Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф Володимир Шухевич. Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. У 1902 році вийшов друком третій том його праці "Гуцульщина", в якому було докладно описане це дійство. Наші кореспонденти мали нагоду переконатися, що відтоді церемонія не дуже змінилася. "Весьилє" — це карнавал, тривале свято радості й любові, яку особливий карпатський народ гуцули щедро дарує усім.
Село Черемошна лежить на межі Прикарпаття та Буковини. Ріка Чорний Черемош ділить його навпіл. Колись тут проходив кордон між австро-угорською Галіцією і Румунією. Тепер українсько-румунський кордон відсунувся на південь. До найближчого райцентру, а це Верховина, — 35 кілометрів. Наше весілля відбувається у присілку Черемошни. Свинський Потік, позначений на картах як Лучок, лежить посеред гір на відстані п’ятьох кілометрів від села. Тут мешкає родина молодого. Знайомтесь: Анничка і Михайло Фучукові одружують сина Володимира, старшого із трьох своїх дітей. Він — майбутній священик. Батьки цим дуже пишаються.
Головним ритуалом гуцульського весілля є "вінченє" — церковний шлюб. Колись уся церемонія поєднання закоханих — від сватання до отримання віна (приданого) тривала більше місяця. Тепер — від трьох до п’яти днів. За давньою традицією, свято влаштовують посеред тижня (в неділю гріх вінчатися). "Весілля осібно провадять у молодого, осібно — в молодої. А потім їх зводят докупи", — пояснює головний спеціаліст з обрядів місцевого РАГСу Марія Бажура.
День перший. Вівторок
День другий. Середа
Навіть в офіціоз гуцули примудряються привнести автентику. Василина і Володимир приїжджають до "розпису" кожен у своєму авті. Їх зустрічають музиканти. Хвилин десять наречені "зближают си" — крок за кроком повільно підходять один до одного. Обрядовець із короваєм на рушничку запрошує всіх до зали. Клятву любові й вірності молоді вимовляють тремтячими голосами. Батьки не стримують сліз, коли діти звертаються до них зі словами подяки. Пані Марія бадьоро перериває розчулені схлипування:
Середа: вечір, ніч
Гуцули зазвичай влаштовують гостину не за кількістю людей, а за числом домів. Тутешня гостина — на 100 хат, накрито на 300 чоловік. За столи сідають у певному порядку: спочатку батьки "заводять" молодого, за ним ідуть "матки" (найближчі родичі-жінки), дружби і всі решта. Перебігом весілля керує "шинкар" – він є тамадою, розпорядником і барменом водночас. Перші три години з-за столу не виходять. За цей час подають усі страви, виголошують усі вітання. Паузи заповнює "береза" — скрипаль на ходу складає співанки:
День третій. Четвер
Головна прикраса весільної зачіски — "чільце". Невелика корона зроблена з дрібненьких бляшок різної форми і кольору, що підвішені за кільця до основи. Квітки, зірочки та ромбики тріпотять і дзвенять від найменшого поруху голови. Краса-а!
"Чільце" прив’язують дванадцятьма "волочками" (стрічками), кінці яких випускають до середини спини. В них уплітають дощик і "висячки" — китиці. Зверху викладають "пасочки" — яскраві смужки, вишиті бісером. Просто на коси нашивають великі квітки. Прикраси, які Васюті доведеться носити на голові майже добу, важать понад два кілограми. Помітно, що через це її постава стає особливо гордовитою.
Молода підводиться зі стільця, щоб одягти "кожух" (кептар) і "дар" — вишиту перемітку, яка відіграє роль шалика. "То є свідченнє багатства, — пояснює "вбиральниця". — Бо молоду так мотають, аби була, як писаночка!". Весь гуцульський весільний одяг символізує заможність молодої. Коштує така "вбиря" недешево: півтори тисячі плюс ще 300 гривень за зачіску.
А за спиною молодої розігрується вистава. Дружки кумедно штовхаються, намагаючись сісти на її місце. Скрипаль підливає оливи у вогонь:
Співай-співай співаночки,
Тим часом "виводять молоду" — гості беруться за руки, утворюють живий ланцюжок, обходять столи і прямують до виходу. Попереду — "батько" (хресний) із "деревцем". Процесія проходить попід калачі, які на знак благословення у дверях тримають мама й тато молодої. Тепер — "данець". Молода в колі з дружками танцює "гуцулку". Нарешті всі виходять надвір. По конях! На Черемошну!
Четвер: вечір, ніч
Першими молоду помітили музиканти:
До церкви Влодко і Васюта вирушають на конях. Десята година вечора. Гори, темрява. Перевзуваємося в гумові чоботи, озброюємося ліхтарями і йдемо до храму пішки вздовж ріки. Стежка перестрибує з берега на берег — 14 разів переходимо річку вбрід. Через півтори години вибираємося зі Свинського Потоку на вулиці Черемошни. Перед вівтарем молодята стають за півгодини до півночі. Сталося!
З церкви їдуть у дім дружини. У Верховині "весьилє" триватиме до ранку. Попереду ще: купівля молодої; "пропій", коли молодий обдаровує молоду, а дружки — дружбів; "повниця", коли гості грошима вітають подружжя. Чоловік має "розвити" дружину — зняти стрічки і чільце, розплести коси. З першими півнями ті з гостей, що ще залишились на ногах, проводять молоду пару "на спаннє". Дружби їх роззують, аби дістати з постолів спеціально сховані туди гроші. Це — їхня винагорода за "служіння".
Гадаєте, що це завершення весілля? Не зараз! Молоді ще повинні відвезти "деревце" туди, де будуть жити, і почепити його на солодку яблуньку. Такий обряд заповідає злагоду в сім’ї та добробут. А потім:
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"