English German Polish Spanish
Головна♦ Праісторія♦ Біла Хорватія ➤ Біла Хорватія за даними Багрянородного

Біла Хорватія за даними Багрянородного

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

U24242424ntitled-2У 1927 році я мав честь розмістити на сторінках празького часопису Slavia статтю, в якій намагався пояснити походження назви "Біла Русь". Початково цим іменем називали не всю територію, населену білоруським племенем, а тільки її крайній західний кут, що розташований за течією ріки Білої, притоки Нарева, і мав свій політичний та економічний центр у місті Більську. Подібно до того, як Червона Русь отримала свою назву від імені міста Червена...

Біла Хорватія в описах Костянтина Багрянородного

Наскільки правильна ця гіпотеза, судити не мені... Але вона могла би пролити світло на ще один сфінкс слов'янської географії -- на "Білу Хорватію" Костянтина Багрянородного. Як відомо, під цією назвою вінценосний історик мав на увазі колиску тих південнослов'янських хорватів, які, якщо вірити його оповіді, успішно виконали повеління імператора Іраклія відвоювати в аварів Далмацію. Про це повідомлення, зокрема, про місцерозташування Білої Хорватії зараз існує багато літератури, але навряд чи їй вдалось розвіяти той густий туман, який оточує хорватську прабатьківщину.

Винуватцем цього є сам Костянтин, що окреслив її кордони лише в найзагальніших рисах. А саме в ХХХ розділі свого знаменитого трактату "Про управління імперією" він повідомляє, що "хорвати жили тоді (до свого переселення до Далмації) з другого боку Багіварії, де тепер знаходяться білохорвати". Далі, повідомивши, що частина хорватів виселилась до Далмації, Костянтин продовжує: "Інші хорвати надалі перебувають поблизу Франгії, а називаються тепер білохорватами або білими хорватами та керує ними власний князь. Вони ще язичники і підтримують дружні стосунки з Туркією". До цих двох повідомлень мало нового додає те, що ми читаємо в ХХХІ розділі: "Хорвати, які зараз живуть в далматських землях, походять від нехрещених хорватів, яких називають білими; вони живуть за Туркією, у близькому сусідстві з Франгією і межують зі слов'янськими язичниками -- сербами". Це ж треба сказати про четверте повідомлення (в тому ж розділі): "Велика Хорватія, яку називають також "Білою", до цього часу залишається язичницькою, як і сусідні з нею серби; кінноти, а також піхоти вони мають менше, ніж хрещена Хорватія, бо вони постійно зазнають нападів франків, турків та печенігів". Абсолютно нічого нового не дає останнє, п'яте, повідомлення в розділі ХХХІІ. Звідси ми дізнаємось тільки, що "серби походять від язичницьких сербів, яких називають "білими", що живуть за Туркією в місцевості, названій ними Бойки; з ними межують Фрагія та Велика Хорватія, яку називають також "Білою".

Ось і все, що повідомляє багрянородний історик про кордони Білої Хорватії. На основі його мізерної інформації ми можемо стверджувати лише те, що на півдні ця країна межувала з Угрією (Туркією), на сході вона не була захищена від набігів печенігів, на півночі (чи південному заході) її кордони підходили близько до Саксонії, а на заході -- до Баварії. Десь посеред цих країн і була колиска хорватського племені. Де ж саме?

На це питання ми дамо найточнішу відповідь, якщо для географічної локалізації Білої Хорватії скористаємось тим методом, що вже застосували, пояснюючи про Білу Русь...

Я маю на увазі насамперед ту праву притоку Вісли, що під іменем Білої впадає до неї дещо вище від міста Затора і яка до розпаду Австро-Угорщини довгий час була кордоном між Цєшинським князівством та Західною Галичиною. Недалеко від її гирла, на правому березі розкинулось місто Бяла, навпроти нього на лівому березі -- місто Більськ...

Подібно до того, як поляки та ятвяги в ХІІ-ХІІІ ст. називали Русь на берегах ріки Білої в околицях міста Більська Білою, щоб відрізнити тим її від Русі Червоної (в околицях міста Червена), чехи, східні поселення яких вже у VII ст. простягались, можливо, до Сілезії, називали хорватів, що жили за рікою Білою "білими"...

І подібно до того, як назва "Біла Русь" із західної околиці білоруської землі була перенесена потім на всю її територію, і назва "Біла Хорватія" поширилась не лише на всю теперішню Західну Галичину, але й на Східну, де, за свідченнями Київського літопису, жили хорвати східнослов'янського походження. Одно слово, в історії утворення термінів "Біла Русь" та "Біла Хорватія" спостерігається найповніший та найдосконаліший паралелізм.

Також, із нашої точки зору, стане зрозумілим повідомлення Багрянородного, що Біла або Велика Хорватія зазнавала нападів печенігів: останні справді могли здійснювати набіги, якщо не на Сандомирську землю, то на Східну Галичину, де недарма донині не одне поселення називають їхніми іменами.

Цілком докладним виявляється повідомлення візантійського імператора, що Біла Хорватія була за Туркією, тобто Угрією: справді територію ріки Білої відділяють від останньої лише Карпати.

Не видається нам дивним і повідомлення Костянтина, що Біла Хорватія міститься за Брігварією, тобто Баварією... Відомо, що німецька колонізація Австрії йшла, головно, з Баварії (Швабії), і перші австрійські герцоги були баварського (швабського) походження. Тому Костянтин із повним правом міг назвати майбутні австрійські землі "Баварією"...

Нарешті, з огляду на нашу гіпотезу не видасться несподіваним і повідомлення Багрянородного, що білохорвати підвладні Оттону Великому. Щоправда, історія нічого не знає про те, що Мала Польща, на яку було перенесено назву Білої Хорватії, після того як її південнослов'янські автохтони виселились у VII ст. (а може, й раніше) у Далмацію, платила в Х ст. данину великому німецькому імператорові. Але не забуваймо, що хорватські поселення в ті часи були також у Сілезії, яка, без сумніву, не раз повинна була відчути на собі силу саксонської зброї. Немає сумніву, що сілезькі хорвати були близькими родичами малопольських, і тому Костянтин міг помилково сплутати одних хорватів з іншими...

Судячи з того, що першими назвали хорватів "білими" їхні найближчі сусіди із заходу -- чехи, треба й припустити, що з чеських вуст вперше почув про Білу Хорватію і сам автор трактату "Про управління імперією". В цьому немає нічого неймовірного, як нам відомо з "Житія Наума", що після розгрому церкви Методія багато моравських кліриків були продані у рабство і перевезені до Венеції. Там їх викупив посол візантійського імператора і перепровадив до Константинополя. Тут молодші з них могли згодом зустрітися з імператором і навіть особисто інформувати його про етнічні відносини за Карпатами...

Зокрема моравські вигнанці могли повідомити точні дані про стан справ за рікою Білою. Саме там, ймовірно, жив той "князь на Віслєх", котрий, за свідченням "Житія Методія", прийняв християнство за настановами моравського архієпископа. Разом з ним хрестились, без сумніву, і його піддані. А останні не могли не перебувати в найтіснішому контакті з членами слов'янської моравської церкви до її остаточного краху.

Звідки би не брав Костянтин свої відомості про Білу Хорватію, поза сумнівом, що та географічна локалізація, яку він дає цій країні, цілком відповідає історичній дійсності.

Тому цілком мали рацію ті коментатори трактату візантійського імператора, які шукали Білу Хорватію на північ від Карпат, у межах Малої Польщі та на схід від неї. Навпаки, у цілком невиправданий гіперкритицизм потрапили ті славісти, котрі, як Первольф, Маретіч, і навіть Ягіч, проголосили Білохорватію просто казкою!

Ні, наперекір покійному видавцеві "Архіву слов'янської філології" "Біла Хорватія" не належить до фантастичних країн. На світанку слов'янської історії вона була таким же точним географічним терміном, як і "Біла Русь". Обидва терміни виникли, хоча в різні часи, але в умовах майже тотожних і з майже однакових причин.

Григорій Ільїнський
Переклав І. М.

AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus