СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Головна

Сур’я — Літнє Сонце

e-mail Друк
Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 1

U3535533535ntitled-1Дажбог має чотири фази-іпостасі, в яких з’являється перед нами після днів Рівнодення і Сонцестояння. Кожна така окрема іпостась є чоловіком земної Природи, яка також має чотири іпостасі, відомі як Пори Року (Межі Коло):

1. Хорс (Зимове сонце) — Зима-Снігура.
2. Ярило (Весняне Сонце) — Весна-Яру-Кострома.
3. Сур’я (Літнє Сонце) — Літо-Додола.
4. Овсень (Осіннє сонце) — Осінь-Усиня.

Сур’я — Сурій, Гурій, Гуру, Турила — третя іпостась Дажьбога, чоловік Літа-Додоли, бог мудрості і учитель аріїв-слов’ян. Він жарке, суворе Сонце, тому і вважається суворим богом мужності і військових перемог, богом відплати і нещадним до ворогів.

Символом Різдва Сур’ї є прямий хрест. Загальний символ — свастика-коловрат.

В індуїзмі існує течія, представники якої шанують Сонце-Сур'ю як верховне божество, вона має назву Саура. Культ Сур'ї згадується в древньоіндійських епосах «Махабхараті» і «Рамаяні».

"Сур", "свар", "сур'я", "сура". Вглибимося в суть цих санскритських слів. "Сура" тотожне із "суна", "сві", воно означає "сила", "повносилля", "відвага", "вельможність", "мудрець", а "сур'я" - значить "сонце", "сур'я кала" (сонячне коло, цілодення), "сур'я дева" (сонце-бог), "сур'я пашана" (сонцепошана, сонцеслужіння, культ сонця). Згодом слово "сур" наші предки почали вимовляти як "сар" або "цар" в значенні "осяяний", "сонячний", "єдиноуправляючий".

У Б.Яценка («Індоєвропа». 1994) знаходимо СОНМА, СУРЕ. Там же пояснюється: «Сур'я-Сонце,.. санскритське Сур'я вживається в двох значеннях – «сонце» і «цар». Так само, як сонце має епітет «Сурадж», де «радж» знову-таки «цар», а Су – приставка, яка надає основному слову вищого ступеня якості».

У "Велесовій Книзі" знаходимо такі означення Світлодателя:

СЛОНЦЕ, СЛОНЦЕВЪ, а також СУНА, СУНЕ, СУНЪ, СУНІЕ, СУНЬ, СУНЬЦЕ (сучасна назва сербською мовою), СУРЕНЬ, СУРІА, СУРІЕ, ЯСНУНЕ, ЯСУНЕ, ЯСУНЬ.

alt

Існує давній вислів, котрий розуміють як міфопоетичний образ родючості наших грунтів: мати сира земля. Цей же вираз у давніх індійців звучить так: мати сур'я земля (сур'я означає сонце). Його слід розуміти як матір - родючість землі, що залежить від сонця - наочного представника неба. У нас індоєвропейське слово сур'я видозмінилося за співзвучністю на лексему сира, тобто вогка. Адже лише на вологій землі проростає зерно.

Суритися - значить настоюватися на сонці.

Культ Бога Сур’ї був розповсюджений на землях нинішньої України і до, і після міграції частини аріїв. Про це свідчить багато археологічних знахідок – кургани, які зображують Сонце з сімома променями; захоронені в курганах семиколесні колісниці тощо. Сім променів, як і сім коліс зображують, скоріш за все, сім відомих аріям на той час планет.

Сур’я перетинає всі простори, створює світло, він обернений до Богів, до людей, до всіх, щоб бачили світло. Арії вважали, що Сонце є денне і нічне. “Зірка дня” – це денне Сонце, шлях якого на небі видимий. Коли ж Сонце ховається за обрій, коли його не видно, то ніхто не знає, який його шлях вночі.

Сур’я уособлює Сонце, що світить для Богів і людей, проганяє зло і всякі погані сили, лікує людей. Боги, оком яких є Сур’я, ним оглядають Всесвіт, спостерігають за живими істотами, відзначають їх добрі і лихі вчинки. Що Сонце як Око Боже вшановували на українських землях, відомо з дискусії між священиками різних релігійних напрямків, викладеній у “Посланні оріїв хозарам”, віднайденім у бібліотеці Ватикану наприкінці минулого століття.» (Г. Калайда «Рігведа для спраглих»).

alt

СУРОЖ (Суренж, Суражград) – тобто, місто Сонця; давнє руське місто в Криму.

СУРИЦЯ (сурина, сура) – священний напій русичів. “Квасура одержав од Богів таїну і впровадив сурину, а та є спраги вгамування і ту мали до Радогощів”. “Ладо до нього (Квасури) прийшовши сказав йому залити меди водою й усуряти їх на сонці, себо суру творити. А як вони перебродять, то перетворяться в сурицю і ту пиймо в славу Божеську” [ВК,22]. У ВК також подається додатковий рецепт приготування напою: “Це є жертва наша мед-сура на дев’ятисилі й шавлії удіяна і на Сонці ставлена на три дні, а потім крізь вовну ціджена…” Назва Сура походить від назви сонця – Сур’я, як і суритися – настоюватися на сонці. У ВК,4а розповідається про спосіб вживання священного напою: “Залишимо на суру молоко наше в травах на ніч, натовчемо до нього шавлію й інших трав, як рекли Пра-старотці, і дамо йому суритися. І пиймо на славу Богів п’ятикратно денно. Бо то наше починання Богам повинні потребити і треба та буде зв’язком поміж нами.”

Теги:     Язичництво      Предки      арії      ор      око Боже      Сур'я      Суренж      суриця      сураж      Дажбог      Сурень      Турило      Джурило      хорс      сома      асура      веди      санскрит      Рігведа      Суренж      Суражград      сурина      сура      літо
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus
 

Підписатись 
на публікації проекту: