П'ятниця
29 бер., 2024
     

Ukrainian English

Готи і Праукраїна: докирилична писемність і цивілізаційні шляхи

Рейтинг 4.3 з 5. Голосів: 7

історія України

Мало хто знає про те, що благодатна і оспівана готами земля, королівство "Ойум", знаходилося колись в Північному Причорномор'ї - скіфській домівці. На жаль, за радянських часів тема Готського королівства була під негласною забороною, оскільки готи - німці, і цією темою дуже цікавилися в свій час гітлерівці. З тієї ж самої причини ця тема не вітається офіційною наукою України і сьогодні: виходить що готи, тобто, прото-німці, господарювали тут раніше. Але не все так однобоко. Хто ж такі готи і чому вони жили в Причорномор'ї та чи мали зв'язок з нашими прапращурами скіфами та сарматами? Про це спробуємо дізнатися у нашій статті. Ми спробуємо знайти історичні корені готів на нашій землі.

Писемні джерела

Ф. Браун передбачає, що назва Ойум - є похідним від готського слова Aujom, «водна країна» [Braun, p. 245]. Однак Л.Шмідт запропонував інше пояснення назви. Він порівнює «Ойум» з німецьким Aue, що означає «луг», «поле» [Schmidt, p. 199]. Назва «Ойум» може таким чином означати «степова країна». 

goty-chernyahivci

Першим свідченням готів на території Праукраїни стає праця історіографа VI ст. Йо́рдана - "Getica" (De origine actibusque Getarum), котра розповідає про походження і діяння готів. Рукопис цінний тим, що автор черпав інформацію не тільки з фактів, але й з давніх легенд, епосів та переказів, користувався джерелами, які до нас не дійшли, а саме «Візантійською історією і діяннями Аттіли» і готською історією Кассіодора.

"Ми читали, що перше розселення готів було в Скіфській землі, близько Меотійського болота; друге - в Мізії, Фракії і Дакії, третє - на Понтійському морі, знову в Скіфії; однак ми ніде не виявили записів тих їх байок, в яких йдеться про те, що вони були звернені в рабство в Бретані і або на якомусь з островів, а потім звільнені кимось ціною одного коня.

Але, звичайно, якщо хто-небудь сказав би, що вони з'явилися на нашій землі інакше, ніж ми про це розповіли, то він виявиться в деякому протиріччі з нами; бо ми більше вірні прочитаного, ніж старечим вигадкам.

...

І ось, коли готи жили там, кинувся на них війною Весозіс, цар єгипетський; у готів був тоді королем - Танаузіс (С.П. - в історії відомий, як цар скіфів). На річці Фазіс, звідки прибувають фазійські птиці для бенкетів владик в усьому світі, Танаузіс, готський король, зустрівся з Весозісом, царем єгипетським, і, жорстоко його вражаючи, переслідував до Єгипту; якби не стало на заваді непроходима річка Ніл і зміцнення, які Весозіс наказав колись спорудити для себе через набігів ефіопів, то Танаузіс прикінчив би його там же, в його країні. Коли ж він, не маючи ніякої можливості завдати йому поразки там, повертався назад, то підкорив  собі мало не всю Азію, примусивши підкорених платити данину мідян, які тоді були дорогим йому другом. Багато переможців з його війська, оглянувши підлеглі провінції у їх могутній родючості, покинули бойові загони свого племені і за власним бажанням оселилися в різних областях Азії. Помпей Трог каже, що від їхнього імені і роду з'явилося покоління парфян. Тому-то і до цього дня їх називають на скіфській мові втікачами, тобто парфяеами. Вони, відповідно своєму походженню, є єдиними стрілками серед племен майже всієї Азії і відважних воїнів. Готського ж того короля Танаузіса після його смерті вони стали почитати в числі богів свого племені.

Ключова фраза у цьому повідомленні: "..перше розселення готів було в скіфській землі". Саме Скіфську землю історик вважав Прабатьківщиною готів. А що ж вважає офіційна історія? Офіційна історична версія стверджує, що готи прийшли у Причорномор'я, внаслідок Великого переселення народів з Півночі на Південь, подолавши шлях від Скандинавії до Балтійського моря, а звідти вже до берегів Сарматського моря (Чорне море), по торговому шляху "із Варягів у Греки". Згодом готи були витіснені з Причорномор'я гунами, а частина їх повернулася в Скандинавію.

Готи міграція з Причорномор'я на БатьківщинуЦя карта з книги Mallory, J.P.; Douglas Q. Adams. Encyclopedia of Indo-European Culture (1997). Вона наглядно ілюструє міграцію готів з Причорномор'я до своєї Батьківщини - Германії (Німеччини).

Звучить дещо банально, адже якщо Причорномор'я було просто територією, куди готи переселились, а потім повернулись назад в Скандинавію, то чому в епосах, а власне у такому важливому історичному переказі як "Сага про інглінгів" (XII ст), місцем НАРОДЖЕННЯ скандинавських богів - ванів і асів, місцем  ПОХОДЖЕННЯ предків скандів названо - місце витоків Танаїсу, тобто Сарматія:

Глава 1

Коло земне, де мешкає рід людський, сильно порізане затоками. Великі моря вдаряються в землі з навколишнього океану. Відомо, що море тягнеться від Ньорвасунда і аж до Йорсалаланда. Від цього моря відходить на північний схід довга затока, яка називається Свартахав. Вона розділяє третини світу. Східна називається Азією, а західну деякі називають Європою, а деякі - Енеєю. А на північ від Свартахав простягається Світьод Велика, або Холодна. Деякі вважають, що Велика Світьод (С.П. - Велика Швеція) не менш Великого Серкланда, деякі порівнюють її з Великим Блаландом. Північна частина [Великої] Світьод незаселена через мороз і холоду подібно до того, як південна частина Блаланда безлюдна через сонячну спеку. В [Великої] Світьод багато великих округів. Там є і багато різних народів, і багато мов. Там є велетні і там є карлики, там є чорні люди і там є багато дивовижних народів. Там є також разюче великі звірі і дракони. З півночі, з гір, що лежать за межами всіх населених місць, тече через [Велику] Світьод річка, правильна назва якої Танаїс (С.П. - автор переніс Велику Швецію у місце витоку річки Дон, тобто на територію Сарматії). Раніше вона називалася Танаквіслом, або Ванаквіслом. Вона впадає в Свартахав. [Область] по Ванаквіслу звалася тоді Ваналандом, або Ванахейм. Ця річка розділяє третини світу. Східна називається Азією, а західна - Європою. (С.П. - йдеться про річку Дон, яка справді відділяє Азію від Европи).

Питання лише, кого рахувати предками готів. Аналізуючи повідомлення Йордана, бачимо що він ототожнював скіфів і готів як одне ціле, а отже сама назва "готи" могла бути ще одним етнонімом одного і того ж племені. А прийти з Півночі ні скіфи, ні сармати не могли. Частина скіфо-сарматів була автохтонами в Причорномор'ї, інша частина могла прийти з Азії (Алтай, Кавказ) та Індо-Ірану (Персія, Кушанія). Саме у Причорномор'ї виник перший спалах цивілізації і зародився ген R1A1. Ніде-інде на той час у Швеції чи Фінляндії представників гаплогрупи R1A1не було близько, ба більше, через суворий клімат, ці території були малонаселеними, їх населяли кочові племена, аборигени - саами і лопарі. І земля ця називалася - "земля Саамів". А отже, напрошуються дві думки:

  • не Скандинавія, а Скіфія - колиска готських племен?
  • Готи і їх культура - явище скіфо-сарматського культурного, цивілізаційного прогресу? 

Про це повідомляє Йордан, записавши легендарного скіфського царя Танаузіса як готського короля. Схоже, що в розумінні Йордана скіфи і готи - представники одного РОДУ.

Gizur and the Huns

На берегах Чорномого моря, готські племена - "герули" (скіфо-сармати, алани) і "грейтунги" (черняхівці), жили довгий час під управлінням Германаріха довго та щасливо, набули небаченого розквіту, цьому сприяла і благодатна родюча українська земля і води, сповнені усякої живності. Описуючи Дніпро, Йордан вказує, що риби було завжди достатньо і вона не мала кісток. Являючи загрозу для Римської Імперії, після кількасотлітнього панування, готи були таки змушені піти, потиснені навалою гуннів, що і спричинило вже ПЕРЕСЕЛЕННЯ готів на інші території -  вгору, від Бореї (так-звана Атлантида, "земля вепра") до ГіперБореї (верхня Борея), яка складе основу міфів про колиску "білого людства" на Півночі.  

Gullinburste-золотая-щетина
05112901e
Мапа Сарматії

Праслов'янська писемність

Зв'язок скіфо-сарматів і готів підтверджують не тільки історичні дані, а й археологія, символіка, протописемність, культурні принадлженості. Якщо подивитися на символи сарматів, так-звані "сарматські тамги", то стає помітним зв'язок з рунами германців, котрі аналогічно наносилися на зброю, обладунки, ритуальні предмети, були оберегами:

Сарматські руниСарматські воїни аланиАлани - скіфо-сарматські, причорноморські племена

Пам'ятки Черняхівської археологічної культури, яку прийнято вважати праслов'янською, містять теж достатню кількість рунічних написів:

Руни черняхівська культура
East Europe Archaeological Kievan-Chernyakhov
i 055

Ще одним артефактом є сталевий наконечним списа з рунічним написом - TILARIOS (Тиларій, ймовірно назва скіфського вождя). Артефакт був знайдений на Волині, під Ковелем й датований III ст. до н.е.:

Руни в Україні

Про що це все свідчить?

Це свідчить про те, що на території Праукраїни була своя докирилична писемність, своя усна пісенність, своя докирилична абетка,  яку потім готи принесуть в Скандинавію та назвуть "рунами", що у перекладі значить - таємниця, таємниче, сакральне письмо, письмо від богів, отримане в спадок від предків. З рун пізніше сформується алфавіт, який дістане абревіатуру - F.U.T.H.A.R.K.

Власне про це і розповідається у "Сазі про інглінгів", що Одін прийшов разом зі своїми жерцями в Північні Країни вже з культурним багажем, якого там не знали:

"Розповідають, що коли Одін, а з ним і дії ( С.П. - дій - це жрець) прийшли в Північні Країни, то вони стали навчати людей тим мистецтвам, якими люди з тих пір володіють. Одін був самим прославленим з усіх, і від нього люди навчилися всім мистецтвам, бо він володів усіма, хоча і не всіх вчив. Тепер треба розповісти, чому він був так прославлений. Коли він сидів зі своїми друзями, він був такий прекрасний і чудовий з вигляду, що y всіх людей веселився дух. Проте, в бою він здавався своїм недругам жахливим. І все тому, що він володів мистецтвом змінювати свою подобу як хотів. Він також володів мистецтвом говорити так красиво і гладко, що всім, хто його слухав, його слова здавалися правдою. B його промові все було так само складно, як у тому, що тепер називається поезією. Він і його жерці звуться майстрами пісні, тому що від них пішло це мистецтво в Північних Країнах.

Наші висновки та інтереси

117362638 3186072 2iw4n7lМи все глибше і глибше пізнаємо Північне Причорномор'я як сакральну територію Предків, пуповину Індоєвропи...

Роль Сарматії в становленні та розвитку європейських культур (і не тільки) - неоцінена.

Причорноморське (Сарматське, Праукраїнське) коріння готів дає підстави розглядати рунічні символи як праукраїнську, сарматську культурну писемну Спадщину.

Германо-сканиднавські руни - нащадки готсько-сарматської, докириличної, праслов'янської писемності, яка починає свій відлік раніше, ніж Кирило і Мефодій принесли слов'янам свою абетку. 

Рунічне письмо - першооснова писемності. У кожного народу був свій рунічний алфавіт (готи, сармати, кельти, тюрки, болгари, серби, венгри, народи Півночі, Алтаю та Сибіру і т.д.). 

Одін - історична особистість, жрець, який пересилився в Скандинавію зі своїм народом через тиск гуннів та римлян, де був пізніше міфологізований народами Півночі (Данія, Швеція, Норвегія, Ісладнія, Гренландія тощо). Для тамтешніх племен принесені знання (магія, фолькор, писемність) стали справжньою священною таємницею. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи були руни у слов'ян? Історія прильвіцьких чурів. і Писемність Трипільської культури.


- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Використана література:

  1. М.Щукин. Готский путь.
  2. Тур Хейєрдал. В погоне за Одином.
  3. Вернадський. Древняя Русь.
  4. А.Платов. Руны славян и глаголица.
  5. О.Белецки, Бранислава Совиль.
  6. Косминский Е.А. Иордан. О происхождении и деяниях гетов. М. Издательство восточной литературы, 1960, 437 с.
  7. Рудич Т.О. Населення черняхiвської культури України. Можливостi етнiчних реконструкцiй на матерiалах антропологii // Збiрник наукових праць науково-дослiдного iнституту украiнознавства, 2007, Т. XV, с. 133-148

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber