English German Polish Spanish
Головна♦ Етнографія♦ Гуцульщина ➤ Озеро Несамовите - там, де народжується град

Озеро Несамовите - там, де народжується град

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

Untitle4554242424424225d-478Багатьом відомо, що крім найбільшого і найпопулярнішого Синевірського озера, в Карпатах є чимало невеликих, досить цікавих «захмарних» озер — реліктів давнього зледеніння. Всі вони знаходяться на висотах від 1450 до 1800 метрів. Жителі гір називають їх «морські очі». Пастухи, що випасають свої отари на полонинах Чорногори, Свидовця, Рахівського гірського масиву розповідають легенди про загибель худоби в безоднях цих озер, про страшні грози від кинутого у воду каменя…

Озеро Несамовите розташоване у великому карі (льодовиковий цирк, впадина) на північно-східних схилахгори Туркул, на висоті 1750 метрів. Злегка зігнута ванна повторює обрис крутого південно-східного схилу. Довжина озера 88 метрів, ширина — 45, площа 3 тис. кв. метрів. Південний берег кам’янистий: на нього осипаються продукти розпаду скельного схилу. Морена (шар породи, яку зібрав на своєму шляху льодовик) вздовж протилежного берега вкрита субальпійськими травами, тут ростуть гірська сосна, жереп і ялівець. Від цього берега Несамовите в останні роки інтенсивно заростає осокою — люди часто залишають на березі або кидають у воду сміття, що сприяє росту водяних рослин.

З південного боку дно вкрите великими пласкими валунами, а з північного перекривається сірим ілистим ґрунтом. Глибина озера по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Поверхневого стоку Несамовите не має, однак нижче моренного валу витікає декілька струмків. Живиться озеро дощами й талим снігом.  Для гуцулів воно стало сакральним місцем, «де народжується град». Підтвердження тому — стара легенда. Жителі навколишніх сіл кажуть, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з’являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить — там відлупуються від скель великі шматки льоду. Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв’язують торби — там гатить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають поповнення…

4296415 359e64d

Тільки жителі Бистреця, Дземброні, Зеленого та інших причорногірських сіл знають, яку шкоду їхнім невеличким присадибам приносить влітку град, що його народжує Чорногора. І тому ніхто з них в так звані громові свята не візьметься ні до якої, навіть домашньої, роботи. Та з гордістю вихваляються, що у тих, хто істинно вірить у бога, святкує у всі великі й малі свята і шанобливо ставиться до громовиць, — шкоди стихія не наробила ніякої. І не дай Боже комусь хизуватися перед тутешніми жителями, що пробував кидати камінь у Несамовите. За то гуцули по голівці не погладять.

А з озером так є: дуже часто в обідню спеку, коли на небі ані хмарки, через якихось 20-30 хвилин погода збіситься і така гроза з вітром насунеться, що не знаєш, чи ще доведеться побачити білий світ чи ні. Гуцули кажуть на це — шарга. То і вітер ураганний з холодним дощем та мокрим снігом, і град, і грім, і блискавка. Не позаздриш туристу, який потрапить у таке на Чорногірських верхах…

3197329 large

Звідки ж така цікава назва у озера? А було то вже давненько. Повертався з Мадярщини з торгів додому якийсь гуцул з Жаб’я. Застала його ніч в горах біля озера. Прив’язав він свого коня до смереки. А сам розклав вогнище, взяв кітлик і пішов до озера набрати чистої води. Лише зачерпнув раз і чує, що якийсь гуркіт зчинився. Глянув: а на протилежному березі панок їде у гарній бричці, запряженій двома породистими скакунами. Під’їхав до нього і питає:

- Що ви тут шукаєте так пізно?

- Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо важко в темряві горами додому добиратися.

- Та що ви будете тут під корчем мерзнути? Я недалеко тут живу, то й вас добре прийму.

Сіли вони в карету й поїхали прямо в озеро. Вода в ньому розступилася і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи та музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл. А він вгинається від різних заморських наїдків та напитків. Як лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Але на подвір’ї замку хтось не вгавав і щось робив. Гуцул виглянув у вікно і побачив купу людей, яка заготовляла з водяної поверхні озера лід.

- Що то ви собі за таке заняття знайшли серед літа? - дивується гуцул.

- Це душі померлих грішників заготовляють град, - розтлумачує панок. - Коли вони ще жили, то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені служитимуть.

Зрозумів гуцул, що і він може вскочити в халепу. Перехрестився. Завирувало від того озеро, вдарило льодяними хвилями об береги і викинуло геть на скалу гостя. Коли він опам’ятався від страху, скочив на свого вороного і чимдуж полетів від небезпечного місця. А озеро, з того часу, всі називають Несамовитим - за глибинні несамовиті таємниці, що криються у його глибинах.

Ксенія РУССА

Теги:     Карпати      Чорногора      озеро      Несамовите      гуцули      легенди      повір'я      громовиці      льодовик      погода      буря      Бистреця      Дземброня      Зелене      град      подорожі      мандрівки      морські очі      гора Туркул
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus