Арійські загадки й таємниці інків

Рейтинг 3.9 з 5. Голосів: 9

ariyi-inki

Гопак – народний танець інків. Думаєте жартую? Коли я вперше побачив цей танок, сказати що здивувався – це просто нічого не сказати. Далі пішли консультації. Провідні українські спеціалісти по інках не змогли нічого пояснити. Вийшли на американських. Поки-що пояснень немає. Національний танець індіанців племені "кечуа" – танець з ножицями – точна копія гопака. Ще один доказ древності арійської (чит. праукраїнської) культури? 

Відео ділиться на 2 частини. Перша частина – це рухи з перуанського танцю ножиць (Danza de las Tijeras), ті які є і в нашому гопаку. Друга частина відео – з 5:26 хвилини – це ті рухи танцю ножиць, які відсутні у нашому гопаку, але стиль близький до гопака.

Порівняти з гопаком можна тут – в цьому відео 90% рухів гопака:

Якщо поєднати наш і перуанський танець – відтворимо той гопак, який був у наших предків скіфів тисячі років тому!

Танець ножиць відомий ще з сивої давнини, доколумбової епохи. Вперше танець ножиць з’явився в портовому місті Аякучо, його передали людям жерці. Так само і в нас гопак пішов від жерців, які врятувалися на Хортиці від християнізації. Танцюристів танцю ножиць переслідували інквізитори, тому що вважали що без зв'язку з нечистою силою не можливо виконувати такі рухи і не напоротись на ножиці. Тому очевидно танець набув комічного характеру, щоб не так сильно переслідували. Наш гопак теж зазнав переслідувань. За часів Російської імперії знищували все що було пов’язане з козацтвом після знищення останньої Січі. Гопак 300 років вироджувався – втрачались бойові рухи. За часів радянського союзу козацтво остаточно заборонили і гопак ніхто не танцював крім кількох танцювальних колективів.

Танець ножиць - унікальне мистецтво, він "живий", адже кожен танцюрист танцює його по своєму. Існують 4 різні стилі цього танцю. Діти вчаться танцювати його ще змалечку. Він визнаний Юнеско нематериіальним надбанням людства. А наш гопак чомусь не визнаний Юнеско (!), хоча має більше акробатичних рухів. Мабуть так наші культурні діячі домагалися визнання… В чому перевага танцю ножиць перед гопаком… В тому що в танці ножиць танцюрист може упасти з будь-якого положення і моментально піднятися з будь-якого положення. В нас у гопаку всього 2 способи щоб піднятися з лежачого положення. Тобто, це більше танець для захисту, якщо воїн упав, то щоб його не вбили він повинен або відскакувати в сторону від ударів, або різко піднятися. Але як бачите є в танці ножиць є і бойові удари. А наш гопак більше як техніка для нападу. Тому варто поєднати ці два танці – створити третій танець такий як був у наших далеких предків – скіфів! 

Цікаво, що нащадки скіфів з Афганстістану (Сакастан, тобто країна саків – скіфів) – пуштуни – теж танцюють деякі рухи гопака:

За легендою, цивілізацію в Анди приніс білий високий і бородатий бог Віракоча (Wiraqucha). У перекладі з мови кечуа - Ясне Сяйво.  Він приніс знання, звичай і традицію, дав початок мистецтву та навчив ремеслам. Він був неперевершеним архітектором, скульптором і інженером: 

«На крутих схилах ущелин він влаштовував тераси і поля, і підтримуючі їх стіни. Він створював також зрошувальні канали і ходив в різних напрямках, творячи багато різного».

Саме він зображений на стародавній арці в пустелі в місті Тіуанако - важлива доколумбова археологічна пам’ятка в західній Болівії, за 72 км від Ла-Пасу, поблизу східного берега озера Тітікака. Місто розташоване на висоті бл. 4000 м над рівнем моря. Пам’ятка являє собою стародавнє городище і церомоніальний комплекс, храм Сонця:


Сонячний Бог, "інкський Аполлон" - Віракоча

Інша пам'ятка андських народів - Мачу Пікчу, зберігає не менше таємниць. Ви тільки подивіться на фото нижче:

мачу пикчу


Мачу Пікчу (Machu Picchu) - одне із чудес древньої будівельної інженерії, у перекладі з мови кечуа - "Стара Вершина". Місто-резеденція і водночас святилище інків, розташоване в Андах на висоті 2450 метрів, здіймаючись над долиною ріки Урубамба. Більш ніж на 400 років це місто було забуте і перебувало у запустінні. Його виявив американський дослідник з Єльського університету, професор Хайрам Бінгем 24 липня 1911 року. В скелях є приміщення, порожнечі якого заповнені камінням, настільки точно підігнаними один до одного, що сучасні фахівці з обробки каменю не в змозі пояснити, як це було зроблено давніми племенами тисячі років тому.

machu46
machu47
machu48


Від Священної площі по гранітному схилу з терасами, по довгих сходах можна з великими труднощами дістатися до вершини скелі; там лежить великий, вирубаний багатокутний камінь «інтіуатана», або «місце, де прив'язано Сонце» (в художньому перекладі «інті» означає «сонце»; «уата» - «прив'язувати»). Бінгем припускав, що тут інки символічно «прив'язували» Сонце, щоб воно не тікало від них під час Зимового Сонцестояння. «Ті жерці, - писав він, - які могли двадцять першого чи двадцять другого червня зупинити рух сонця і "прив'язати" його до кам'яного стовпа в одному з храмів, користувалися у інків особливою повагою і шануванням». Цей елегантний, вирубаний в скелі камінь міг бути і сонячною обсерваторією, де жерці визначали кращий час для початку сівби або збору врожаю, стежачи за зникненням тіней від сонця під час осіннього і весняного рівнодення. За таких випадків жерці засипали камінь купами квітів і трав, зокрема, під час «Інті Раймі» - в червні і грудні влаштовувалися прекрасні свята Сонця. Жителі Мачу-Пікчу, мабуть, збиралися біля «інтіуатана», де протягом декількох днів проводили релігійні обряди з статуями божеств, виспівували гімни і молилися.

Machu Picchu Peru v


А ось цей фото-факт тільки нещодавно помічений дослідниками. Якщо  уважно придивитися у загальний вигляд комплексу Мачу Пікчу і перевернути його, то побачимо лице атланта. Палеоконтакт ?

f4zvJY0qrF8

 
Те саме зображення, тільки для наглядності дещо "відфотошоплене".

47824 600


Мачу Пікчу. Вигляд з космосу.

До моменту іспанського завоювання в регулярній і ефективній експлуатації Андів знаходилося понад 15 000 миль доріг з покриттям. Спочатку вважалося, що всі вони - справа рук інків, але потім дослідники прийшли до висновку, що, швидше за все, інки успадкували цю систему. Їх роль зводилася до відновлення, підтримання стану і об'єднання раніше існуючих доріг. До речі, хоча це не часто визнають, жоден фахівець не зумів надійно датувати вік цих дивовижних доріг і визначити, хто їх побудував. Загадка посилюється місцевими переказами, які стверджують, що не тільки дороги і витончена архітектура вже були древніми в епоху інків, але що вони були плодом праць білих рудоволосих людей, що жили за тисячі років до цього. 

Обстежуючи територію Перу, іспанці наткнулися і на величезні металеві споруди доінкський часів, що також лежали в руїнах.

«Коли я запитав місцевих індіанців, хто побудував ці стародавні пам'ятники, - писав іспанський хроніст Сьеса де Леон в 1553 році, - вони відповіли, що це зробив інший народ, бородатий і білошкірий, як ми, іспанці. Ці люди прибули задовго до інків і осіли тут».

Коли француз Бандель 350 років по тому взявся за розкопки в цих місцях, легенди були ще живі. Йому розповідали, що острів в стародавні часи населяли схожі на європейців люди, вони одружилися на місцевих жінках, і діти їх стали інками...

2-s
3d7f32b6336ad7f36970de3a8c9

Кадри із кінофільму "Королі Сонця" (1963)

Що цікаво, одна й та ж історія побутує в різних варіантах у всіх народів Андського регіону. Вона починається з страшного опису часу, коли на Землю обрушився Великий Потоп, і лягла велика пітьма, викликана зникненням Сонця. Люди впали в хаос і страждали. І ось тоді «раптово з'явилась, прийшовши з Півдня, з моря, біла людина високого зросту і величної поведінки. Він володів такою великою силою, що перетворив пагорби в долини, а долини - в високі пагорби, змушував потоки текти зі скель...»Мексиканські ацтеки дали білому божеству ім'я Кецалькоатль. Він став правителем Толлана і ввів свої закони, заборонивши війни і людські жертвоприношення, а також вбивство тварин. 

Screenshot 5


Ацтекська статуя, бородатий бог Кецалькоатль.

Індіанці майя дали білому богу ім'я Кукулькан. Він і його учні побудували піраміди і заснували міста Майяпан і Чічен-Іца, навчили майя користуватися зброєю, а потім покинули країну, відправившись на захід.Якщо зіставити всі ці перекази, то стає зрозумілим, що шлях таємничого білого бороданя і його помічників лежав через всю Центральну і Південну Америку від берегів Юкатана до узбережжя Перу, а потім по морю на захід, в сторону Полінезії.

1504261523260110


Фото-кадр зі щорічного святкування Inti Raymi ("Свято Сонця") - церемонії інків, котру досі на державному рівні відзначають індіанські племена Перу, Еквадору та Болівії.  Свято проводиться в День Зимового Сонцестояння і рахується як Новий рік в Андах. З 1944 року 24 червня щороку на це свято проводиться театралізована постанова в Саксаюамані (2 км від Куско), що привертає тисячі туристів та місцевих мешканців. На територіях на південь від екватора григоріанський місяці червень і липень є зимові місяці. На фото, верховний інка тримає сокиру таку ж як у скіфів, на голові у нього подібно гетьману, три пера, а на троні зображено два давнньослов'янські символи: ромб, поділений на 4 частини – це символ поля, який у нас збражують і на вишиванках і на писанках, а концентричний ромб – то символ божого ока – на гуцульських килимах часто трапляється).

1504261532260089

 
Скіфська сокира - сагаріс

peru-skify

skify-inky

Зліва - перуанський кокошник, справа - скіфський. То хто ж  таки плавав в Америку, скіфи? Надто багато скіфського у інків...  До речі, якір, яким користується все людство – це винахід скіфа Анахарсіса, який народився в Причорномор'ї. 
Доказ того, що морська справа скіфам була добре відома.

perurus-2


А це перуанський жіночий головний убір, який має усі риси архаїчного давньослов'янсього головного убору. 

chichapoya-peru

peru-ariyi

Якщо ви приїдете в Перу, в місцевість де жили племена Чачапойя (доколумбова культура, що існувала в Перу приблизно в 900-1470 рр. н. е. Перебувала на плато на території сучасного департаменту Амасонас. Називали себе Воїни хмар), то помітите, що тут є чимало світлошкірих та світловолосих людей. Місцеві антропологи досі ламають собі голову, звідки ці риси у корінного населення. Хтось каже, що це вікінги прибули колись у цей регіон. А ми кажемо - що це були праслов'янські скіфо-сарматські племена. До речі, не так давно в Перу організували виставку так-званих "білих мумій", які знайшли в печерах в Андах. На думку корінних мешканців, ці мумії належали саме представникам культури Чачапойя - нащадкам індоаріїв.  

Білошкірому богу Віракочі присвячено безліч гімнів, ось один з них:

О, Творець, корінь всього,
Віракоча, кінець усього,
Повелитель у сяючому одязі,
Зароджуючий життя і все приводячий в порядок,
Говорячи: «Хай буде чоловік! Хай буде жінка! »
Творець, творець,
Ти дав життя всім -
Бережи їх,
Нехай живуть вони в процвітанні і щасті,
В безпеці і світі.
Де ти?
Зовні? Усередині?
Над цим світом в хмарах?
Під цим світом в тінях?
Почуй мене!
Відповідай мені!
Прийми слова мої до серця!
Нескінченні століття
Дай мені жити,
Стисни мене в руках,
Тримай мене в долонях,
Отримай це підношення,
Де б ти не був, мій Повелитель,
Мій Віракоча...

7f5eaa97e3bedca27120b2f9438d1450

Іспанський літописець, який записав легенду про Віракочу, пояснює, що чув її від індіанців, з якими він подорожував в Андах: 

«Вони чули її від своїх батьків, які, в свою чергу, дізналися про неї з пісень, котрі прийшли з глибокої давнини ... Вони кажуть, що ця людина пройшовши по горах на Північ, здійснюючи по шляху чудеса, і що вони більше ніколи його не бачили . Кажуть, що в багатьох місцях він вчив людей, як жити, при цьому розмовляв з ними з великою любов'ю і добротою, спонукаючи їх бути хорошими і не завдавати шкоди або шкоди одна одній, але любити один одного і проявляти милість до всіх. У більшості місць його називали Тікі Віракоча ... ».

maxresdefault1

Легенди одностайні в описі зовнішнього вигляду Віракочі. У своєму «Зводі переказів інків» іспанська літописець XVI століття Хуан де Бетансос стверджує, наприклад, що, згідно з індіанцям,

«Віракоча був високим бороданем, зодягненим у довгу білу сорочку до самої підлоги, підперезаній на талії». Інші описи, зібрані у найрізноманітніших і віддалених один від одного жителів Анд, відносяться, мабуть, до однієї і тієї ж загадкової особистості. Так, по одному з них він був: «Бородатим чоловіком середнього зросту, одягненим в досить довгий плащ... Він був не першої молодості, з сивим волоссям, худорлявий. Він ходив зі свитою, звертався до тубільців з любов'ю. Подорожуючи по країні, він творив чудеса. Він виліковував хворих. Він говорив на будь-якій мові навіть краще місцевих жителів. Вони називали його Тунупа або Тарпака, Віракоча-рапача або Пачакан...». За ще однією легендою Тунупа-Виракоча був «білою людиною високого зросту, чий вигляд і особистість викликали велику повагу і схиляння». За іншою - він був білим чоловіком величного виду, блакитнооким, бородатим, з непокритою головою, одягненим в «кусму» - куртку або сорочку без рукавів, що доходила йому до колін. За третьою, що відноситься, мабуть, до більш пізнього періоду його життя, його поважали «як мудрого радника у справах державної важливості», в цей час він був бородатим дідом з довгим волоссям, одягненим в довгу туніку».

