Четвер
28 бер., 2024
     

Ukrainian English

Гінцівська палеолітична стоянка

Рейтинг 3.4 з 5. Голосів: 12

історія України

Гінцівська стоянка (пізньопалеолітична, 15–13 тисяч років тому) – перша пам’ятка доби палеоліту, що стала відомою на Україні. Розташована між селами Духове і Гінці Лубенського району, на правому березі річки Удаю.

Гінцівська стоянка була першою дослідженою в Східній Європі пам’яткою палеоліту. Стоянка була виявлена у 1871 році, розкопки почали вестися в 1873 р. лубенським археологом і педагогом Ф.І.Камінським. У ХХ ст. Гінцівську стоянку вивчали Р.І,Гельвіг, В.М.Щербаківський, І.Ф.Левицький, В.Я.Сергін. Розкопане у 1914 – 1916 рр. В.М.Щербаківським житло вперше в Україні було законсервовано за ініціативою Полтавського губернського земства. З 1993 р. дослідження в Гінцях ведуться міжнародною українсько-французькою експедицією під керівництвом Л.А.Яковлєвої й Ф.Джинджана.

Досліджена площа пам’ятки становить більше 4000 кв. м. Ділянки культурних нашарувань залягають на глибині 2,2 – 4,0 м. від сучасної поверхні. Тут розкопано залишки кількох житлово-господарських комплексів, які складалися із житла, господарських ям, маленьких та великих вогнищ. Розкопки відтворювали вигляд найдавнішого на Полтавщині житла мисливців на мамонтів.

Житло мало округлу форму, зовнішній діаметр його становив близько 5,7 м, внутрішній – до 3,5 м. По зовнішньому контуру було розташовано 28 черепів мамонта, вритих носовими частинами вниз. Внутрішній простір залишків житла був заповнений бивнями, а також лопатками і тазовими кістками мамонтів, що обвалилися зі стін та покрівлі. Посередині знаходилося наземне вогнище, а на підлозі – чотири ямки. Житло оточували сім великих господарських ям, заповнених кістками тварин: мамонта, ведмедя, песця, зайця, байбака, вовка.

Зона за межами житла, на відкритому просторі, була місцем викидів попелу з вогнищ, а також крем’яних виробів – відходів від виробництва і поламаних знарядь. Загалом на стоянці зібрано близько 3 тис. крем’яних та кістяних виробів. Серед знахідок є унікальні речі: молот із рогу північного оленя, так званий «жест начальника» (чи жіноча шпилька з круглим отвором), підвіска у вигляді фрагмента ведмежої щелепи з іклом. Особливо цінною знахідкою є уламок ікла молодого мамонта, прикрашений своєрідними нарізками, в яких дослідники вбачають найдавніший місячний календар.

Пояснення прокресленого малюнка з Гінців американським дослідником, доктором Олександром Маршаком (1964 р.)
Зображення зберігає частину контура досить правильно прокресленого овалу. Від контура, перпендикулярно до нього, відходять почережно короткі й більш довгі прямі нарізки. В одній із груп[їх] всього 28 коротких і продовжених насічок. При цьому продовженими  виявляються  1, 2, 15 і 28-ма насічки. В другій групі відповідно подовжені 1, 7, 9, 13, 17, 19, 25 і 29-та насічки, а в третій – 1, 6, 11, 15, 20, 25 і 30-та… Частота появи довших насічок співпадає з періодичністю чергування фаз Місяця. Адже після молодика через 5 діб настає перша його фаза, ще через 8 діб – друга, що завершується повним місяцем. Пізніше 7 діб Місяць меншає до третьої фази, котра також триває 7 діб. Близько двох діб триває період молодого Місяця, після якого  цикл повторюється. Всього місячний цикл охоплює 29 діб.

На початку XX століття М. І. Криштафович провів геологічні дослідження стоянки. У 1904–1906 внаслідок безсистемного розкопування значної частини стоянки, її було фактично знищено.

У 1914–1915 археолог Щербаківський Вадим Михайлович організував масштабні і по-справжньому науково-комплексні дослідження стоянки. Під час досліджень він знайшов унікальний археологічний об'єкт — житло з кісток мамонта. Після вивчення житло було засипане землею. У розкопках Щербаківському допомагав археолог Городцов Василь Олексійович. Гінцівську стоянку під час цих досліджень відвідували геологи — академіки Вернадський В. І., Павлов О. П., професор Мірчник Г. Ф., палеонтолог, академік Павлова М. В.. У своїх дослідженнях Вовк Ф. К. використовував матеріали розкопок.

Деякі дослідження проводилися у 1919 році.

Нові комплексні розкопки були проведені 1935 під керівництвом Левицького І. Ф., участь брали також Брюсов А. Я. і Підоплічко І. Г.. Дослідження мало на меті пошук і реконструкцію житлових комплексів. Було розкрите, виміряне, замальоване та знову засипане житло знайдене Щербаківським В. М. У результаті розкопок було виявлено 5 культурних шарів і запропонована теорія про знаходження багатьох різночасових стоянок.

У 1952 під час невеликих розкопок, що проводилися співробітниками Лубенського музею, були виявлені кістки мамонта.

Протягом 1977–1980 на стоянці проводили розкопки московські археологи під керівництвом Сергіна В. Я. Було розібрано житло та ями з кістками мамонта та інших тварин, складені плани кісткових залишків житла. Також виявлено дві нові концентрації культурних залишків.

Чергові розкопки проводяться з 1992 під керівництвом Яковлевої Л. А. з метою уточнення її датування, вивчення детальної стратиграфії стоянки. У 1993–1994 брали участь у дослідженнях французькі вчені Ф. Джінджан, Е. Дескро, В. Дюжарден. Було знайдено залишки найбільшого житла з черепів та кісток мамонтів різного віку діаметром сім метрів.

Розкопки мають закритий тип, проводяться під надійним захистом першого в Україні переносного ангару, конструкція якого відповідає всім міжнародним нормам і широко використовується при сучасних розкопках в Західній Європі.

- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber