Вівторок
19 бер., 2024
     

Ukrainian English

Арійські загадки й таємниці інків

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 18

Арійські загадки інків

Інки - древній загадковий народ сонцепоклонників, клан жерців і династія правителів, творці найбільшої імперії XI-XVI ст. у Пд. Америці. Що спільного в інків з праслов'янською, арійською цивілізацією?

Ідея підготувати статтю у мене з'явилася після перегляду відео на Youtube-каналі Leshijy, де індіанці Латинської Америки у традиційних костюмах танцюють наш український танець гопак. Танцюють один в один. Спочатку подумав, жарт. Але як виявилося, це національний танець індіанців племені "кечуа"танець з ножицями (Danza de las Tijeras).

Порівняти з гопаком можна тут – в цьому відео 90% рухів гопака:

Танець ножиць відомий ще з сивої давнини доколумбової епохи. Вперше з’явився в портовому місті Аякучо, за переказами його передали людям жерці. Так само і в нас гопак пішов від жерців, які врятувалися на Хортиці від християнізації. Танцюристів танцю ножиць переслідували інквізитори, тому що вважали що без зв'язку з нечистою силою не можливо виконувати такі рухи і не напоротись на ножиці. Тому очевидно танець набув комічного характеру, щоб не так сильно переслідували. Наш гопак теж зазнав переслідувань. За часів Московської імперії знищували все що було пов’язане з козацтвом після знищення останньої Січі. Гопак 300 років "вироджувався" – втрачались бойові рухи. За часів "совка" козацтво остаточно загнобили і гопак ніхто не танцював крім кількох танцювальних колективів.

Танець інківКечуа у святковому вбранні. Танок на честь Бога Сонця  (свято Inti Raymi)

Танець ножиць - унікальне мистецтво. Це "живий" народний танець, кожен танцюрист танцює його по своєму. Існують 4 різні стилі цього танцю. Діти вчаться танцювати його ще змалечку. Він визнаний Юнеско нематериіальним надбанням людства. А наш гопак чомусь не визнаний Юнеско (!), хоча має більше акробатичних рухів. Мабуть так наші культурні діячі домагалися визнання… В чому перевага танцю ножиць перед гопаком… В тому що в танці ножиць танцюрист може упасти з будь-якого положення і моментально піднятися з будь-якого положення. В нас у гопаку всього 2 способи щоб піднятися з лежачого положення. Тобто, це більше танець для захисту, якщо воїн упав, то щоб його не вбили він повинен або відскакувати в сторону від ударів, або різко піднятися.

Цікаво, що нащадки скіфів з Афганстістану (Сакастан, тобто країна саків – скіфів) – пуштуни – теж танцюють деякі рухи гопака:

За легендами інків, арійську (сонячну) цивілізацію в Анди приніс білий високий і бородатий бог Віракоча (Wiraqucha). У перекладі з мови кечуа - Ясне Сяйво.  Він приніс знання, звичай і традицію, дав початок мистецтву та навчив ремеслам. Він був неперевершеним архітектором, скульптором і інженером: 

«На крутих схилах ущелин він влаштовував тераси і поля, і підтримуючі їх стіни. Він створював також зрошувальні канали і ходив в різних напрямках, творячи багато різного».

Саме він зображений на стародавній арці в пустелі в місті Тіуанако (столиця інків) - важлива доколумбова археологічна пам’ятка в західній Болівії, за 72 км від Ла-Пасу, поблизу східного берега озера Тітікака. Місто розташоване на висоті бл. 4000 м над рівнем моря. Пам’ятка являє собою стародавнє городище і церомоніальний комплекс, храм Сонця:

Віракоча - храм СонцяВіракочаБог Сонця, "інкський Аполлон" - Віракоча

Інша пам'ятка андських народів - Мачу Пікчу, зберігає не менше таємниць. Ви тільки подивіться на фото нижче:

Мачу ПікчуМачу Пікчу (Machu Picchu) - одне із чудес древньої будівельної інженерії, у перекладі з мови кечуа - "Стара Вершина". Місто-резеденція і водночас святилище інків, розташоване в Андах на висоті 2450 метрів, здіймаючись над долиною ріки Урубамба. Більш ніж на 400 років це місто було забуте і перебувало у запустінні. Його виявив американський дослідник з Єльського університету, професор Хайрам Бінгем 24 липня 1911 року. В скелях є приміщення, порожнечі якого заповнені камінням, настільки точно підігнаними один до одного, що сучасні фахівці з обробки каменю не в змозі пояснити, як це було зроблено давніми племенами тисячі років тому.

Жертовний камінь на Мачу ПікчуМачу ПікчуМачу Пікчу - площаСвященна площа на вершині скелі, розташована на гранітному схилу з терасами. Тут лежить великий, вирубаний багатокутний камінь «інтіуатана», або «місце, де прив'язано Сонце» (в художньому перекладі «інті» означає «сонце»; «уата» - «прив'язувати»). Бінгем припускав, що тут інки символічно «прив'язували» Сонце, щоб воно не тікало від них під час Зимового Сонцестояння. «Ті жерці, - писав він, - які могли двадцять першого чи двадцять другого червня зупинити рух сонця і "прив'язати" його до кам'яного стовпа в одному з храмів, користувалися у інків особливою повагою і шануванням». Цей елегантний, вирубаний в скелі камінь міг бути і сонячною обсерваторією, де жерці визначали кращий час для початку сівби або збору врожаю, стежачи за зникненням тіней від сонця під час осіннього і весняного рівнодення. За таких випадків жерці засипали камінь купами квітів і трав, зокрема, під час «Інті Раймі» - в червні і грудні влаштовувалися прекрасні свята Сонця. Жителі Мачу-Пікчу, мабуть, збиралися біля «інтіуатана», де протягом декількох днів проводили релігійні обряди з статуями божеств, виспівували гімни і молилися.

Machu Picchu PeruА ось цей фото-факт тільки нещодавно помічений дослідниками. Якщо  уважно придивитися у загальний вигляд комплексу Мачу Пікчу і перевернути його, то побачимо лице атланта. Палеоконтакт ?

Мачу Пікчу палеоконтактТе саме зображення, тільки для наглядності дещо "відфотошоплене".

Мачу Пікчу - вигляд з космосуМачу Пікчу. Вигляд з космосу.

До моменту іспанського завоювання в регулярній і ефективній експлуатації Андів знаходилося понад 15 000 миль доріг з покриттям. Спочатку вважалося, що всі вони - справа рук інків, але дослідники прийшли до висновку, що, швидше за все, інки успадкували цю систему. Їх роль зводилася до відновлення, підтримання стану і об'єднання раніше існуючих доріг. До речі, хоча це не часто визнають, жоден фахівець не зумів надійно датувати вік цих дивовижних доріг і визначити, хто їх побудував. Загадка посилюється місцевими переказами, які стверджують, що не тільки дороги і витончена архітектура вже були древніми в епоху інків, але що вони були плодом праць білих рудоволосих людей, що жили за тисячі років до цього. Обстежуючи територію Перу, іспанці наткнулися і на величезні металеві споруди доінкський часів, що також лежали в руїнах.

«Коли я запитав місцевих індіанців, хто побудував ці стародавні пам'ятники, - писав іспанський хроніст Сьеса де Леон в 1553 році, - вони відповіли, що це зробив інший народ, бородатий і білошкірий, як ми, іспанці. Ці люди прибули задовго до інків і осіли тут».

Коли француз Бандель 350 років по тому взявся за розкопки в цих місцях, легенди були ще живі. Йому розповідали, що острів в стародавні часи населяли схожі на європейців люди, вони одружилися на місцевих жінках, і діти їх стали інками... Власне,  саме поняття "інка" - це клан, вищий титул в імперії інків. Інками називали не всіх, а тільки тих, які належали до династії (по батьківський і материнській лініях), походження якої офіційній науці невідомо. Ба більше, інки розмовляли на особливій мові, званій Qhapaq Simi (мова царів), яка місцевому населенню не була відома. Територія, з якою пов'язують появу інків - Тітікака (прісноводне озеро в Андах).

Королі СонцяКоролі Сонця фільмКадри із кінофільму "Королі Сонця" (1963)

Що цікаво, одна й та ж історія побутує в різних варіантах у всіх народів Андського регіону. Вона починається з страшного опису часу, коли на Землю обрушився Великий Потоп, і лягла велика пітьма, викликана зникненням Сонця. Люди впали в хаос і страждали. І ось тоді «раптово з'явилась, прийшовши з Півдня, з моря, біла людина високого зросту і величної поведінки. Він володів такою великою силою, що перетворив пагорби в долини, а долини - в високі пагорби, змушував потоки текти зі скель...». Мексиканські ацтеки дали білому божеству ім'я Кецалькоатль. Він став правителем Толлана і ввів свої закони, заборонивши війни і людські жертвоприношення, а також вбивство тварин. 

КецалькоатльАцтекська статуя, бородатий бог Кецалькоатль.

Індіанці майя дали білому богу ім'я Кукулькан. Він і його учні побудували піраміди і заснували міста Майяпан і Чічен-Іца, навчили майя користуватися зброєю, а потім покинули країну, відправившись на захід.Якщо зіставити всі ці перекази, то стає зрозумілим, що шлях таємничого білого бороданя і його помічників лежав через всю Центральну і Південну Америку від берегів Юкатана до узбережжя Перу, а потім по морю на захід, в сторону Полінезії.

Інка зі скіпетром сагарісом в руках на честь свята Сонця
Фото-кадр зі щорічного святкування Inti Raymi ("Свято Сонця") - церемонії інків, котру досі на державному рівні відзначають індіанські племена Перу, Еквадору та Болівії. Свято проводиться в День Зимового Сонцестояння і рахується як Новий рік в Андах. З 1944 року 24 червня щороку на це свято проводиться театралізована постанова із 700 акторами в Саксаюамані (2 км від Куско), що привертає тисячі туристів та місцевих мешканців. На фото, верховний інка тримає сокиру таку ж як у скіфів! На голові у нього, подібно гетьману, три пера, а на троні зображено два давнньослов'янські символи: ромб, поділений на 4 частини – це символ поля, який у нас збражують і на вишиванках і на писанках, а концентричний ромб – то символ божого ока – на гуцульських килимах часто трапляється).

Сагаріс
Скіфська сокира - сагаріс

Cкіфський вершник тримає сагаріс
Скіфський вершник тримає в руці сагаріс

 

peru-skifyskify-inkyЗліва - перуанський кокошник, справа - скіфський. То хто ж  таки плавав в Америку, скіфи? Надто багато скіфського у інків...  До речі, якір, яким користується все людство – це винахід скіфа Анахарсіса, який народився в Причорномор'ї.  Доказ того, що морська справа скіфам була добре відома.

perurus-2А це перуанський жіночий головний убір, який має усі риси архаїчного давньослов'янсього головного убору. 

chichapoya-peruperu-ariyiЯкщо приїдете в Перу, в місцевість де жили племена Чачапойя (доколумбова культура, що існувала в Перу приблизно в 900-1470 рр. н. е. Перебувала на плато на території сучасного департаменту Амасонас. Називали себе Воїни хмар), то помітите, що тут є чимало світлошкірих та світловолосих людей. Місцеві антропологи досі ламають собі голову, звідки ці риси у корінного населення. Хтось каже, що це вікінги прибули колись у цей регіон. А ми кажемо - що це були праслов'янські скіфо-сарматські племена.

Білі мумії Перу
momia-andes-inkaВ Перу туристам регулярно організовують виставки так-званих "білих мумій", які були знайдені в печерах високо в Андських горах. Серед них чимало різноманітних і ще незрозумілих науці, рідкісних експонатів (трьохпалі мумії, мумії з видовженими черепами, мумії гіганти, мумії в скіфських ковпаках і т.д.). На думку корінних жителів, це рештки древніх "богів", які колись прибули на цю землю (планету) та заснували свою цивілізацію, яку перейняли інки та ацтеки.

Білошкірому богу Віракочі присвячено безліч гімнів, ось один з них:

О, Творець, корінь всього,
Віракоча, кінець усього,
Повелитель у сяючому одязі,
Зароджуючий життя і все приводячий в порядок,
Говорячи: «Хай буде чоловік! Хай буде жінка! »
Творець, творець,
Ти дав життя всім -
Бережи їх,
Нехай живуть вони в процвітанні і щасті,
В безпеці і світі.
Де ти?
Зовні? Усередині?
Над цим світом в хмарах?
Під цим світом в тінях?
Почуй мене!
Відповідай мені!
Прийми слова мої до серця!
Нескінченні століття
Дай мені жити,
Стисни мене в руках,
Тримай мене в долонях,
Отримай це підношення,
Де б ти не був, мій Повелитель,
Мій Віракоча...

Інті Раймі інка

Іспанський літописець, який записав легенду про Віракочу, пояснює, що чув її від індіанців, з якими він подорожував в Андах: 

«Вони чули її від своїх батьків, які, в свою чергу, дізналися про неї з пісень, котрі прийшли з глибокої давнини ... Вони кажуть, що ця людина пройшовши по горах на Північ, здійснюючи по шляху чудеса, і що вони більше ніколи його не бачили . Кажуть, що в багатьох місцях він вчив людей, як жити, при цьому розмовляв з ними з великою любов'ю і добротою, спонукаючи їх бути хорошими і не завдавати шкоди або шкоди одна одній, але любити один одного і проявляти милість до всіх. У більшості місць його називали Тікі Віракоча ... ».

maxresdefault1

Легенди одностайні в описі зовнішнього вигляду Віракочі. У своєму «Зводі переказів інків» іспанська літописець XVI століття Хуан де Бетансос стверджує, наприклад, що, згідно з індіанцям,

«Віракоча був високим бороданем, зодягненим у довгу білу сорочку до самої підлоги, підперезаній на талії». Інші описи, зібрані у найрізноманітніших і віддалених один від одного жителів Анд, відносяться, мабуть, до однієї і тієї ж загадкової особистості. Так, по одному з них він був: «Бородатим чоловіком середнього зросту, одягненим в досить довгий плащ... Він був не першої молодості, з сивим волоссям, худорлявий. Він ходив зі свитою, звертався до тубільців з любов'ю. Подорожуючи по країні, він творив чудеса. Він виліковував хворих. Він говорив на будь-якій мові навіть краще місцевих жителів. Вони називали його Тунупа або Тарпака, Віракоча-рапача або Пачакан...». За ще однією легендою Тунупа-Виракоча був «білою людиною високого зросту, чий вигляд і особистість викликали велику повагу і схиляння». За іншою - він був білим чоловіком величного виду, блакитнооким, бородатим, з непокритою головою, одягненим в «кусму» - куртку або сорочку без рукавів, що доходила йому до колін. За третьою, що відноситься, мабуть, до більш пізнього періоду його життя, його поважали «як мудрого радника у справах державної важливості», в цей час він був бородатим дідом з довгим волоссям, одягненим в довгу туніку».

Фігурки бога ВіракочаФігурки бога-першопредка Віракоча, Перу І-VII ст. н. е. Праскіф?

Отже, судячи з описів, і беручи за основу інформацію про Всесвітній Потоп, про який йдеться не тільки у інків, але й в міфах стародавніх народів світу, стає зрозумілим, що загадковий Віракоча не хто інший, як сукупний образ арійських племен, можливо скіфо-сарматів, які розпорошились по світу з терен Причорномор'я в Індію (сікхи), Іран (калаші), Японію (айни), Єгипет (фараони) і Африку (амазиги), в тому числі їх нога ступала й в Андах, де вони стали першовідкривачами, першопредками, родоначальниками для місцевих аборигенів.

Одними з таких відданих спадкоємців є унікальний народ індіанської раси – кечуа (Перу, Болівія, Еквадор, Чілі, Аргентина, Колумбія), про який я вже згадував. Він всотав культуру інків, не був "пережований" мас-глобалізацією і сьогодні разом з іншими племенами світу складає ту архаїчну мозаїку, яку ми для себе розкриваємо:

Традиційний одяг кечуа
vyshyvka-inka-peru
inka-rushnyk
vyshyvka-bolivia
embroidery-peru
peru-vyshyvka
Вишивка кечуа
golovnyi-ubir-indianci-peruТрадиційне вбрання, вишивка, текстиль кечуа

До сьогоднішнього дня народ кечуа зумів зберегти культуру стародавньої цивілізації в незмінному вигляді. Головна причина полягає, мабуть, у тому, що більшість індіанців (хоч серед них доволі багато й католиків) дотримуються язичницьких традицій предків, давніх уявлень про світ (тривимірність світу - небесний, земний. підземний), архаїчних ритуалів. Вони вшановують Природу - гори Анди і Сонце, а найбільшу роль в житті кожного індіанця займає - громада. Життя на благо племені пропагується віками, а тому менталітет кечуа серйозно відрізняється від характеру нащадків їх завойовників. Щирість, співчуття, взаємодопомога - ось риси, котрі особливо цінуються цим народом. Кечуа свідомо не переймають традиції чужаків, живуть в своєму відокремленому світі, примудряючись зберігати власну індивідуальність.  

131-1857556-w

При всій своїй доброзичливості кечуа з недовірою ставляться до чужинців. Цей гордовитий народ, як і скіфи, ніколи не просить допомоги. Зустріти їх можна в містах Перу, Еквадорі та Болівії, вони відрізняються яскравими національними вбраннями, обов'язково виготовленими вручну за допомогою старовинних ткацьких технологій, які вони зберігають та передають з покоління у покоління. Чимало візерунків та знаків мають дуже давнє, арійське (праслов'янське) походження, зокрема серед них: ромб засіяне поле, сонячний хрест, різноманітні сварги, алатирі, безкінечники, берегині, мізинські меандри, властиві і українській культурі:

Гуцульські орнаменти в ПеруОсь такі гуцульські взори подекуди зустрічаються в орнаментах індіанців Перу, Болівії та Еквадору.

