Четвер
28 бер., 2024
     

Ukrainian English

Хто такі галли?

Рейтинг 4.0 з 5. Голосів: 32

Галли - історичні відомості та цікаві факти

Галли (лат. Galli, дав.-гр. Γαλάται, Galátai) - група кельтських племен індоєвропейського походження, представники латенської археологічної культури та гальської мови, заселяли майже всю Європу: землі Франції, Бельгії, Люксембургу, Нідерландів, Іспанії, Італії, Португалії, Англії, Шотландії, Ірландії, Швейцарії, Південної Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, України у V ст. до н.е. Їх присутність закарбувалась у численним топонімах, які дійшли до нашого часу:  муніципалітет Сенігаллія в Італії, портове місто Галац (Galati) в Румунії, край Галісія в Іспанії, район Галтахт в Ірландії, країни Галатія-Галлія (стародавні назви Малої Азії, Північної Іспанії, Франції), Галілея на півночі Палестини, ПортуГалія (від головного міста-фортеці — «порт галлів»), гора Галіш-Ловачка - центр кельської металургії на Закарпатті та інші.

Галлія
Мапа проживання кельтівМапа "Кельтська Європа". Збільшити+

Походження етноніма «галли» є дискусійним. Є декілька версій. Більшість істориків схиляються до думки, що етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний». Інші стверджують, що назва передалася на кельтські племена від назви півня - gallus, тобто відбулося лінгвістичне співпадіння (омонімія - слова, які звучать однако). Римляни назвали їх так через, що вони були норовливі як півні, а їх вогненно-руді зачіски нагадували півнячі гребінці. Однак, деякі джерела стверджують, що півень був одним із тотемів кельтів. Досі півень є символом Національної збірної по футболу Франції. Іноді перед початком матчу з футболу уболівальники випускають на поле півня на фарт.

rsz piven-zbirna-francii-futbol

Вперше назва "галли" згадується у писемних джерелах приблизно у III ст. до н.е. Ієронім Кардійським, де він вжив слово "galata", позначаючи кельтів, які вторглись в Македонію, Грецію і Малу Азію. Так само вони названі і в епітафії на могилі молодого афінянина Кідія, котрий загинув у боротьбі з галатами у Дельфі в 279 р. до н.е. Застосовує його й інший хроніст Полібій у своїй «Загальній історії». З цього моменту у грецьких джерелах починається вживання обох термінів - keltoi і galata. Діодор Сицилійський називав кельтів keltoi, а племена, які жили за Рейном - galata. Він вважав, що латинські назви gаlli і gаlataе стосуються того ж народу (з латині сеltaе), і що назва keltoi є більш правильною. Цезар і Павсаній вважали, що "keltoi" - це самоназва кельтів. А. Юбер вважав, що keltoi, galatai і galli є різними формами одного і того ж слова, записаного з помилкою і різною транскрипцією. Нарешті, ряд істориків вважає, що етнонім кельти позначає сукупність етносів, в той час як інші етноніми: галли, белги, валони та інші являють собою позначення окремих народів, що входили у кетльський союз. У книзі «Про війну галльську» (De Bello Gallico) Гай Юлій Цезар пише: 

«Gallia est omnis divisa in partes tres quarum unam incolunt Belgae, aliam Aquitani, tertiam qui ipsorum lingua Celtae, nostra Galli appellantur», тобто «Галлію всі розділяють на три частини, одну з яких населяють бельги, іншу — аквітани, третю — кельти, так буде їх мовою, а нашою — галли».

gally-zahyst-zemel

Населення галлів було багатокласовим. Воно складалаося з князів, друїдів, ремісників і селян. Особливу роль відігравали друїди (галл. druidae), які являли собою духовну аристократію, еліту кельтів. Вони були вищим класом, позбавленим податків і воєнних зобов'язаностей. Не рідко вони здійснювали й судову владу. Друїди були водночас централізованою ланкою, яка об'єднювала численні племена, часто впертих і неспокійних кельтів. Як повідомляє Цезар у своїх "Записках про гальську війну" (лат. Commentarii de Bello Gallico):

"У всій Галлії існують взагалі лише два класи людей, які користуються впливом та пошаною – це друїди та вершники. Друїди беруть діяльну участь у справах богошанування, спостерігають за правильністю громадських жертвопринесень, тлумачать усі питання, що стосуються релігії; до них же приходить чимало молоді на навчання наук, і вони користуються у галлів великою пошаною. А саме – вони ставлять вироки майже у всіх спірних справах, громадських та приватних; чи скоєно злочин чи вбивство, чи йде позов про спадщину чи про межі – вирішують ті ж друїди; вони ж призначають нагороди та покарання; і якщо хто – чи це буде приватна людина чи цілий народ – не підкориться їх суду, то вони відлучають винного від релігійних справ. Це у них найтяжче покарання. Хто таким чином відлучений, той вважається безбожником і злочинцем, усі його цураються, уникають зустрічей та розмов з ним, щоб не нажити лиха, як від заразного; як би він того не домагався, для нього не провадиться суд; немає в нього і права на будь-яку посаду. На чолі усіх друїдів стоїть один, котрий має серед них найбільший авторитет. По його смерті успадковує найдостойніший, а якщо таких кілька, то друїди вирішують справу голосуванням, інколи ж суперечка про першість вирішується навіть у бою. У певний час року друїди збираються на засідання в освячене місце в країні карнутів, яка вважається центром усієї Галлії. Сюди з'їжаються звідусіль і і підпорядковуються їх ухвалам та вирокам. Їхня наука, як думають, виникла в Британії і звідти перенесена до Галії; і досі, щоб ґрунтовніше з нею познайомитися, вирушають туди для її вивчення.

