English German Polish Spanish
Головна♦ Матеріальна культура♦ Археологічні стоянки ➤ Молодове: село вікувало на мамонтах

Молодове: село вікувало на мамонтах

Рейтинг 5.0 з 5. Голосів: 2

molodove4Тепер тут зблискує на сонці широке і глибоке плесо Дністровського водосховища, яке простягнулось вверх по руслу річки більш як на 200 кілометрів і має ширину понад 800 метрів. А ще 30-40 літ тому було інакше: між скелястими берегами неслись до моря води Дністра, а в глибокій котловині його жило своїм тихим життям незвичне село. З цікавістю і хвилюванням спускався сюди, до самісінького Дністра, вузенькою і стрімкуватою польовою дорогою через урочище Сокира, щоб написати матеріал для районної газети про його невтомних мешканців, яким у зв’язку із будівництвом ГЕС і необхідністю створення водосховища належало переселятися, оскільки село підлягало затопленню.

Пам’ятаю, зустрічало нас Молодове у сизому ранковому тумані, що окутував увесь каньйон Дністра, і брало в обійми якоюсь таємничістю, скромністю і непоказною працьовитістю. Одним боком село тулилося до правого скелястого берега річки і, здавалось, що ніколи не прокидається від свого вікового сну, а другим торкалося дністрової води і десь там, на своїй східній околиці, озивалося гелготінням гусей та муканням корів. Люди тут завжди вже спозарання були в роботі, вони поралися біля своїх садиб, вирощували у місцевому колгоспі ім. Дзержинського (на той час) помідори і огірки, іншу городину, доглядали плантації тютюну, який давав чи не найбільші доходи, а над берегом, де було просторо і сонячно, сіяли і збирали рясні врожаї пшениці, кукурудзи і навіть цукрових буряків.

У своєму старому блокноті знайшов записи про топоніміку села: це вже згадувана Сокира, Байлова Рипа, Поливанів Яр, Голий Щовб, Ялова річка, Селищанський Яр… Коли все ближче підступали строки вимушеного затоплення поселення, запам’яталося воно мені старезними дубовими брамами, що були розчиненими і притягували до себе погляд кожного приїжджого коричнювато-іржавим виглядом та густими борозенками старості їх тесаного дерева, сумними порожніми хатинами в центрі, низеньким балконом сільради, що заворожено дивилася своїми зіркими оченятами у води Дністра, та скрушною розповіддю про своє життя найстарішої жительки Анастасії Григорівни Сплавник, котра у свої мало не 90 літ ніяк не могла повірити, що їй і всім людям настав час покидати обжите місце, бо селу треба…  помирати.

alt

Тут - на березі Дністра колись було село Молодове

І це був не міраж, а сувора реальність часу. Люди хто чим міг неохоче перевозились із села наверх, головним чином до сусіднього села Братанівка, а під горою, на новій досдіжуваній ділянці все ще чаклували археологи. Під керівництвом відомого у наукових колах і, здається, найріднішої в селі людини професора, доктора історичних наук Олександра Панкратовича Черниша, який багато літ очолював Дністрянську палеолітичну експедицію Інституту суспільних наук АН України, вони дошукувались у підземеллі нових культурних горизонтів та прагнули встигнути зібрати геть усі вікові скарби наших пращурів, щоб згодом наука могла пролити світло на тутешнє минуле. На обличчі у кожного з дослідників вичитувалась зацікавленість і заклопотаність, адже їх керівник роками не переставав усім доводити, що тут, на цих молодівських околицях, ступала нога нашого найдавнішого предка – людини давнього кам’яного віку.

Це дуже хвилювало усіх, викликало неймовірну зацікавленість до тутешніх вікових захоронень. Молоді і літні сільчани, навіть дідусі і бабусі полишали все і навідувались до археологів у розкоп, щоб самим, як кажуть, на власні очі заглянути у своє минуле та довідатись хоч про щось новеньке із останніх перед затопленням розкопок.

alt

Під час бесіди журналістів О.Д. Чорного і В.Г. Пожоджука з керівником археологічної експедиції, що працювала в Молодовому, доктором історичних наук О.П. Чернишом (другий зліва) та археологом С.І. Накельським, 1978 р. (світлина з архіву автора)

Одного літнього дня професор погодився і нам показати об’єкт дослідження. Ми йшли вузенькою стежиною, що тягнулася понад берегом. Сонце стояло в зеніті і пекло аж надто гаряче. Та цього, здається, ніхто не помічав, адже думалось про минуле, про зустріч з нашими незвичайними попередниками.

Раптом звідки не візьмись набігла хмаринка, за нею більша. Понад Дністром пішов рясний теплий дощ.

– Ну от і добре, – відклавши у бік фотоапарат, сказав керівник експедиції. – У розкоп підемо, як протряхне, а зараз давайте – в намет. Сьогодні студенти приготували досить смачний суп – з кісток мамонта.

alt

Зустріч із студентами-археологами на берегах Дністра, 1980 р. (cвітлина з архіву автора)

Здогадуючись, що в цьому жарті криється глибокий зміст, ми охоче погодились. А трохи згодом з цікавістю слухали розповіді досвідченого археолога про те, що в сиву давнину мамонти й справді ходили про нашій придністровській землі. Під час археологічних розкопок експедиція професора О.П. Черниша не раз натрапляла на їх рештки. Особливо цінною знахідкою виявилось овальне житло з кісток цих велетенських тварин, яке належало до часів так званої мустьєрської культури, тобто археологічної культури середнього палеоліту – того періоду давнього кам’яного віку, коли жили неандертальці.

У Молодовому, де знаходяться пам’ятки світової слави – Молодове-І і Молодове-V, котрі, як нам розповідали, є еталонними для вивчення розвитку людини кам’яного віку, здійснено одні з найбільших на території Східної Європи розкопки. Наукові пошуки проводились тут 20 років – з 1960-го до 1980-го, а на стоянці Молодове І їх здійснювали аж до 1985 року, перед остаточним затопленням.

Ужинок археологів був особливо багатим. Дані свідчать, що на багатошаровій стоянці Молодове V відкрито рештки дванадцяти різночасових поселень на глибині від 0,4 до 12 м від поверхні. Піднято до 100 тисяч керамічних виробів, численні вироби з кісток та рогу. Це, зокрема, кирки, гарпуни, статуетки, серія жезлів, численні фауністичні рештки. Зібрані також 23 видів викопної фауни, виявлено залишки житлових споруд.

alt

У розкопі на стоянці Молодове І. (cвітлина з архіву автора)

Науковці вважають, що епохальним для Молодового був 1959 рік, коли тут на глибині понад 10 м від поверхні на площі 210 м2 вперше у світовій практиці на відкритому поселенні неандертальців були виявлені і детально досліджені рештки довготривалого житла овальної форми, краї якого було обкладено черепами, бивнями, лопатками та великими трубчастими кістками мамонтів. Всередині приміщення були скупчення крем’яних решток – понад 20 тисяч виробів на площі 40 м2.

Це відкриття дуже швидко стало відомим у багатьох країнах Європи, адже результати були опубліковані на англійській і французькій мовах у провідних європейських виданнях, що неабияк піднесло їх престиж. Дані про мустьєрські житлові споруди на обидвох вище вказаних стоянках містяться в численних працях про палеоліт, у багатьох енциклопедичних виданнях.

alt

До цього буковинського села приїздили десятки вчених із світовим ім’ям, а з 1954 року на пам’ятках палеоліту долини Дністра постійно працював геологічний загін Комісії з вивчення четвертинного періоду АН СССР під керівництвом І. К. Іванової. Та все ж таки більше всіх польових стежок в селі стоптав О.П. Черниш. Під його керівництвом працювали різні фахівці: археологи, геологи, співробітники Тернопільського обласного краєзнавчого і Львівського історичного музеїв, Кам’янець-Подільського і сторичного музею-заповідника, студенти. Загалом експедиція була комплексною, вона вела широкомасштабні розкопки і це давало можливість бачити широку панораму життя і трудової діяльності людей стародавнього кам’яного віку, краще виявляти таємниці, що приховані віками.

alt

Нарешті прояснилося, з неба знову яскраво сяяло сонце, і ми невдовзі спускалися земляними східцями в розкоп. За якусь мить над головою вже виднівся тільки клаптик синього неба, адже розкопки проводились на глибині 10 метрів.

– Ось тут і жила стародавня людина,– казав О.П. Черниш і показував велику, більш як у 1200 квадратних метрів площу розкопки. На стіні, що межувала із східцями, помітили тоненьку вуглисту стежину.

– Що це за слід? – запитали в керівника експедиції. Він примружив очі, оглядаючи об’єкт, і сказав: «То свідчення давніх пожеж. Очевидно, люди використовували їх для полювання на звірів».

Заворожено розглядали експонати того своєрідного музею в підземеллі. В одному місці лежали масивні роги зубра. Дослідники вперше натрапили на них попереднього літа, підчас своїх «археологічних жнив». Трохи далі бачили кістки мамонта – лопатки, довжелезні ікла, що мали з півтора метра, щелепи. А в протилежному кутку лежало велике скупчення кісток. Ми не знали, що то за крам, та археологи повідали: то була харчова комора тутешніх поселенців.

На новодосліджуваній ділянці того року перед затопленням виявлено рештки житлових споруд з кінцівок мамонтів, залишки вогнищ, кремінні знаряддя, останки мисливської зброї; кістки знову ж таки мамонтів, коней, оленів. Торкалися їх і мимоволі холонули від подиву, адже кілька десятків тисяч років тому ці речі, можливо, тримала рука нашого предка, людини кам’яного віку.

Та давня екскурсія стала для мене захоплюючим видовищем, чудовим уроком з історії давнини, а для науковців то була звична робота і багатющий матеріал для здійснення аналізів і нових відкриттів.

Про свої враження я не раз розповідав у місцевій пресі, а одного разу про знахідки на березі Дністра, зокрема, про доісторичну будівлю із кісток мамонта, що була стоянкою первісної людини, написав навіть до щотижневика «Неделя», який виходив у Москві як додаток до центральної газети «Известия» ( №43 від 22-28 жовтня 1979 р.). На жаль, матеріал тоді добряче підкоротили, адже газета, мабуть, не дуже хотіла сенсацій. Однак, як показав час, звістки про молодівські відкриття ширились не тільки на території колишнього СРСР, а й далеко поза його межами. Про них з’явилось багато публікацій у пресі, вийшли монографії і наукові книги. Чимало своїх праць опублікував палеонтолог О.П. Черниш, його перу належить, зокрема, книги: «Палеолітична стоянка Молодове V (1960), «Ранній і середній палеоліт Придністров’я» (Наука, М., 1965), Молодове І. Унікальне мустьєрське поселення на Середньому Дністрі» (Наука, М.,1982), багато його статтей вийшло у колективних монографіях.

alt

 

026-1

Найдавніші музичні інструменти типу сопілка

alt

Реконструкція житла первісної людини зі стоянки Молодове (з французського археологічного видання)

Одну із своїх останніх книг про скарби над Дністром професор надіслав у подарунок і мені. Багато чого цікавого і пізнавального почерпнув із неї про незабутнє і стародавнє Молодове. Наприклад, довідався, що дослідженнями тут (Молодове І) остаточно встановлено наявність у мустьєрців житлобудівництва – з кісток мамонта вони споруджували житла типу яранги. У них існували різні типи житлових споруд: довгочасні – на зразок яранги і сезонні – на весну, літо чи осінь. Причому, ці споруди не були поодинокими, а складалися із групи жител. Вже тоді простір між ними використовувався раціонально: в одних місцях були житла на довший час, в інших тимчасові та своєрідні майстерні-ділянки, де обробляли кремінь.

На багатьох експонатах з підземелля виявлено «прояви творчості» тогочасної людини, зокрема, на кістках мамонтів та інших тварин були сліди обрізки кремінним знаряддям та лінії і насічки. Можливо, мустьєрці вже тоді вміли не тільки будувати, а й рахувати і цими насічками щось позначали. Бо ж, за словами науковців, як можна було споруджувати житло, розставляючи однакову кількість предметів на тих перших «будинка», не вміючи вести підрахунки?..

Окрім цього, цікаво довідатись, що первісна людина вже знала, мабуть, мистецтво. Для нас це звучить дивно, але давайте поглянемо, що писав сам дослідник О.П. Черниш у своєму археологічному звіті «Територія Подністров’я в епоху палеоліту», який опубліковано нині в Інтернеті (www.antropos.org.ua). Він зазначає, що «дослідженнями багатошарових пам’яток на Дністрі виявлено нові матеріали для висвітлення проблеми походження мистецтва, часу його виникнення, характерних проявів». І далі повідує, що на стоянці Молодове І знайдено (уявити тільки!) три сопілки з рогу оленя. Подібний виріб виявлено також на стоянці Молодове V (абсолютний час – понад 17 тис. років).

fleytamolodove

Сопілка наших «кам’яних предків» має сім поперечних отворів, поздовжній і глухий кінець та сліди поперечного обв’язування. За твердженнями автора, предмет «здатний відтворювати серію звуків, що можуть скласти мелодію». Таким чином, самі науковці вважають, що згаданий виріб із молодівського підземелля не був засобом для передачі інформації чи для приманювання, а справжнім музичним інструментом. Ті найдавніші музичні інструменти типу сопілка можна бачити на світлинах із вказаного вище джерела.

Завершуючи свої роздуми з приводу незабутнього Молодового, можна б порадіти його древності, мудрості і молодості духу. Та коли думаєш, що над усіма тими матеріальними і духовними скарбами стоїть нездоланна сила води, що вона назавжди затопила і поховала неоціненні пам’ятки древньої цивілізації, свідомість огортає смуток і стає прикро. Бо ж стільки всього ще можна було довідатись від Молодового та його околиць, юність і молода сила яких лежать… у кам’яній добі А який колосальний заряд мудрості вікував би та наснажував нас!..

Олександр Чорний, член Національної спілки журналістів України.

У матеріалі  використані ілюстрації з книг палеонтолога О.П. Черниша

Теги:     Молодове      Черниш      археологія      розкопки      сопілка      Буковина      відкриття      Україна
AddThis Social Bookmark Button

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus