English German Polish Spanish

Прислів'я про мову

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

imgonline-com-ua-Shape-9qWe3sJp4bMZc6Українські народні прислів'я та приказки про мову. Публікуємо на замовлення наших читачів. Їм не одна сотня років, вони несуть мудрість народу, його дотепність і красномовність. Ставлення українців до рідної мови завжди було високим. Мова - це найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. Бажаємо Вам з насолодою прочитати цю унікальну скарбничку приказок, які ми підібрали спеціально для Вас.  

vlimsaiq 400x400Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова — це музика й малювання душі людської.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М'які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.
Будь господарем своєму слову. 
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре слово варт завдатку.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим
і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За словом в кишеню не полізе.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
Кажи не кажи, а своє слово держи.
Коли б твоє слово та богові в вухо.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова —
завзятих ворогів.
Ласкаве слово — що весняний день.
Ліпше переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На його слові можна мур мурувати.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.Не мни слова, говори просто.
Не пиво — диво, а слово.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Пусті слова, правди в них нема.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Холодним словом серце не запалиш.
Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Балакай, слухачам вуха не болять.
Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Набалакав — і в торбу не вбереш.
Набалакав три міхи правди.
Набалакала много, та нема нічого з того.
Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш,
а як до діла, то й в торбинку зложити можна,
ще й мотузкою перев’язати.
Бесіди багато, а розуму мало.
Де багато бесіди, там мало користі.
Гладкі бесіди — сухі долоні.
Масної бесіди чоловік.
Не щодня бридня, деколи й правда.
Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
Постережуть брехню хутко.
Добрі вісті не лежать на місці.
Погані вісті не сидять на місці.
Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
Сорока на хвості принесла вістку.
Таке верзе, що й купи не тримається.
Верзи, верзище, поки верзеться.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
Багато говорити, а мало слухати.
Багато казати, а нема що слухати.
Більше слухай, а менше говори.
Менше говори — більше вчуєш.
Він йому зуби заговорить.
Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.
Говорив газда псові, а пес хвостові.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Говори до гори, а гора горою.
Говори до гори, попробуй до низу.
Говори, говори, до чогось договоришся.
Говори, дідьку, за попом.
Йому говорити, що горох об стінку кидати.
Говори до нього, як до стовпа.
Говори до неї, а в неї маковеї.
Говори, доню, виговоришся.
Говори з другими поменше, а з собою побільше.
Говори й на хату лізь.
Говори, Климе, нехай твоє не згине.
Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу
і перебив рахубу.
Говорила баба, як літала жаба.
Говорила покійниця, поки й пуп розв’язався.
Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
Говорила три дні, а все про злидні.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори, та назад оглядайся.
Говори, та не проговорюйся.
Говорити було мало, та розуму не стало.
Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
Говорити — не горох молотити.
Говорити про Химині кури.
Говорить, а немає про що й слухати.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить п’яте через десяте.
Говорить таке, що купи не тримається.
Говорить, що слина до губи принесе.
Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
Говорили на вовка, скажім і за вовка.
Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
Добре тому жити, хто вміє говорити.
Договорились до синього пороху.
До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
До тебе говорити так, як до того пня.
Знай більше, а менше говори.
З ним говорити, що решетом воду носити.
З ним говорити, тільки гороху наївшися.
І Марина говорила.
Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
Легше говорити, ніж зробити.
Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
Мало говори, а правдою дорожи.
Много говорить — голова заболить.
Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
Наговорив сім бочок арештантів.
Най говорить, коли його язик свербить.
Не все говорене — творене.
Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори про страшне, а то присниться.
Не заговорюй зуби.
Що там говорити, коли нічого і балакати.
Не так він добре діє, як говорить.
Не так хутко діється, як хутко говориться.
Не тобі б говорить, не мені б слухать.
Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
Слухай кожного, але не з кожним говори.
Слухай багато, а мало говори.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Солодко говорить, але нудно слухати.
Так говорить, наче з писаного читає.
Такого наговорив, що і в головах низько.
Такого говорить, що і собака з маслом не з’їсть.
Там такого наговорив, що і класти нікуди.
Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
Ти-бо вже коли говориш, то говори одно,
а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
У кого що болить, той про те й говорить.
Учений шпак говорить всяк.
Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
Хто багато говорить, той мало правди каже.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
Хто менше говорить, той довше живе.
Хто масно говорить, той пісно їсть.
Хто нічого не говорить, той на все пристає.
Чи його хто переслухає, що люди говорять.
Шкода того й говорити, що не варити.
Що люди говорять, те й виговорять.
Що йому не говори, а він усе догори.
Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
Як ріпу гризе, так гладко говорить.
Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
Вмієш казати, вмій і мовчати.
І сорока розказує, та толку мало.
Замотати, зав’язати та й нікому не казати.
Каже рідко, та їдко.
Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
Казав, та не зав'язав.
Народ скаже, як зав’яже.
Казав пан псові, а пес хвостові.
Кажи йому що хочеш, а він своє робить.

Казали люди: «Квач притикою не буде!»

Казаному кінця нема.
Казала біла, що не буде діла.
Казало щось, що прийде хтось.
Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни,
та всі неповні.
Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
Наказала й наговорила: «Вибий об пліт,
щоб було, як дріт».
Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
П’ять раз подумай, а один раз говори.
Не вмивався ти, щоб так говорити.
Не до ладу сказати — краще мовчати.
Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
Не ти б казав, не я б слухав.
Нехай так буде, як скажуть люде.
Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
Один скаже, другий прикаже.
От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
Про свято держав, а у будень сказав.
Розкажи другу — піде по кругу.


- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"


Теги:     фольклор      мова      прислів'я

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 

loading...