Комірці лемківські з бісеру
Такі комірці з бісеру носили лемківські жінки.

Ромб на бойківській вишивціАрхаїчний ромб на бойківському рушнику. Такий ромб зустрічається майже у всіх етнічних культурах світу. Це празнак Сонця, а також священний знак землероба - позначає засіяне поле. 

Гуцульські ліжникиГуцульські ліжникиЗ першого погляду можна подумати що це килими індіанського племені навахо, але це гуцульські ліжники.

***

Ще багато таємниць і археологічних знахідок приховують Анди... Ще багато знайдуть та відкриють світу археологи... Чи були тут арії? Стверджувати можна багато. Однак, офіційна історія досі ані спростувала, ані довела це. Тож, спираючись на вищевказані гіпотези й факти, самотужки проаналізувавши інформацію, можна сказати, що елементи арійської культури, і навіть антропології (!), просто так не виникли у спадкоємців інків. А тим паче, мають дуже схожі (індоєвропейські) риси з сусідніми регіонами, як от: Хококама, чи Арізона. У давньому світі люди не сиділи на місці, часто долаючи не тільки сотні, а й тисячі кілометрів! І причин цьому - безліч. Згадаймо трипільців, осілих хліборобів, котрі пробувши майже 7 тисячоліть на українській землі, таки покинули її, зникнувши фактично безвісти, з'являючись "то тут, то там" у різних куточках світу (Крит, Яншао) вже під іншими етнонімами (тохари, айни, пелазги).


-  Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"

Список використаної літератури:

  1. Джон Хемминг - "Завоевание империи инков" (2009)
  2. Ким Маккуари - "Последние дни инков" (2010)
  3. Коротков К. - "Таинственные мумии Наска" (2019)
  4. Д-р Луис Э. Варкарсель, Этническая история древнего Перу
  5. Косвен Марк Осипович - "Древнее Перу" (1941)
  6. Юрий Березкин - "Империя инков"
  7. Exsul Immeritus Blas Valera Populo Suo (300 BC)
  8. David Vicente De Rojas Silva - "Los tokapu: graficación de la emblemática inka" (2008)
  9. Березкин Ю. Е. Империя инков. — М.: Алгоритм, 2014. — 256 с.: ил. — Серия «Величайшие империи человечества».
  10. Талах В.Н., Куприенко С.А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков
  11. Талах В. Н., Куприенко C. А. Календарь доколумбовых индейцев Анд по сведениям Фернандо де Монтесиноса и Бласа Валеры
  12. Эспинель Суарес А. Особенности философской мысли инков.// Вопросы философии : журнал. — 1997. — Вып. 3. — С. 132—144.
  13. Кен­делл Э. Инки. Быт, рели­гия, куль­тура.
  14. Dedenbach-Salazar Sáenz S. The Andean Uru-Chipaya Language (State of Research 2005)
  15. Historia de Bolivia : Período prehispánico : [исп.] : en 2 v. / Ximena Medinaceli. — La Paz : Fundación del Banco Central de Bolivia, 2006. — Т. 1.
  16. Kolata, Alan L. The Tiwanaku : Portrait of an Andean Civilization. — Wiley-Blackwell, 1993.
  17. BONAVIA, Duccio y RAVINES, Roger, 1971.Influence inca sur la cote nord du Pérou. So-ciété suisse de Américanistes, Nro. 35: 3-18.Géneve.
  18. CHÁVEZ BALLÓN, Manuel, 1965. El aríbalo.Cultura y Pueblo, Nro. 5: 26-7. Lima.
  19. FERNÁNDEZ BACA COSIO, Jenaro, 1971. Moti-vos de ornamentación de la cerámica Inca-Cuz-co. Dos tomos. Studium. Lima.
  20. HORKHEIMER, Hans y KAUFFMANN DOIG,Federico, 1965. La cultura incaica. Lima.
  21. PARDO, Luis, 1939. Arte peruano. Clasificaciónde la cerámica cuzqueña (época incaica).Re-vista del Instituto Arqueológico del Cuzco, Nros.6-7: 3-27. Cuzco.
  22. ROWE, John, 1944. An Introduction to the Ar-chaeology of Cuzco. Harvard University. Pea-body Museum of Archaeology and Ethnology.Cambridge.

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Підписатися на Twitter та Viber