календар) та Лепесівка, науковці дійшли певних висновків щодо системи літочислення черняхівців:
- кількість основних дат у році: 4
- кількість місяців: 12 місяців (12 місячна календарна система)
- тривалість 1 місяця: 30 днів (в середньому, за Рибаковим)
- кількість тижнів в 1 місяці: 4
- кількість днів в 1 тижні: 7 (седмиця)
- кількість днів у році: 360 діб (в середньому)
- кількість пор року: 3 - Весна, Осінь, Зима. Ці три сезони об'єднані в один сонячний цикл під назвою - Літо.
Цікаво, що подібну систему мав і давній палеолітичний календар-органайзер, зафіксований на Мізинських браслетах:
Карпатські астрономічні палеобсерваторії
Важливі дані щодо давньослов'янського календаря подають астрономічні палеобсерваторії в Карпатах. Скелі слугували своєрідною дошкою-лічницею для давніх народів. На них закарбовували астрономічні цикли та планували господарські сезони. Ще у III-IV тисячолітті до нашої ери люди вміли вираховувати Рівнодення і Сонцестояння, були спостережливими до небесних явищ і винахідливими.
Цікавою з погляду на це, є Урицькі скелі у Львівської області (фортеця "Тустань"), зокрема велика стіна-крило з вибитими на ній 12-ма знаками, кожен з яких має вигляд трьох концентричних фігур. Зображення розташовані на обмеженій поверхні скель і звернені до сходу Сонця. З огляду на їх кількість вважаємо, що вони символізують 12 місяців року. Цікаво, що така кількість була присутня і на ритуальній часі з Лепесівки IV ст. до н.е., яку досліджував археолог Б. Рибаков.
Уріцький петрогліфічний комплекс. Стіна-лічниця. Астрономічна палеобсерваторія. Доба фракійського Гальштату - Біла Хорватія.
Подібні "лічниці" також збереглись на камені Дірявець, який знаходить в селі Стільсько - імовірній столиці білих хорватів:
Солярні заглибини, палеоастрономічне святилище у селі Стільсько, Львівська обл.
Палеоастрономічна рахівниця "Дірявець". Біля округлого каменя нижче, ймовірно, проводили обряди та ініціації, так-званий камінь-жертовник в селі Стільсько
Астрономічна палеобсерваторія у с.Стільсько, Львівської обл. Вигляд з правого фронту.
Назви місяців у слов'ян
Назви місяців в слов'янському календарі підтверджують його землеробське, сільськогосподарське призначення, вони фіксували різні проявлення природи:
Також, зазначимо, що у слов'ян не було жодних ер (ера Водолія, Перуна і т.д.) нав'язаних різномагітними неоязичницькими сектами, наприклад інглінгами. Як вже казали, усе було набагато практичніше та пов'язано в основному з працею на землі, а також циклами природи.
Які обряди проводили на початку нового року?
Власне, до цих обрядів входив так-званий період зимових святок і святок приходу весни. Коли люди готувалися до початку господарського року - задобрювали вищі сили, вшановували різні сили і стихії, божества - спрямовані на добробут, урожайність в майбутньому році.
- Колядування, віншування, засівання, щедрування. Давній обряд, який проводили наші предки, щоб збільшити врожай у наступному році. Посівали молоді хлопці і чоловіки, що досі вважається хорошим тоном і щасливою прикметою.
- Святвечір. Братчина, де за столом збирається увесь рід. Ритуально-обрядова сцена. Досі у гуцулів Карпат зберігся давній праслов'янський звичай, за яким на Святвечір запрошувалися всі представники родини. А також перед тим як сідати за стіл господар виходить на двір, бере миску, кладе у неї по дещиці всіх страв, зазвичай їх 12 (12 полінами розпалює піч), і закликає усіх злих духів на вечерю, погрожуючи їм, якщо вони не прийдуть, то щоб цілий рік 12 місяців не турбували його. Він звертається на всі чотири сторони світу, обличчям стаючи до Місяця. У цей день він не має права нікуди зі свого обійстя йти. Закликає 3 рази.
- Ритуали переодягання в міфічних істот та тварин - рядження, що мали землеробське, сільськогосподарське значення, закликання усього світлого та відлякування лихого, переодягання в маски тварин: кози, ведмедя, лисиці, вовка та ін. До цих обрядів входять: обряд Маланка, водіння кози. Комоєдиця - одна із назв Масляної, переодягання у Ведмедя та святкування перемоги над темрявою.
- Обряд колеса-Сварги. Крутили колесо по снігу, що являло собою рух Сонця-світила, рух на весну, прихід літа-тепла (літепло).
- Різні парубочі ігри, кулачні бої, що символювали живу, плодотворну юнацьку силу, енергетику землі, яка мала пришвидшити прихід Весни та символізувала заРОДження.
- Випікання короваїв у вигляді Сонця, млинці. Та сама Масляниця - як свято приходу весни. Випікання тістечок-пташок що символізували весну.
Список використаної літератури:
- Ковальчук Я. Свята на Україні у звичаях та забобонах (1930)
- Микола Бандрівський. Сварожі лики (1992)
- Рибаков Б. А. Язичництво давніх слов'ян (1981)
- Рибаков Б.А. Календарь IV в., из земли полян // СА.- 1962.- № 4.- С.53, 69-70.
- Рибакок Б.А. Декоративно-прикладное искусство Руси (1971)
- С.Килимник. Український рік у народних звичаях (1994)
- Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу (1992)
- В.Скуратівський. Місяцелік (1993)
- В.Скуратівський. Дідух: свята українського народу (1995)
- Некрылова А. Ф. Круглый год. Русский земледельческий календарь (1991)
- Рыженков Г. Д. Народный месяцеслов: пословицы, поговорки, приметы, присловья о временах года и о погоде (1991)
- Толстая С. М. Полесский народный календарь (2005)
- Яроцький Я.В. Некоторые памятники близ с. Лепесовки Кременецкого уезда // ИЛК.- № 29.- 1909.
- Тихонова М.А. Раскопки поселения у с. Лепесовки // Доклады и сообщения археологов СССР на III международном конгрессе…- М., 1966.
- Тиханова М.А. Гончарные печи на поселении у с.Лепесовка. – Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1973 г.
© Портал SPADOK.ORG.UA