...Друїди звичайно не беруть участі у війні і не платять податків нарівні з іншими [вони взагалі вільні від військової служби та від усіх інших повинностей]. Внаслідок таких переваг багато кельтів самі вступають до них у науку, частково їх посилають батьки та родичі. Там, кажуть, вони вчать безліч віршів, і тому деякі залишаються в школі друїдів до двадцяти років. Вони вважають навіть гріхом записувати ці вірші, тим часом як майже у всіх інших випадках, саме в громадських та приватних записах, вони користуються грецькою абеткою. Мені здається, такий порядок у них заведено з двох причин: друїди не бажають, щоб їхнє вчення робилося загальнодоступним і щоб їх вихованці, надто покладаючись на запис, звертали менше уваги на зміцнення пам'яті; та й справді з багатьма людьми буває, що вони, знаходячи собі опору в записі, з меншою старанністю вчать напам'ять і запам'ятовують прочитане. Найбільше намагаються друїди зміцнити віру в безсмертя душі: душа, на їх думку, переходить після смерті з одного тіла до іншого; вони думають, що ця віра усуває страх смерті і тим пробуджує хоробрість. Крім того, вони багато говорять своїм молодим учням про світила та їх рух, про межі світу та розміри землі, про природу та про могутність і владу безсмертних богів".

Як бачимо, друїдизм був потужною освітньою школою та духовною системою, яка охоплювала безліч наук і дисциплін, побудована на глибинній філософії та формувала у кельтів світогляд непереможного і освіченого воїна. За соціальним впливом та статусом, їх можна порівняти з давньоіндійськими брахманами та слов'янськими волхвами.

Друїдизм у кельтів

Історія запам'ятала імена двох галльських ватажків - Бренна і Верцингеторикса. Бренн був вождем галльського племені сеннонів, яке проживало на півночі Франції, біля сучасного Ліону. Розпочав похід свого племені на Італію, де галли зійшлися в бою з етрусками й завдали їм поразки. У 390 р. військо галльських сенонів на чолі з Бренном пішли на Рим, де зупинились на Капітолії - галли взяли в облогу усе місто, і лише на Капітолійському пагорбі римляни змогли укріпитися.

GaulsinRome

Тоді Бренн взяв в облогу й сам пагорб, яка тривала 7 місяців. Врешті-решт римляни пішли на перемовини й запропонували сплатити викуп за те, щоб галли покинули місто. Бренн зажадав від римлян золота вагою 327 кг. Римляни були змушені погодитися. Лівій пише, що галли принесли терези та гирі, а римляни винесли золото. Однак під час важення римляни помітили, що гирі фальшиві (важчі ніж треба), і указали на це Бреннові. У відповідь Бренн кинув на чашу з гирями свій меч, зробивши підсумок ще більш несправедливим, і вигукнув «Горе переможеним!» («Vae victis!»), маючи на увазі, що умови капітуляції визначає переможець по праву сильнішого. Цей вираз став крилатим та увійшов в історію.

brenn-senony

Інший галльський вождь Верцигеторикс (Vercingetorix) був ватажком племені арвернів і увійшов в історію як талановитий полководець, політичний діяч. На противагу Цезарю, який намагався встановити панування Риму в Галлії та зробити її своєю провінцією за допомогою випробуваної політики «розділяй і пануй», Верцингеторикс зумів об'єднати та зорганізувати галльські племена і застосував тактику нападу на римські війська з наступним відходом у природні укріплення. Крім того, повстання стало одним з перших зареєстрованих прикладів використання стратегії «спаленої землі», коли повсталі спалювали міські поселення, щоб позбавити римські легіони провіанту. Верцингеторикс намагався відрізати Цезаря від його північних військ і це йому частково вдалося. Був взятий римлянами у полон, де провів п'ять років в ув'язненні, а після участі в тріумфальній процесії у 46 до н. е. був задушений (за іншими джерелами, обезголовлений).

1280px-Siege-alesia-vercingetorix-jules-cesar

Загалом, Галлія понесла у війні з Римською Імперією величезні втрати. За деякими підрахунками, чисельність кельтів нараховувала близько ~ 6-8 мільйонів. Майже 1 мільйон з них полягло у протистоянні з Цезарем. Програна галлами битва при Теламоні 225 р. до н. е. символізувала початок поступового занепаду галльської влади. Була заборонена діяльність друїдів та проведення будь-яких релігійних церемоній. На жаль, кельти будучи потужною нацією, не змогли побудувати і зберегти свою державу й Галлія поступово перетворилась на провінцію Римської Імперії, а галли культурно асимілюівлися, сформувавши гібридну галло-римську культуру.

Кельтський браслет з громовикомКельтський браслет.

Список використаної літератури:

  1. ТОП-10 книг з кельської міфології.
  2. Ґай Юлій Цезар. Записки про Ґалльську війну (Commentarii de Bello Gallico). Видавництво Астролябія.
  3. Тіт Лівій. Історія Риму. Том I. Видавництво «Наука» М., 1989.
  4. Діодор Сицилійський. Твори.

© Портал SPADOK.ORG.UA


Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber