Ґрегіт — гора в Українських Карпатах, належить до масиву Покутсько-Буковинських Карпат (Запрутські Горгани), розташована у межах Косівського району Івано-Франківської області, на південний захід від села Шепіт. З верхів'я Ґрегота (1 472 м) видно Говерлу і усі вершини та хребти, що обрамляють найбільше на Прикарпатті село Космач Косівського району (84,3 кв. км).
На південний захід розташована найвища гора Покутсько-Буковинських Карпат — Ротило (1483 м), на південь — гора Габорянська (1444 м). Вершина Ґреготу незаліснена, схили стрімкі (особливо східні), характерезується ямненськими пісковиками і кам’яними розсипами (“кам’яні річки”), порослі мхами і лісом. Вони в народі звуться «ґреготи», в зв’язку з чим гора й отримала таку назву.
А запитай нині по горах у лемка, гуцула або бойка, що ж воно, се слово, означає, то не кожен тобі з сущих і розтлумачить. Не кажучи вже про вишколених осіб гуманітаріїв і письмаків укрсучліту, уродженців тих країв. Нині модні інші слова. Драйвові, як пластикові вікна в нямишів у долині...
Уперше слово «ґрехіт» зустрічається у вітчизняному красному письменстві власне в творчості попа за фахом і поета за покликанням – Маркіяна Шашкевича, який один з перших на західноукраїнських землях яко мислитель засумнівався у праведності християнства:
Городища де бували –
Днесь могили ся звели,
Богів храми де стояли –
Ґрехіт мохи поросли.
І власне на горі Ґрехіт, відчув своє покликання Володимир Шаян:
«Датою мого духовного прозріння уважаю 1934 рік, коли постала ідея відродження староукраїнської віри. Перед тим було переживання на горі Ґрехіт у Карпатах на Гуцульщині. Це місце я вважаю святим для себе і безконечно вертаю до цього переживання як одного з вибухів святости, визначеному в моїх творах. Я провів ніч у простій колибі в товаристві молодих гуцулів. І там на Гуцульщині я побачив нове обличчя фольклору. Але ідея відродження староукраїнської віри пізніше здобула своє ширше примінення як ідея «пан-арійського ренесансу. ...В 1934 році я вирішив у трьох ночах духової боротьби відновити старинну українську Віру не тільки як поезію, але як живу і творчу релігію».
Обстеження гори Ґрегіт на південно-західній околиці села Космач, Миколою Кугутяком, дало змогу виявити великі рукотворні чашоподібні заглибини на каменях.
На вершині гори Ґрегіт з боку села Шепота чимало нагромаджень великих і малих каменів, найбільший і найвищий з них має назву Камінь Довбуша. Його вершина має підправлену округлу форму. На східній, стрімко похилій важкодоступній стороні Каменя Довбуша видовбано дві округлі жертовні «чаші» діаметром понад 30 см, завглибшки до 20-ти см, заповнені водою. На відстані трьох метрів розташована третя жертовна «чаша» діаметром 20 см, завглибшки 10 см.
На південній стороні каменя є так зване крісло Довбуша – еліпсоподібне утворення завширшки 70 см і завглибшки 60 см. Поруч продряпано кілька рівнораменних хрестів.
Неподалік на каменях виявлено 7 менших чашоподібних виїмок діаметром від 7-ми до 15-ти см завглибшки 5-8 см. На рівній поверхні одного з каменів трапецієподібної форми видовбано наскрізний п’ятисантиметровий отвір.
За кілометр від пам’ятки на великому камені виявлено хрест і надпис польською мовою: Stupnicki Petr. Paroch Brustur 1830.
Хрест вибито на затертому рельєфному зображенні, що нагадує змію. Ще два хрести продряпано на каменях Ґрегота з боку села Шепіт.
Виявлені на каменях хрести свідчать про те, що гору свого часу освячували християнські священики. На її сакральний характер у дохристиянський період вказують камені з рукотворними «чашами» на камені Довбуша і біля нього.
Густо вкритий Ґгрегіт і опришківськими стежками. Мав колибу тут у хащах легендарний закарпатський опришок Ілько Липей. Жив собі, як удома. Місцеві мешканці також розповідають, що саме з покутського Космача несли на топірцях вірні товариші свого славного отамана Довбуша на високу гору Ґрегіт...
За іншою легендою, коли князь Володимир подивився з гори Рунок на Ґрегіт то сказав, що це ніби дитина тулиться до батька і матері. Здалеку Ґрегіт нагадує тризуб.
Неможливо обминути флору масиву. У складі флористичних комплексів виявлено цілий ряд видів, занесених до Червоної книги України. Це коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, плаун колючий, баранець звичайний, ліля лісова, арніка гірська, астранція велика.
Лісові площі заказника Ґрегіт належать Космацькому лісництву Кутського держлісгоспу і займають декілька лісових кварталів, загальною площею близько 300 га.
Автор: за матеріалами Ярослава Ороса.
© Портал SPADOK.ORG.UA