1504261535590095


Фігурки бога-першопредка Віракоча, Перу І-VII ст. н. е. Праскіф?

Отже, судячи з описів, і беручи за основу інформацію про Всесвітній Потоп, про який йдеться не тільки у інків, але й в міфах стародавніх народів світу, стає зрозумілим, що загадковий Віракоча не хто інший, як сукупний образ арійських племен, можливо скіфо-сарматів, які розпорошились по світу з терен Причорномор'я в Індію (сікхи), Іран (калаші), Японію (айни), Єгипет (фараони) і Африку (амазиги), в тому числі їх нога ступала й в Андах, де вони стали першовідкривачами, першопредками, родоначальниками для місцевих аборигенів.

Одними з таких відданих спадкоємців є унікальний народ індіанської раси – кечуа, про який вже згадували. Він всотав культуру інків, не був пережований мас-глобалізацією і сьогодні разом з іншими ізольованими племенами світу складає ту архаїчну мозаїку, яку ми розкриваємо, пізнаючи самих себе.

kechua-narod

До сьогоднішнього дня народ кечуа зумів зберегти культуру стародавньої цивілізації в незмінному вигляді. Головна причина полягає, мабуть, у тому, що більшість індіанців (хоч серед них доволі багато й католиків) дотримуються язичницьких традицій, давніх уявлень про світ (тривимірність світу - небесний, земний. підземний), архаїчних ритуалів. Вони вшановують Гори і Сонце, а найбільшу роль в житті кожного індіанця займає - громада. Життя на благо племені пропагується віками, а тому менталітет кечуа серйозно відрізняється від характеру нащадків завойовників. Взаємодопомога - ось риса, яка особливо цінується цим народом. Кечуа свідомо не переймають традиції інших народів, живуть в своєму відокремленому світі, примудряючись зберігати власну індивідуальність. 

131-1857556-w

При всій своїй доброзичливості кечуа з недовірою ставляться до людей іншого етносу. Цей гордовитий народ, як і скіфи, ніколи не просить допомоги. Зустріти їх можна в містах Перу, Евадорі та Болівії, вони відрізняються яскравими національними вбраннями, обов'язково виготовленими вручну за допомогою старовинних технологій. Чимало візерунків та знаків мають арійське походження, зокрема серед них: засіяне поле, сонячний хрест, різноманітні сварги, алатирі, безкінечники і берегині, мізинські меандри тощо. 

1504261558480096


Ось такі гуцульські взори подекуди зустрічаються в орнаментах індіанців Перу, Болівії та Еквадору.

1504261647560092


Легендарний мізинський браслет  з  ікла мамонта, знайдений на території України (~18 тис. р. до н.е.). Найдревніший орнамент, саме він дав початок усім вишивкам світу...

1504261614590081


Архаїчний ромб на бойківському рушнику. Такий ромб зустрічається майже у всіх етнічних культурах світу. Це празнак Сонця, а також засіяного поля. 

1504261731340083
1504261729220102


З першого погляду можна подумати що це килими індіанського племені навахо, але це гуцульські ліжники.

Bojky-663x435


Чи не нагадують Вам ці типажі індіанців ? Цікаво що, досі про походження бойків та гуцулів ходить чимало чуток і теорій.

-  Культурно-просвітницьке т-во "Спадщина Предків", за матеріалами користувача Leshiyi

 


Не забудьте поділитись статею у соцмережах:


Теги:     Анди      інки      Перу      Америка      Віракоча      арії      культура

загрузка...

Прокоментувати:

blog comments powered by Disqus

Переклад

Croatian English German Greek Hungarian Italian Lithuanian Polish Slovak Spanish

Опитування

Який період історії для Вас є найцікавішим?
 
завантаження...

загрузка...

| НАШ YOUTUBE-КАНАЛ




| МИ в FACEBOOK



«Спадщина Предків» - інформаційно-аналітичний сайт-агрегатор, присвячений альтернативній історії, культурології і етнографії. Публікуємо матеріали у форматі просвітницьких, науково-дослідницьких та науково-популярних статей. Редакція не несе відповідальності за достовірність матеріалів, а також їх використання.

heritage@spadok.org.ua
twitter instagram pinterest skype tumblr 

Допомога проекту: